Короткостроковий депозитний сертифікат (КДС) - це по-перше, ефективний фінансовий інструмент, який дозволяє клієнту банку гнучко і раціонально розпоряджатися своїми активами за рахунок короткого термінуобігу (від 7 днів, а в перспективі - від 1 дня); по-друге, КДС має переваги у вигляді пільгового оподаткування на прибуток; по-третє, відсотоки по КДС вище за відсотоки, що нараховуються банком по середніх залишках на розрахункових рахунках.
Ринок цінних паперів без похідних цінних паперів не вважається повноцінним. У нашій країні ця частина ринку ще тільки починає формуватися.
Відповідно до чинного законодавства цінний папір, незалежно від її назви, може вважатися похідним, якщонадає право її держателеві продати або купити певні цінні папери.
Опціони.
Опціон - являє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого одинз його учасників придбаває право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів по обумовленій ціні протягом деякого періоду часу, а інший за грошову премію зобов'язується при необхідності продати або купити цінні папери по певній ціні, за договором. Як правило, опціон виставляється на звичайну акцію. Під опціонним контрактом мають на увазі контракт, який зобов'язує пропонуючу сторону тримати пропозицію в силі протягом обумовленого періоду часу. Власник опціону має право вибору : реалізувати його, або відмовитися від цього. Він не несе по ньому ніяких інших зобов'язань, крімсплати премії. Доцільність цього визначає сам покупець, виходячи з своїх власних комерційних інтересів.
Опціон має певні стандарти. У ньому повинно бути вказано:
Þ число цінних паперів, що продаються;
Þ певна дата, по настанню якої права, витікаючі зопціонного контракту, повинні бути реалізовані, або анульовані;
Þ ціна виконання, тобто ціна, по якій покупець опціону може виконати своє право купити (продати) цінні папери.
Існує два виду опціонів: опціон покупця і опціон продавця.
Опціон покупця являє собою контракт, що дає його власнику можливість купити певні цінні папери протягом деякого періоду часу по фіксованій ціні. Опціон продавця дає право продажу деякого цінного паперу на протязі певного терміну по фіксованій ціні.
Варранти.
Варрант - сертифікат, що дає його держателеві право придбаватицінні папери по обумовленій ціні на протязі певного проміжку часу або безстроково. Інодіваррантпропонується разом з цінними паперами у вигляді стимулу для їх купівлі. По-друге, варрант - свідчення товарного складу про прийом на зберігання певного товару. Варрантє товаророзпорядчим документом, що передається в порядку індосамента. Він використовується при продажу і заставі товару. Розрізнюють варранты іменні і на пред'явника.
У даний момент в українській практиці робляться спроби використати товарний варрант як інструмент по " розшивці " неплатежів. Він випускається під конкретний товар, що знаходиться на складі підприємства - боржника і виставляється на торги через біржу. Покупець отримує можливість вигідно придбати товар, підприємство швидко реалізувати складські запаси, кредитор - отримати гроші. По такій системіможливі наступні операції з варрантами:
- їх обіг як на первинному так і повторному фондовому ринку;
- отримання кредитів під заставу варрантів;
- проведення товарних взаєморозрахунків між підприємствами і галузями.
Ф’ючерси.
Ф'ючерс - типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов'язання поставити або отримати вказану в ньому кількість продукції по ціні, яка була визначена призавершиніоперації. Принцип в тому, що первинний покупець укладає з виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може на протязі всього терміну дії перекуповуватися багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати коливаючуся вартість товару, програти або отримати прибуток.
Торгівля ф’ючерсами ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного оголошення пропозицій на купівлю і продаж. Найважливішою особливістю ф'ючерської торгівлі є порядок розрахунків і постачання товарів після закінчення терміну контракту.
Депозитарні розписки.
Американські і всесвітні депозитарні розписки (АDR/GDR)- похідний цінний папір, що засвідчує право на одну або кілька іноземних цінних паперів або їх частки, депоноване у депозитарії. Реєстрації в цьому випадку підлягають саме базові депозитарні цінні папери, а не АDR. Таким чином на фондовому ринку США пропозиція АDR означає пропозицію депозитарних цінних паперів, і операції з АDR означають операції з депонованими цінними паперами. У кожній програмі розписок присутня американська акція. АDR представляє американську акцію, еквівалентну акції на якомусь іншому ринку. Можна мати депозитарні американські акції без американської депозитарної розписки. Іншими словами депозитарні акції - це акції, а АDR - це як сертифікат.
