Але чи не схоластичний спір ведеться? Чи не все одно — парадокс чи проблема? Адже і в тому, і в тому випадку потрібне дальше вивчення питання.
Спір іде далеко не безцільний — від аналізу ситуації, яка склалася, залежить організація подальших досліджень, концентрація наукових сил на тих чи інших напрямах, стратегія майбутніх пошуків. І крок від «парадоксу» до «проблеми» — вельми істотний, бо знаменує новий підхід до всього комплексу питань.
Астросоціологічний парадокс свою роль усе ж таки відіграв: він стимулював корисні обговорення і багато що допоміг прояснити. Але як би там не було, будь-який парадокс завжди е чимось конкретним, що націлює зусилля вчених на розв'язання того чи іншого порівняно вузького завдання. Зокрема, астросоціологічний парадокс викликав до життя обговорення можливих причин «мовчання космосу».
Проблема ж — щось незмірне ширше, що охоплює цілий комплекс завдань і вимагає вивчення ряду пов'язаних між собою питань, здійснення комплексних досліджень, визначення їхніх першочергових і віддалених цілей, координації зусиль різних наук.
Проблема контактів. Таким чином, не можна остаточно закреслити можливість того, що позаземні цивілізації в нашому Всесвіті все-таки існують і з часом будуть виявлені. Чи можна буде в цьому випадку обмінятися з ними інформацією, науковими знаннями, нагромадженим досвідом?
Цивілізація — це високоорганізована система, що досягла такого рівня розвитку, коли вона набуває можливості пізнавати і перетворювати навколишнє. На цій стадії така система починав створювати наукову
картину світу, свою картину світу, яка відповідає саме даній конкретній високоорганізованій системі: її властивостям, структурі, закономірностям її розвитку, умовам її існування,— конструює свій Всесвіт природодослідника, виділяв його своєю діяльністю 8 нескінченно різноманітного, невичерпного світу.
Справа в тому, що формування наукової картини світу залежить не тільки від того, яким є Всесвіт, але й від передісторії суспільної практики даної цивілізації. Картина світу відображає не всю сукупність закономірностей нескінченно різноманітного Всесвіту, а лише його певні сторони, певні властивості. І характер цього «зрізу» визначається не тільки внутрішньою логікою розвитку самої науки, а в першу чергу тими завданнями, які ставить перед дослідниками суспільна практика. Іншими словами, наукова картина світу має соціальний, суспільний характер. Тому наша наукова картина світу і наукова картина світу якоїсь іншої цивілізації можуть збігатися лише за тієї умови, що ця цивілізація повторила весь шлях суспільного розвитку земного людства. Проте імовірність такого збігу мізерно мала. А значить, відповідно мала й імовірність того, що дві якісь цивілізації створять однакові картини світу.
Таким чином, наша наукова картина світу і наукова картина світу іншої цивілізації можуть не тільки не збігатися, а й навіть не перетинатися. Звичайно, коли мати на увазі закони природи, то на цьому рівні наукові картини світу інших цивілізацій повинні бути більш подібними. І це дає якийсь шанс на взаєморозуміння. Проте слід врахувати, що при найоптимістичніших оцінках середня відстань між космічними цивілізаціями становить тисячі світлових років, і, отже, навіть одноразовий обмін повідомленнями між двома цивілізаціями триватиме тисячоліття.
При такому темпі обміну інформацією досягнення взаєморозуміння між двома цивілізаціями буде надзви-
чайно складним завданням, а можливо, практично й нерозв'язаним.
І все-таки певні підходи до проблеми «контакту» існують.
Припустимо, нам удасться прийняти «послання» іншої цивілізації: якийсь «текст», що складається з набору невідомих нам знаків і містить невідому нам інформацію. Чи треба говорити, якого першорядного значення набуває розшифрування закладених у ньому відомостей. Адже тільки в цьому випадку ми зможемо обгрунтовано судити про те, чого можна чекати від подальшого спілкування з цивілізацією, яка стала нашим космічним кореспондентом.
Але як розв'язати таке завдання? Як уже було зазначено, «ми» і «вони» живемо на різних світах, говоримо різними мовами, у нас немає словника для перекладу з однієї мови на іншу. До того ж нас розділяє неминучий бар'єр звичних земних уявлень. При безпосередньому спілкуванні ми, можливо, як-небудь і змогли б порозумітися — за допомогою жестів або різних зображень. Але як розшифрувати набір невідомих знаків, коли в нашому розпорядженні більше нічого немає?
Цікаві міркування щодо цього були висловлені на Вільнюському симпозіумі. На думку деяких учених, той самий досвід нашого земного існування, який нагромаджено людством протягом багатьох сторіч і який у психологічному відношенні перешкоджає пізнанню невідомого суспільства розумних істот, має нам і допомогти!
