Учениця декламує “Колискову” Лесі Українки.
5-й учень.
Споконвіку у народі існував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидали, а берегли доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили їх? Із клена, калини або ясена, щоб діти були дужими та співучими.
6-й учень.
Калина, верба, тополя, мальви... Одвічні символи, якими опредметнювалося найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви – ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували – там земля мила, де мати народила.
Виконується пісня “Калина”.
7-й учень.
Яка мати не співала цих легких як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього – уривок з листа О.Довженка до неньки: “Я дуже щасливий, мамо, що Ви в мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам’ять і ви співаєте з внуком “Соловушка”. Дай Вам Бог здоров’я ще поспівати довше, щоб осталась пам’ять про Вас у онуках на все життя...”.
Звучать українські народні пісні в родинному виконанні (співають бабуся, мама, тато, діти).
Прозвучали пісні “Ой, чий то кінь стоїть”, “На городі буркун”, “А я все дивлюся”, “Ой на горі та женці жнуть”, “Ой на горі два дубки”...
Ведучі підходять до родин і вручають їм пам’ятні подарунки.
8-й учень.
Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом, віки мук на невільницьких торговцях трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких та інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності – все увібрала народна пісня.
Звучить українська народна пісня.
9-й учень.
Мамо, дивлюсь у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічує вся блакить рідної землі. І запитую: “А що означає “Берегиня”? “Берегиня”, любий мій синочку, - відказує вона, - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків та дідусів, чим збагатилася й освітилася – хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хати – все це і є Берегиня.
Звучить українська пісня “Смерекова хата”, яку також напередодні замовили мами. Учениця декламує вірш В.Симоненка “Матері”. А тим часом дівчатка в українському одязі підносять до столиків улюблені страви мам, які самі приготували. Вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та ін.
Лунає народний гумор, проводяться ігри “Хто швидше з’їсть вареники”, “Смішні вареники”, “Зайчик-чибирайчик”, щоб не переривалася пісня. В іграх беруть учать діти разом з батьками. Переможцям вручаються призи. Упродовж заходу прозвучали улюблені пісні всіх мам.
Захід закінчується поезією М.Сингаївського “Мати”.
[5, ст.29].
2.
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нероздільне і одвічне коло...
І.Організаційний момент.
На сцені учні класу та їхні батьки. Під мелодію української народної пісні “Зеленеє жито, зелене” до зали входять гості.
ІІ. Вступне слово вчителя.
Вчитель.
Я знову повертають до тебе в думках –
Чарівне і вічне життя загадкове.
Шукаю коріння у твоїх літах,
Дитинство моє веселкове.
Батьки і діти – серця одні,
Батьки і діти – душі пісні,
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діти – родини цвіт.
Усі відчуваємо тяжіння життя,
Яких би не були ми націй і роду,
Та є найперша основа буття,
Що роду нема переводу.
ІІІ. Основна частина.
Вчитель. Дорогі мої дітки! Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу України, до щирих, глибоких і чесних почуттів. У нашого народу здавна живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні взаємини, долати родинні незгоди. І все це робиться заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття.
Учень. Недарма в народі кажуть: “З родини йде життя людини”.
Учениця. “Без сім’ї немає щастя на землі”.
Учень. “Сім’я, рід, родина – ключ до щастя людини”.
Учениця. “Хоч і по коліна в воду, аби свого роду”.
Мати. Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління. “З роду в рід життя кладе мости, без коріння саду не цвісти”.
(Звучить пісня “Ой, роде наш красний”. Під мелодію пісні “Ой лопнув обруч” виходять в коло діти).
Хлопчик. Дівчаточка-ластів’яточка!
Дівчинка. Хлопчики-горобчики!
Хлопчик і дівчинка (разом). Радьмося та виходьмо на вулицю в добрий час – нема таких співаночок, як у нас!
(“Подоляночка” – танець-гра. “А ми просо сіяли...”).
Бабуся Гра. Дітки, я вам розкажу про українську народну гру “Піжмурки”. Щоб погратися – потрібно порахуватися!
Дівчинка. Котилася торба з високого горба. А в тій торбі хліб-паляниця, кому доведеться – той буде жмуриться!
(Чути, як хтось стукає. Виходить дівчинка з патичком).
Дівчинка. Добрий день! А чи не бачили ви моїх гусей?
