Ці заводи виробляють серію потужних трансформаторів, а також високовольтну апаратуру — вимірювачі трансформатори струму та напруги 35 кВ та вище, комплектно-розподільчі приладі, комплектні трансформаторні підстанції та комплектні розподільчі прилади.
3.2. Перспективи розвитку енергетичного машинобудування в Україні
Сучасна практика вимагає визначити напрямки економічних реформ, передумови структурної перебудови і, зокрема, промислової політики в галузі як енергетичного машинобудування, так і у машинобудуванні у цілому.
Тому зараз українські експерти вважають необхідним прийняти план технічного переозброєння та реконструкції деяких ТЕС України (Змієвської, Вуглегорської, Трипільської, Добротворовської та Криворіжської), а також ГЕС Дніпровського каскаду [2].
Один з підрозділів прийнятої Верховною Радою Національної енергетичної програми (НЕП) — “Ресурсозберігаюче обладнання для пально-енергетичного комплексу України” передбачає розробку та вироблення необхідного для електроенергетичного комплексу обладнання.
У програмі відображені номенклатура та потреби електроенергетики України в обладнанні, а також проаналізовані можливості підприємств до його вироблення.
На існуючих потужностях українських підприємств зараз можливо виробляти парові, газові, гідравлічні турбіни, підігрівачі низького тиску, котельно-допоміжне обладнання, електрогенератори, трансформатори, електрофільтри, технічні засобі автоматизованих систем управління технологічними лініями, тощо. Разом з тим потрібно створення нових виробництв для випуску енергетичних котлів, арматури, лопаток парових турбін, трубопроводів, тощо.
У теперішній час підприємствами України вже здійснювана значна робота по освоєнню нових видів енергетичного обладнання, таких як, турбін для цукрової промисловості, мікро- та міні-ГЕС, підігрівачів низького тиску, нові парогазові установки, тощо.
Завершується утворювання гідротурбін порелерного та радіально-осьового типу, гідротурбін малої потужності (25 та 50 кВт), тощо.
Модернізації теплової енергетики України будуть сприяти західні інвестиції у розмірі 1,8 млрд. доларів, що виділяються на створення компенсуючих потужностей після виведення з експлуатації ЧАЕС.
В Україні поки що відсутнє власне котлобудування: усі котельні заводи колишнього СРСР були у Росії. До того ж, вони орієнтовані на виробництво котлів для палювання газомазутного палева. Тому машинобудівниками України розроблені концептуальні засади Програми організації виробництва сучасних енергетичних котлів на підприємствах Харківської області для переобладнання 100 пиловугільних котлів, що складають майже 80 % потужності усіх теплоелектростанцій країни. Ці котли будуть відповідати відповідним екологічним нормам України за західних країн. Згідно з цією концепцією шість ГРЕС (Луганська, Харківська, Придніпровська, Старобешевська, Слав’янська та Миронівська) будуть переобладнанні цім новим устаткуванням.
До того ж, в Харківському ЦКБ розроблено унікальне обладнання до всієї технологічної ланцюжки панелей екранів — істотної частини сучасних енергетичних котлів.
Складні частини інфраструктури котельного виробництва машинобудівного профілю почав виробляти “Турбоатом”.
3.3. Стан і можливості експортного потенціалу енергетичного машинобудування України
Розвиток машинобудівного комплексу, у тому числі й енергетичного, збільшення його експортного потенціалу є одним з визначальних напрямів структурної перебудови і оздоровлення національної економіки.
Зараз, коли придбання енергоносіїв за світовими цінами, різке зростання внутрішніх цін призводять до того, що не тільки окремі підприємства, а цілі підгалузі машинобудування стають неконкурентноспроможними не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринках. Тому приємним винятком є успішна експортна діяльність українських підприємств на зовнішньому ринку енергетичного машинобудування.
Україна постачає продукцію енергетичного машинобудування у 68 країн світу. Ця продукція здобула великий авторитет у світі. Турбіни електростанцій, потужні трансформатори, високовольтна апаратура вітчизняного виробництва використовується у більш ніж 40 країнах Європи, Африки, Південної Америки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Наприклад, частка продукції в загальному обсязі експорту 1997 р. тільки Запорізького трансформаторного заводу, якій успішно експортує трансформатори, статичні електричні преобразовувачі, котушки індуктивності та дроселі, склала 15 % [2].