АDR емітуються депозитарієм (як правило банком), але він не признається (по законодавству США) емітентом. Емітентом АDR є юридична особа, створена внаслідок угоди про випуск АDR. Таким чином американські інвестори, реально вкладаючи гроші в іноземні цінні папери, наприклад українські, придбаваютьпри цьому американські цінні папери і захищені всією потужністю американського законодавства. З іншого боку, власнику розписок надаються ті ж права, що і власнику акцій: право голосу, право придбання нових акцій, право на дивіденди і т.п. В цьому випадку депозитарій розсилає держателям розписок бюлетені для голосування, потім складає отримані голоси і голосує відповідно до них на річних зборах акціонерів. Одночасно американський банк - емітент АDR не відповідає за фінансове благополуччя іноземного емітента. Таким чином, у разі погіршення стану справ іноземного емітента, постраждають передусім держателі розписок, а не банк - емітент.
АDR для українських організацій - емітентів єоднимз шляхів проникнення на світові ринки капіталу, шляхом залучення бажаних західних інвестицій.
Вигоди від випуску ADR для великих українських емітентів очевидні. Успішна реалізація даних програм свідчить про міжнародне визнання якості даних акцій. Емітент, що завоював довіру на Заході, отримує необхідні інвестиції, популярність, і відповідно можливість радикально розширити продаж і підвищити котирування своїх акцій як в Україні, так і за кордоном.
Однак потрібно відмітити, що на шляху просування акцій українських підприємств на міжнародні ринки існує ряд перешкод.
По-перше, для роботи на міжнародних ринках технологію роботи з інвесторами необхідно приводити до більш жорстких світових стандартів. Дана робота вимагає від наших підприємств величезних витраткоштів і часу.
По-друге, в законодавстві України є ряд положень перешкоджаючих випуску ADR високого рівня, а також обмежуючих привабливість українських цінних паперів для іноземних інвесторів. Виходячи з цього можна зробити висновок, що акції українських емітентів найближчим часом будуть недооцінені на світових ринках.
2. Організація обліку операцій з недержавними
цінними паперами.
2.1. ОБЛІК КУПІВЛІ - ПРОДАЖУ КОРПОРАТИВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Акціонерні комерційні банки для формування і розширення свого статутного капіталу вдаються до випуску власних цінних паперів - акцій. Випускаючи власні акції, комерційні банки виступають як емітенти цінних паперів. Вони несуть від свого імені зобов'язання по цінних паперах, що випускаються перед власниками цих паперів.
Акціонерний банк здійснює емісію акцій:
- при своїй установі;
- при збільшенні розмірів первинного статутного капіталу
банку шляхом випуску акцій.
Приустанові акціонерного банку (як закритого, так і відкритого типу) в Україні походить тільки закритий розподіл акцій. Діючими нормативними актами передбачається, що при установі акціонерного банку (а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний) всі акції першого випуску повинні бути розподілені серед засновників банку. Наявність в момент встановлення банку акцій, передбачених до розміщення шляхом публічного продажу, не допускається.
У тому випадку, коли одночасно з перетворенням банку з пайового в акціонерний відбувається збільшення його статутного фонду, це збільшення може відбуватисявиключно за рахунок додаткових внесків засновників. Якщо збільшення статутного фонду банку проводиться за рахунок капіталізації інших його фондів, то вся сума такого збільшення повинна розподілятися між засновниками банку.
Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайних
іменних акцій. Реєстрація і продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операціях з цінними паперами.
Випуск акцій для збільшення статутного фонду (капіталу) акціонерного банка, тобто повторний випуск акцій в Україні, допускається лише післяповної оплати акціонерами всіх раніше випущених акцій. Повторний випуск може включати випуск як звичайних, так і привілейованих акцій. Привілейовані акції банку можуть мати різну номінальну вартість, але при цьому вони не повинні давати своїм власникам право голосу на зборах акціонерів.
Розміщення акцій повторного випуску може здійснюватися шляхом закритої підписки або шляхом первинного публічного продажу.
Реєстрація повторного випуску акцій повинна за загальним правилом
супроводитися реєстрацією проспекту емісії.
Рішення про випуск цінних паперів приймається органом управління банку, що має відповідні повноваження. Як правило, - це загальнізбори акціонерів банку.