Річ у тому, що цей досвід знайшов своє відображення в людській культурі. А головне завдання при вивченні послання іншої космічної цивілізації полягає не стільки в детальному розшифруванні тієї знакової системи, з якою ми матимемо справу, скільки у виявленні рівня і характеру духовної культури невідомого нам соціуму, тобто у формуванні уявлень про його науку, філософію, світогляд, мораль, етику, психологію, соціальну структуру та цілі. Лише такий підхід дасть нам можливість обгрунтовано судити про можливі перспективи і наслідки «космічного контакту».
Чи є у сучасної науки хоча б якийсь досвід розв'язання подібних завдань? Хоч це й здається дивним — є! Йдеться про контакти із зниклими земними цивілізаціями. Зрозуміло, це контакти однобічні, оскільки такі цивілізації давно не існують, відділені від нас нездоланним бар'єром часу. Зрештою, і первісні контакти з космічними цивілізаціями скоріше всього теж будуть однобічними. Тож можна скористатися досвідом «спілкування» із стародавніми цивілізаціями. Від них ми теж дістаємо своєрідні «послання» у вигляді різних речей, що дають змогу не тільки реконструювати систему літочислення, а й судити про принципи технологічної діяльності наших далеких предків. Проте тільки вцілілі фрагменти творів мистецтва несуть у собі інформацію про духовну культуру і творчий потенціал їхніх творців. Встановлення таких «контактів» з цивілізаціями стародавнього світу може бути важливим трампліном для досягнення взаєморозуміння з цивілізаціями космічними.
Іншими словами, не виключено, що ключі до здійснення контактів з позаземним розумом знаходяться на Землі й можуть бути знайдені в процесі осмислення історії нашої власної земної культури.
Шлях до «космоконтакту», можливо, лежить через «геоконтакт»!
Проблема позаземних цивілізацій і сучасне природознавство. У чому сенс вивчення проблеми позаземних цивілізацій на сучасному рівні? Його дуже добре висловив академік АН ЕРСР Г. І. Наан: «Вивчаючи проблему позаземних цивілізацій, ми перш за все намагаємося краще пізнати самих себе». Іншими словами, дослідження проблеми розумного життя у Всесвіті дає
нам можливість поглянути на нашу власну, земну цивілізацію з космічної точки зору, побачити її ніби у «космічному дзеркалі». Знання загальних закономірностей існування цивілізацій у Всесвіті потрібне для наукового керування нашою практичною діяльністю, особливо в тих випадках, коли вона набуває глобальних і космічних масштабів, і надійного прогнозування її близьких і віддалених наслідків.
Крім того, у процесі вивчення загальна проблема пошуку розумного життя у Всесвіті розпалася на ряд конкретних наукових завдань, що становлять прямий практичний інтерес. Можна, наприклад, назвати таку проблему, як підвищення чутливості сучасних радіотелескопів і • вдосконалення методів виділення корисних сигналів на тлі різних перешкод. Роботи в цій галузі мають надзвичайно важливе значення для дальшого розвитку радіоастрономічних способів дослідження космічних процесів.
Не менший інтерес становить також вивчення проблеми радіоконтактів з іншими цивілізаціями. Розглядаються такі питання, як вибір оптимальних частот і найбільш ефективні способи кодування інформації, тобто розв'язуються завдання, що мають найбезпосередніше відношення до забезпечення дальнього космічного радіозв'язку.
Розробка «космічних мов», за допомогою яких можна було б перемовлятися з іншими розумними мешканцями Всесвіту, тісно пов'язана із створенням так званих мов посередників, необхідних для успішної взаємодії людини й електронно-обчислювальних машин.
Фундаментальне значення для розвитку сучасної біології має з'ясування умов формування в процесі еволюції Всесвіту живих структур. Перелік подібних прикладів можна було б продовжити.
Таким чином, спостерігається цікава картина. Досить, здавалося б, абстрактна проблема позаземних
цивілізацій сприяє об'єднанню зусиль різних наук, є своєрідним стимулом для дослідження низки актуальних завдань, що становлять самостійний науковий інтерес.
Тому незалежно від того, існують позаземні цивілізації чи ні, вивчення цієї проблеми має дуже важливе значення для дальшого пізнання світу, що нас оточує, для нашого власного космічного майбутнього.
Судячи з усього, в дослідженні проблеми позаземних цивілізацій настав переломний момент. У всякому разі, ранні надії на швидке виявлення штучних сигналів з космосу поки що не виправдалися. Зрозуміло, треба продовжувати спостереження й далі. вдосконалюючи приймальну апаратуру і розширюючи коло можливих носіїв космічної інформації. І все-таки — це значною мірою пошуки наосліп, розраховані головним чином на щасливий випадок.
Не дали бажаних результатів і різні стратегії пошуку космічних цивілізацій, що грунтуються на різних припущеннях про рівень їх розвитку й можливі цілі. А для розробки принципово нових стратегій подальших пошуків у нас немає необхідних даних.