Східний Казахстан - важливий район кольорової металургії й енергетики. Розвинуто приладобудування, виробництво гірничорудного і металургійного устаткування, лісова промисловість. Велике значення має харчова промисловість (м'ясна і маслоробна). Основна галузь сільського господарства - мясо-шерстяне вівчарство.
3. Корисні копалини.
У Центральному Казахстані зосереджені значні родовища міді, свинцю, цинку, рідкісних металів, вугілля, залізна і марганцева руда. Знамените Джезказганске міднорудне родовище в цій республіці - перше по запасах у колишньому СРСР. Відомі також родовище міді - Коунрадске, Саякске, Бозшакульске. Карагандинський кам'яновугільний басейн - третій (після Донбасу і Кузбасу). Його коксівне вугілля використовується в металургії Казахстану й Уралу. Інший найбільший басейн, Екибастузский, володіє енергетичним вугіллям, що доступне для відкритої розробки і дешеве. На їхній базі створений Павлодар-Екибастузский паливно-енергетичний комплекс.
Казахстанский Алтай відомий мідно-свинцево-цинковими рудами, родовищами золота, олова, рідкісних металів. Головні поліметалічні родовища - Леніногорске, Зиряновске і Білоусовске.
Тургайский прогин - район значних запасів залізних руд. Особливо багаті Качарске, Соколовске, Сарбайске, Коржункульске родовище магнетитових руд. Відомі також родовище осадових бурих залізняків - Аятске, Лисаковске й інші. Більшість рудних тіл залягає на порівняно невеличкій глибині, що дозволяє вести видобуток відкритим способом. Руди Тургаю є сировинною базою чорної металургії Уралу. У Тургайскому прогині розвідано декілька родовищ алюмінієвої сировини - бокситів, найбільше значне з них - Аркаликске - має запаси першокласних руд.
Приуральським районам Казахстану властива хромітова, мідна й азбестова мінералізация. Передуралья в районі Актюбінська знаменито своїми фосфоритами і високоякісними нікелевими рудами. На півдні Казахстану досить значні запаси фосфоритів. Тут же, у Миргалимсайскому, Байжансайскому і Ачисайскому родовищах, добуваються свинцево-цинкові руди.
Прикаспійська западина і півострів Мангишлак - нафтогазоносна провінція. Відома своєю високою якістю ембінска нафта, нафтове Жетибайске і нафтогазове Узеньске родовище (Мангишлак). З Прикаспійською западиною пов'язані величезні запаси повареної і калійної солей.
4. Демографічні умови і населення.
Протягом 20 сторіччя населення Казахстану збільшилося майже в 3 рази і підійшло до 15 мільйонного рубежу. Корінне населення (казахи) не складає більшості - усього 32%, росіяни - 42%, українці - 7%. Мешкають також татари, узбеки, білоруси, корейці. Ріст населення відбувався за рахунок природного приросту і великої притоки з інших республік у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості й освоєнням цілинних і перелогових земель.
Розміщення населення вкрай нерівномірно. Середня щільність 6 чоловік на кв. км. Найбільше заселена південна передгірна смуга, де в оазисах поливного землеробства щільність досягає місцями більш 100 чоловік на кв. км. Порівняно висока щільність і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше чоловік. Підвищена щільність населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Поряд із цим величезні простори пустеля і напівпустеля ще дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня щільність складає 1,4 - 1,8 чоловік на кв. км.
Активна індустріалізація економіки Казахстану в 50 - 70 роки призвела до розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже до 1970 року було 16 міст із населенням понад 100 тис. чол., у тому числі два міста - Алма-Ата і Караганда понад 500 тис. жителів (776 і 541 тис. жителів). Значні центри індустрії виникнули в районах Центрального Казахстану - Караганда, Темиртау (179 тис.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), на Мангишлак - Шевченко (75 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик, Екибастуз; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текели. Збільшилася чисельність населення й у старих містах: Алма-Аті, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каміногірську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис.).
Найбільше висока частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганскій, Карагандинській, Мангишлакскій. У той же час у Тургайскій, Кокчетавські областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки біля 1/3 населення.
Міста сучасного Казахстану є насамперед значними промисловими, транспортними і культурними центрами з порівняно високою питомою вагою серед їхнього населення казахів.
У 1985-1990 роках, що характеризуються максимальними обсягами виробництва в народному господарстві було зайнято 37% населення, у тому числі в промисловості 1,1 млн. чол., будівництві - 0,6 млн. чол., у сільському господарстві - 1 млн. чол., на транспорті і зв'язку - 0,6. Питома вага жінок серед зайнятих складає до 47%.
Здобуток Казахстаном політичної незалежності і державності в 1991-1996 роках, криза перехідного процесу призвели до нових складних демографічних процесів: ріст безробіття, активний виїзд російських сімей у Росію, зниження загального рівня життя населення. Це знизило виробничий потенціал трудових ресурсів Казахстану.
5. Транспортна інфраструктура.
Основу залізничної мережі республіки складають чотири меридіональні магістралі: Турксиб, Трансказахстанска (Петропавловськ - Караганда - Чу), Оренбург - Ташкент і Кунград - Бейнеу - Макат - Астрахань, а також три широтні: Транссібірска, Середньосибірська і південнно-Сибірска - із відгалуженнями. Експлуатаційна довжина залізниць, що проходять по території республіки, складає 14,24 тис. км, а їхній вантажообіг - 87% вантажообігу усіх видів транспорту.
