Смекни!
smekni.com

Сучасне уявлення про роль альдостерону в патогенезі серцевої недостатності (стр. 2 из 2)

Середня доза препарату в групі спіронолактону — 26 мг, середній термін спостереження склав 24 місяці. Дослідження припинили на 18 місяців раніше від запланованого терміну з огляду на очевидні сприятливі ефекти терапії антагоністами альдостерону. У зв’язку з побічними ефектами припинили приймання препарату 8% пацієнтів у групі спіронолактону, і 5% — у групі плацебо. При застосуванні спіронолактону в малій дозі не спостерігали клінічно вагомої гіперкаліємії, дещо частіше виникала лише гінекомастія у чоловіків. Таким чином, був зроблений висновок, що блокада рецепторів альдостерону спіронолактоном, у доповнення до інгібіторів АПФ та за необхідності інших компонентів традиційного лікування, є безпечним та ефективним засобом зменшення захворюваності та смертності пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціональних класів.

— Як застосовується спіронолактон у клінічній практиці?

— Дозування спіронолактону (Верошпірону) повинно визначатися вираженістю набрякового синдрому. У випадку тяжкої декомпенсації з рефрактерними набряками можна почати з «форсованого насичення» спіронолактоном у дозі 150-200 мг на добу, поділеній на два прийоми протягом першої половини дня. Обов’язково контролюють вміст сечовини, креатиніну і калію у плазмі. Зазвичай діуретичний ефект стає відчутним протягом тижня від початку приймання препарату, після чого добову дозу зменшують до 75-150 мг. А вже після досягнення стану компенсації продовжують лікування спіронолактоном у мінімальній ефективній дозі. Натомість при помірній чи тяжкій ХСН, яка не супроводжується тяжким набряковим синдромом, слід одразу призначити для тривалого прийому у доповнення до традиційної терапії одну таблетку спіронолактону, тобто 25 мг на добу. Достатніми підставами для цього є доведений у дослідженні RALES сприятливий вплив на виживання хворих з ХСН, добра переносимість препарату, і головне — відмінне співвідношення вартості та ефективності.

Важливо, що застосування антагоністів альдостерону в поєднанні з петлевим діуретиком нерідко дозволяє зменшити дозу іншого препарату та усунути необхідність у додатковому призначенні калію. Спіронолактон можна безпечно застосовувати разом з іншими традиційними засобами лікування ХСН. Зважаючи на часте супутнє застосування потужних діуретиків, які виводять калій, небезпечна для життя гіперкаліємія внаслідок поєднання антагоністів альдостерону з інгібіторами АПФ виникає дуже рідко. Втім, навіть при призначенні малих доз спіронолактону слід контролювати вміст калію у крові.

Наостанку хотілося б зазначити, що, з позицій доказової медицини, до стандартних засобів лікування пацієнтів з помірною або тяжкою симптомною ХСН (III-IV функціональних класів за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів), які не мають ниркової недостатності та інших протипоказань до антагоністів альдостерону, потрібно додавати спіронолактон (Верошпірон). Адже отримано безпосередні докази здатності поліпшувати прогноз виживання хворих та зменшувати кількість госпіталізацій при застосуванні спіронолактону в малій дозі, що є вигідним за фармакоекономічними критеріями, зважаючи на відносно низьку вартість, просте дозування і добру переносимість лікування цим препаратом.