Не слід учителеві шукати якісь особливі прийоми, методи, щоб розвивати в учнів мислення і культуру мовлення. Найпростіші вправи можна давати так, щоб вони спонукали до осмисленості виконуваної роботи. Наприклад, після засвоєння учнями відокремлених уточнюючих членів речення у восьмому класі, пропоную самостійно скласти чотири речення, де б запропоновані словосполучення були уточнюючими членами. Речення мають бути про працю людини, про наш рідний край. На дошці записуємо словосполучення:
Лівий берег річки Прут.
Трудові руки робітника й хлібороба
Красується колосом нива.
Таке завдання потребує від учня зосередженості і вдумливості: у простоті завдання — деталь складності, яка і є рушійною силою мислення. Подані словосполучення слід використати не в будь-якому реченні, а в реченні про свій рідний край і працю його людей. За такої організації навіть найслабший у навчанні учень буде працювати.
Виконана робота — наслідок напруженого мислення і творчих зусиль учня. Здається, звичайна вправа, але вона спонукає мислити на подану тему, самостійно аналізувати, оцінювати певні явища з власної життєвої позиції. Звичайно, робота такого плану забирає чимало навчального часу, проте доцільність її очевидна.