Оцінка основних фондів підприємства — це грошове вираження їх вартості. Така оцінка необхідна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний період. У цьому зв'язку оцінка проводиться з метою загального обліку фондів, встановлення ступеня зносу, планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.
З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.
Види оцінки основних фондів.
¾ Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновною вартістю.
¾ З урахуванням стану основні фонди оцінюються за повною та залишковою вартістю.
1) Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання, монтаж та інших передбачених для введення фондів в експлуатацію витрат, тобто
, (4.1)
де Сприд — ціна придбання устаткування;
Сдост — транспортні витрати на доставку устаткування;
Смонт — витрати на монтаж фондів;
Сін — інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.
Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.
У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.
Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновної вартості.
2) Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки:
, (4.2)
де і — індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).
Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а саме, продуктивності праці, що приводить до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних — зменшується.
3) Повна вартість основних фондів — це їх вартість у новому, не спрацьованому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди заносяться на баланс підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. У свою чергу, первісна та відновна вартості також не враховують вартість зносу основних фондів і тому залежно від терміну експлуатації та мети дослідження вони складають повну вартість засобів виробництва.
Залишкова вартість основних виробничих фондів є різницею між первісною або відновною вартістю і вартістю зносу:
(4.3)
Якщо первісна і відновна вартості характеризують кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості визначити не тільки реальну вартість, яка має бути в подальшому перенесена на вартість продукції, що випускається, а й встановити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з грошової оцінки.
Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбуваються нерівномірно протягом року, то розраховувати середньорічну вартість фондів доцільніше кількома методами.
4) Середньорічна вартість фондів:
, (4.4)
де Сп.р. – вартість основних фондів на початок року;
Сн, Св — вартість фондів, що відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року;
Nпр ,Nн пр — кількість місяців, коли фонди протягом року відповідно працювали і не працювали.
5) Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
, (4.5)
де Ба – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Ба–1 – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
Па–1 – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Ва–1 – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Аа–1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
6) Середньорічна вартість:
фактична:,
(4.6)
планова: , (4.7)
ФП.Р. – вартість ОВФ на початок року;
ФК.Р – вартість ОВФ в кінці року;
ФВ.В – вартість ОВФ, введених в плановий період;
ФВИВ. – вартість виведених ОВФ в плановий період;
n1 – кількість місяців від дати введення ОВФ до кінця року;
n2 – кількість місяців від дати виведення ОВФ до кінця року.
| 13 |
5.3. Показники використання основних виробничих фондів
Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:
¾ натуральні;
¾ вартісні.
Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників — умовно–натуральні.
До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовнонатуральні показники. Їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів — продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно–натуральних одиницях.
Натуральні та умовно–натуральні показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.
1. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:
1.1.Коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.
, (4.8)
де СВВЕД – вартість введених основних фондів;
СПЕРВ.К.Р. – первісна вартість всіх основних фондів на кінець року;
1.2.Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.
, (4.9)
де СВИБ – вартість основних фондів, що вибули;
СПЕРВ.П.Р. – первісна вартість всіх основних фондів на початок року;
1.3. Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.
, (4.10)
де СЗН – вартість зносу;
1.4. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року СІ
, (4.11)
де СЗАЛ – недоамортизована вартість основних фондів;
Слід пам’ятати, що:
, (4.12)
| 15 |
2. Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
2.1.Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.
, (4.13)
де ОФСР.Р. – середньорічна вартість основних фондів;
ВП – випуск товарної продукції;
2.2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:
, (4.14)
де РСР.Р — середньооблікова чисельність працівників.
2.3.Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою.
(4.15)
2.4. Рентабельність основних виробничих фондів. – показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.
, (4.16)
де ПБ – балансовий прибуток;
3. Приватні показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:
3.1.Коефіцієнт екстенсивного завантаження характеризує ступінь використання обладнання за певний час та визначається по кожній групі однотипного обладнання:
, (4.17)
де FФ – фактично відпрацьований час в годинах;