Однак складне становище державного бюджету не дає можливості підтримувати цю галузь на потрібному рівні.
У 1995 році в Україну імпортувалось ядерних реакторів, котлів, устаткувань і механічних пристроїв на 1414,7 млн. доларів, у тому числі по бартеру на 381, 9 млн. доларів, що складає 27 % питомої ваги в обсязі імпорту [7].
Енергетичне машинобудування як одна з важливих галузей машинобудування у цілому є матеріальною основою енергетичного забезпечення економіки. Великі можливості розвитку енергетичного машинобудування приховані у вдосконаленні територіальної організації цієї галузі, кращій розміщуваності її підприємств.
Розміщуючи об’єкти промисловості, виходять із різних міркувань і критеріїв ефективності запропонованих варіантів. Кожна галузь має свою специфіку розміщення, тому головним завданням, коли обґрунтовується розміщення промислових об’єктів, є пошук варіантів з найменшими виробничими витратами на будівництво, сировину, матеріали, а також на забезпечення підприємства робочою силою, всіма комунікаціями і транспортом.
Фактори розміщення промислового виробництва поділяють на декілька груп: природні — кількостні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх експлуатації і використання; кліматичні, гідрологічні, орографічні умови та ін.; екологічні; технічні — досягнутий і можливий рівень техніки і технології; соціально-демографічний — забезпеченість промисловими трудовими ресурсами, стан виробничої і соціальної інфраструктури; економічні — економіко-географічне і транспортне положення, вартість капітальних вкладів, строки будівництва, ефективність будівництва, призначення і якість продукції, виробничо-територіальні зв’язки та ін.
Енергетичне машинобудування — галузь, яка характеризується високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами. Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз.
Не в кожній країні світу є умови для розвитку прогресивного спеціалізованого виробництва, розрахованого на масовий або серійний випуск енергетичної машинобудівної продукції. Перешкоджає брак місткого внутрішнього ринку, здатного використати продукцію великого підприємства, сировини, кадрів вчених і фахівців.
Найбільша різноманітність притаманна енергетичному машинобудуванню США, Англії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі машинобудівного виробництва й безпосередньо формують світовий ринок. Найвичерпніше номенклатура енергетичної машинобудівної продукції репрезентована у США, у Західній Європі це стосується ФРН. Решта країн не в змозі повністю забезпечити себе цією продукцією й тому залежить від поставок зовнішнього ринку.
Енергетичний машинобудівний комплекс України містить значний науково-виробничий потенціал. В Україні комплекси важкого та енергетичного машинобудування сформувалися у Донбасі (Краматорськ, Донецьк, Маріуполь), Придніпров’ї (Дніпропетровськ, Запоріжжя), на Північному Сході (Харків).
1. Іщук С.І.. Географія промислових комплексів. К., 1993.
2. Прудка Н. Энергетические машиностроение Украины: потенциал и перспективы его использования.//Финансовая Украина.—№ 26. 6 февраля 1996 г.
3. Розміщення продуктивних сил: Навч. посібник / В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін; за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк.— К.: Либідь, 1996.— 368 с.
4. Соціально-економічна географія світу. — За ред. Кузика С.П. —
Тернопіль. — 1998.
5. Атомна енергетика // Діловий Вісник. № 7. 1996.
6. Гуреєв В. Машинобудування: структурна перебудова. // Урядовий кур’єр, № 177-178. 25 вер. 1997.
7. Енергетичне обладнання // Діловий Вісник. № 8. 1997.
8. Машины и оборудование // Бюллетень иностранной коммерческой информации. — № 95. 1996. С. 10
9. Онищенко В.П. Сталевий кінь на роздоріжжі // Діловий вісник. № 5, 1995.
10. Электрогенератор без выходного трансформатора // Бюллетень иностранной коммерческой информации. — № 90. 1998. С. 11