Протяжність автомобільних доріг республіки - 97,3 тис. км (у тому числі 71 тис. км із твердим покриттям). Сьогодні всі обласні міста Казахстану мають автомобільний зв'язок із усіма районними центрами. На північ від Алма-Ати ідуть дві найважливіші автомагістралі: убік Чиганака, що зв'язує її з центральними районами республіки; і на Семипалатинськ, із відгалуженнями на Талди-Курган, Панфілов і Текели, а також на Жангиз-Тобе - Усть-Каменогорськ. На південь від Алма-Ати йде автомагістраль Джамбул-Чимкент - Ташкент, від якої відгалужується асфальтована дорога до Кзил-Орди і Джусали.
Третє місце в загальному вантажообігу Казахстану займає трубопровідний транспорт. Перший нафтопровід від промислу Доссор до порту Ракуши був введений в експлуатацію в 1915 році для перекачування Ембінскої нафти до Каспійському моря. У 30-х рр. із ростом нафтовидобутку був побудований магістральний нафтопровід Гур'їв-Орск протяжністю біля 900 км.
Розробка нафтових родовищ Мангишлака сприяла будівництву нафтопроводів Узень - Макат - Куйбишев із відгалуженням на Гур'ївський нафтопереробний завод, а також Узень - Жетибай - Шевченко, по якому нафта подається в порт Актау.
У 60-х рр. із пуском Павлодарского нафтопереробного заводу прокладений нафтопровід Омськ - Павлодар.
Казахстан перетинають потужні газові магістралі Середня Азія - Центр і Бухара - Урал, від яких йдуть відгалуження в промислові центри західного і північного Казахстану. Південь республіки одержує газ по газопроводі Мубарек - Ташкент - Чимкент - Джамбул - Алма-Ата протяжністю 1317 км.
Водяний транспорт не має великого значення в загальному обсязі вантажообігу. Судноплавними є ріки Іртиш і Урал, а також деякі ділянки на Ілі й Ішимі. Загальна довжина водяних шляхів республіки - біля 6 тис. км. Сама потужна водяна артерія - Іртиш: на його частку припадає 75 - 80 % вантажообігу річкового транспорту.
Головний вантаж, який перевозиться по ріках,- мінерально-будівельні матеріали. Водяним шляхом транспортуються також зерно, руда, вугілля, ліс, нафтопродукти. З освоєнням багатств Мангишлаку значно виріс вантажообіг Каспійського моря: порти - Ераліев, Актау, Баутино.
6. Промисловість.
Казахстан має багатогалузеву промисловість. У 1985-1988 р. на душу населення добувалося залізної руди і вугілля більше, ніж у США й Англії; електроенергії більше, ніж в Італії і Франції; сірчаної кислоти більше, ніж у ФРН і Японії. Продукція експортувалася в 80 країн світу; в інші райони СРСР вивозилися залізна, хромітова і марганцева руди, кольорові метали, чавун, прокат, феросплави, вугілля, нафта, фосфоритна мука, бавовна-волокно, мита натуральна шерсть, зерно, м'ясо й інше.
Індустріальний образ Казахстану наприкінці 80-х рр. визначався потужною енергетикою, кольоровою і чорною металургією, машинобудуванням, вугільною, нафтовою, хімічною, легкою і харчовою промисловістю.
На території Казахстану сформувалися і розвиваються: Карагандинско-Темиртауский, Каратау-Джамбулский, Мангишлакский, Павлодарско-Екибастузский територіально-виробничі комплекси.
У табл. 4 подані обсяги виробництва основних видів промислової продукції, що свідчать про широкий спектр виробництв, що склались у радянський час на території Казахстану.
Таблиця 4.
Виробництво основних видів промислової продукції.
| 1913 | 1950 | 1970 | 2000 | |
| Залізна руда, млн. т | - | - | 18,8 | |
| Чавун, млн. т | - | - | 2,5 | |
| Сталь, млн. т | - | 0,13 | 3,3 | |
| Прокат чорних металів, млн. т | - | 0,11 | 2,7 | 4,7 |
| Вугілля, млн. т | 0,1 | 17,4 | 67,3 | 130 |
| Нафта (включаючи газовий конденсат), млн. т | 0,12 | 1,1 | 16,0 | 26,6 |
| Газ природний, млн. куб. м. | - | 7,4 | 2747 | 7900 |
| Електроенергія, млн. кВт. | 1,3 | 2617,2 | 37789 | 79100 |
| Мінеральні добрива, тис. т | - | 22,3 | 2822 | |
| Сірчана кислота , тис. т | - | 58,2 | 1254 | |
| Металоріжучі верстати, шт. | - | 5 | 2436 | |
| Цемент, тис. т | - | 15,7 | 5991 | |
| Тканини , млн. м.кв. | - | 4,9 | 65,8 | |
| Тканини вовняні, млн. м.кв. | 0,14 | 2,2 | 5,4 | |
| Взуття шкіряна, млн. пар | 0,013 | 3,3 | 28,5 | |
| М'ясо, тис. т | 109,6 | 568 | 723 | |
| Олія тварина, тис. т | 2,3 | 22,3 | 43,7 | 76 |
| Консерви, млн. шт | - | 92,6 | 329 | |
| Цукор-пісок, тис. т | - | 71,8 | 149 | |
| Риба тис. т | 31,8 | 102,2 | 100,8 |
6.1. Паливно-енергетичний комплекс.