Смекни!
smekni.com

Система злочинів у КК України (стр. 9 из 10)

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується склад­ною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб'єкт злочину — службова особа, відповідальна за проведен­ня екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних пра­вил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та Інших об'єктів.

Покарання за злочин: за ст. 236 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Злочини проти громадської безпеки

Поняття І види злочинів проти громадської безпеки

Злочини проти громадської безпеки є загальнонебезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, 'передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Об'єктом цих злочинів є громадська безпека — стан захище­ності суспільства — таких його цінностей, як життя та здоров'я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загальнонебезпечних посягань.

Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоак­тивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небез­пеку для оточення.

і Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську (загальну) безпеку І створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров'ю або власності, довкіллю, нормальній діяльності підпри-ємств, установ та організацій.

більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до і злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Суб'єктивна сторона багатьох цих злочинів — прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (на­приклад, щодо порушення певних правил) і необережність щодо на­слідку (наприклад, до загибелі людей).

Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило, — будь-яка особа, а за деякі злочини, наприклад, терористичний акт — особа, яка досягла 14-ти років.

У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікую­чими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель лю­дей або настання інших тяжких наслідків. Загибель людей означає ;

загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками;

необхідно розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому роз­мірі тощо.

Злочини проти безпеки виробництва

Поняття і види злочинів проти безпеки виробництва

В сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки ви­робництва. Відступи від нормативних приписів вимог безпеки, що еі на підприємствах, шахтах, будовах, в сільському господарстві, запо­діюють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників виробництва,! сторонніх осіб, власності, довкіллю, і

Родовим об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробництво — це складна соціально-

Докладніше див.: Тихий В. П. Злочини проти суспільної безпеки. — X., 1996

економічна і технічна відносно замкнута система,, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно корисного результату. Складовим елементом такої системи є технічні та правові норми. ;

У ході виробничої діяльності або використання її результатів лю­дина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідливим' впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня:! механічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним1 тощо. Наявність на виробництві небезпечних та шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони жит­тя, здоров'я, збереження майна, довкілля. Таким станом на вироб­ництві є його безпека. Безпека виробництва — це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпечення безпеки виробництва використовують­ся закони та підзаконні акти, що відносяться до різних галузей пра- ва (трудового, природоохоронного, цивільного, господарського, адмі­ністративного, кримінального та Ін.), а також технічні норми.

Безпосередні об'єкти окремих злочинів проти безпеки вироб­ництва сходять в систему відносин родового об'єкта, хоч і мають своїособливості. Вони залежать, передусім, від видів безпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її по­ширенні.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпе­ка пращ яка поділяється на тонічну І санітарну, а за рівнями — на безпеку звичайних І підвищеню небезпечних робіт. Деякі виробни­цтва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особливих організацій, включаю­чи правове забезпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, л закон виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, ряд виробництв здатний заподіяти шкоду поза виробничим інтересам, у зв'язку з використанням готової про­мислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією збу­дованим будівель та споруд

Основним без посереднім об'єктом цих злочинів є безпека ок­ремих видів виробництв. злочинів

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівни­ки виробництва (статті 271 і 272), або І працівники виробництва, і сторони особи (статті 2^3 І 274), або тільки сторонні особи (ст, 270.

З об'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва ^конструйовані однотипне. Всі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільне небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони про­являється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та вироб­ництва. При цьому порушення звичайно виглядає не як одиничний .ікт дії (бездіяльності), а представляє сукупність таких актів, систе­му, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог

Злочини у сфері безпеки праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці її ст. 271 визначене як: «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого».

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами — безпе­ка праці це «стан умов праці, при якому виключено вплив на пра­цюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва»1.

Потерпілими від злочину можуть бути штатні працівники під­приємства, тимчасові робітники та службовці, учні виробничого навчання, студенти, учні профтехучилищ, які проходять виробничу практику та будь-які Інші особи, діяльність яких пов'язана з цим ви­робництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду здоров'ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя та здоров'я особи.

Діяння визначено в ст. 271 як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспози­ція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та Інших нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). ЦІ акти встановлюють прави­ла з охорони праці. За характером вимог, що є в них, та їх галузевої спрямованості розрізнюють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних відносяться правила, що регулюють питання охорони праці у всіх сферах діяльності виробництва. Це Закон Ук­раїни «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.2, а також окремі

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Поняття та види військових злочинів

Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежнос­ті та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захист ЇЇ суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпе­чення державної безпеки і захист державного кордону України по­кладаються на відповідні військові формування та правоохоронні ор­гани держави (ст- 17 Конституції України).

Від стану законності І воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших

1 Див.: ГОСГ 12.0.002-80. Система стандартов бсзопасности труда. Термины и определения. М., 1980. ~ С. 2.

2 Див.: Охорона праці в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. ~ № 12. — С. 14—32.

військових формуваннях, що діють відповідно до законо­давства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі зако­ни, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точ­но регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конститу­ції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Все це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі І зло­чинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є роз­діл XIX Особливої частини КК України (статті 401—435).