Діти. Яких?
Дівчинка. Один сірий, другий білий, а третій – в капелюсі.
(Виходять “гуси”. Звучить пісня “Веселі гуси”).
Дівчинка. А ви чого сюди забрели?
Гусак. Погратися!
Дівчинка. Ану, мерщій додому! Я вам пограюся!
Тітонька Забава. У нашого народу є цікава гра “Гуси, гуси, додому!”. І я в дитинстві гралася в цю гру. Щоб уникнути небезпеки “гуси” прагнуть якнайшвидше добігти “додому”, а “вдома” вже ніякий вовк не страшний. Гуси в нас є, потрібно обрати “вовка”.
Дівчинка. Йшла Маринка на стежинку, загубила там корзинку, а в корзинці хліб-паляниця, хто її з’їв – той буде вовк чи вовчиця!
(Діти починають гру).
Тітонька Забава. Гуси-гуси, додому!
Гуси. Навіщо?
Тітонька Забава. Вовк за горою!
Гуси. Що він робить?
Тітонька Забава. Гусей давить! Сірі, білі, пелехаті! Всі тікайте до хати!
Звучить пісня “На місточку”, сл. Г.Бойко, муз. А.Філіпенка. Інсценізація пісні).
Бабуся Гра. А ми в дитсадочку гралися в українську народну гру “Баба куца”. Щоб погратися, потрібно “бабу” поводити.
Хлопчик і дівчинка. А хто бабу не веде – той веселий не буде!
Діти. Бабо, бабо! А на чому ти стоїш?
Баба. На діжі.
Діти. А що в діжі?
Баба. Квас!
Діти. То й лови сім днів нас!
Вчитель. А буває й таке, що діти під час гри сварилися. Тоді доречною була мирилка.
Дівчатка.
Миром, миром!
Вареники з сиром,
А пироги в маслі.
Ми подружки красні,
Не лаймося, а мирімося,
Граймося, веселімося!
Вчитель. Виростають діти-соколята, вилітають з родинного гнізда, та на все життя пам’ятають колискову пісню, лагідну усмішку, ніжний погляд і теплі материнські руки. Яворова, ясенова, дубова колисочка, ніжна колискова пісня, що живила душу мою й тіло разом з материнським святим молоком. Саме це навчило мене розумінню добра, краси, любові.
(Звучить колискова пісня “Котику сіренький”. Дівчатка колишуть своїх ляльок).
Вчитель. У сім’ї, діти, закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квітки, і плоди. Великий дар природи – продовжити себе і повторити в дітях. На нашому родинному святі присутній родинний ансамбль Самійленків: Микола Павлович, Лідія Іванівна та їхні доньки. Слова вам, Лідіє Іванівно, берегине сімейного вогнища.
Дівчинка. Ми низько вклоняємося вам і дякуємо.
(Вручають коровай і квіти).
Вчитель. Недарма ж в народі кажуть: “Багатодітні батьки рід людський тримають”.
Бабуся Гра. А ще кажуть: “Сім синів годую – щастя всім готую”.
Тітонька Забава. З дітьми багато клопоту, та без них і світ не милий!
Вчитель. Ось вам, добрі люди, ідеальна гармонія сім’ї, щастя, добра і таланту. Година вам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і щасливих дітей, щебетливий внучат перед собою. З нагоди свята Матері даруємо вам пісню.
(Звучить пісня “Росте черешня в мами на городі”).
[6, ст.33]
Список літератури
1. “250 кращих творів з української літератури 7-11 класи”. – Харків:”Основа”, 1997 р.
[ст.367-368]
2. Збандуто С.Ф. “Педагогіка”. – Київ, 1965 р.
[ст.458-460]
3. “Початкова школа”. - №10, 1993р.
[ст.79]
4. “Початкова школа”. - №2, 1994 р.
[ст.24-26]
5. “Розкажіть онуку”. - №2, 1995 р.
[ст.29]
6. “Розкажіть онуку”. - №7-8, 1998 р.
[ст.36-38]
7. “Розкажіть онуку”. - №11, 1998 р.
[ст.33]
8. Сухомлинський В.О. “Батьківська педагогіка”. – Київ, 1978 р.
[ст. 56-79; 81-87; 160-167]
9. “Християнська етика”, 1999 р.
[ст.6-10]