Перша світова війна 3 (стр. 1 из 6)

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА

План

1. Імперіалістичний характер Першої світової війни.

2. Хід воєнних дій.

3. Результати Першої світової війни.

ІМПЕРІАЛІСТИЧНИЙ ХАРАКТЕР ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

28 липня 1914 р. АвстроУгорщина оголосила Сербії вій­ну. А вже протягом тижня у війну були втягнуті практично всі великі держави Європи. Однак Болгарія, Греція, Іспанія, Пор­тугалія, Голландія, Швеція, Данія, Норвегія, Італія та Румунія, США, а також деякі з держав Азії й Латинської Америки — со­юзники австронімецького блоку — заявили про свій нейтралі­тет. Так само вчинив й уряд Туреччини, однак 2 серпня він уклав із Німеччиною таємну угоду, після чого зайнявся мобілізацією своїх збройних сил. З'ясувалося, що Туреччина надає в розпо­рядження німецького Генерального штабу всі свої війська.

У результаті такого розміщення сил організувався росій­ськотурецький Кавказький фронт, що дозволив Німеччині відвернути значну частину російських військ від ведення з нею воєнних дій.

Увага всіх західноєвропейських держав було прикута до напруженої боротьби на цьому фронті. У той самий час Японія висунула ультиматум Німеччині. У ньому німецькій державі було запропоновано вивести з вод Тихого океану й далекосхід­них вод усі німецькі війська, а також передати Японії терито­рію Цзяочжоу з портом і фортецею Ціндао, орендовану свого часу німецькою стороною.

Німеччину не влаштовували умови, запропоновані Японією, і ультиматум був відхилений. Японія 23 серпня 1914 р. оголо­сила Німеччині війну. Фортеця Ціндао не витримала тривалої облога, і незабаром Японія повернула собі втрачені позиції. Потім прийшла черга Маршаллових, Каролінських і Маріанських ост­ровів в Океанії, які до цього належали Німеччині

Отже, розпочавшись у Європі, імперіалістична війна пе­рейшла на територію Ближнього й Далекого Сходу, перетво­рившись на світову. Перша світова війна була несправедливою, загарбниць­кою. Вона стала наслідком економічної кризи світового гос­подарства, фактично розваливши зупинені на стадії імперіа­лізму капіталістичні відносини. Відбувався економічний пе­реділ світу між двома великими капіталістичними блоками — Антантою й німецькоавстрійським блоком. Імперіалісти так поспішно розв'язали війну, щоб уникнути посиленого зрос­тання революційного руху, що прокотився в багатьох країнах. Але найголовнішою причиною розв'язання цієї війни стало англонімецьке протиріччя.

У кожної з країн, що вступили в Першу світову війну, були свої власні інтереси. Усі вони зводилися до захоплення певних територій. Німеччині дуже хотілося утвердити своє панування на більшій частині Європи, її цілі зводилися до розгрому Англії й позбавлення її морської переваги, переділу бельгійських, французьких і португальських колоній. Німеч­чина також намагалася закріпитися в аравійських провінціях Туреччини, що славилися своїми багатими землями й запаса­ми. Німецькій стороні хотілося послабити Росію, позбавивши її польських губерній, України й Прибалтики, а також утвер­дитися в природних кордонах Росії на Балтійському морі.

АвстроУгорщина намагалася загарбати Чорногорію та Сербію, установити свою владу на Балканах. Також АвстроУгорщині хотілося позбавити Росію частини польських губер­ній, Поділля й Волині.

Російське Закавказзя дуже приваблювало Туреччину, яка за підтримки Німеччини намагалася зробити його своєю ко­лонією.

Англія не хотіла поступатися своїми перевагами як могут­ньої морської держави, усіма силами прагнула її зберегти, на­магаючись розбити головного свого конкурента — Німеччи­ну — і не дати їй можливості позбавити себе морських шляхів і багатих колоній. Одночасно Англія плекала надію захопити багаті на нафту Палестину й Месопотамію, які залежали від Туреччини. На ці ж самі території претендувала й Німеччина.

У 1871 р. Німеччина відвоювала у Франції Лотарингію й Ельзас. Франція, уступивши в Першу світову війну, прагнула повернути собі ці землі й заволодіти Саарським басейном.

. Росія переслідувала інші цілі, їй необхідно було домогти­ся вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і Дарданелли в Середземне море. АвстроУгорщина й Німеччи­на заважали Росії приєднати Галичину й нижню течію Неману. Необхідно було усунути конкурентів, щоб мати можливість розширити свої володіння.

Італія дуже довго не наважувалася прийняти одну із сто­рін: приєднатися або до Антанти, або до Потрійного союзу. Однак після проникнення на Балканський півострів загарбни­цьких військ Італія прийняла сторону Антанти.

Сполучені Штати Америки довго вичікували, займаючи протягом трьох років нейтральну позицію, одержували вели­чезні прибутки на постачаннях зброї та боєприпасів двом во­юючим блокам. Дочекавшись зручного моменту, коли воюючі коаліції були виснажені, СІНА у квітні 1917 р. вступили у війну. Америка намагалася нав'язати свої умови країнам, що беруть участь у цій війні, і в такий спосіб забезпечити собі світове панування.

Сербія стала об'єктом австронімецької агресії, і тому лише вона вела справедливу війну, намагаючись звільнитися.

ХІД ВОЄННИХ ДІЙ Воєнні дії в 1914 році

Незважаючи на економічні й політичні протиріччя союзів великих держав, головною причиною виникнення війни стало не це. Уряди країн дуже сильно хвилював національновизволь­ний рух слов'ян, спрямований проти австрійського понево­лення. І хоча ситуацію можна було залагодити мирними за­собами, не доводячи справу до війни, однак АвстроУгорщина визнала за потрібне назавжди покінчити з можливими наслід­ками постійних повстань. Союзник АвстроУгорщини — Ні­меччина, упевнена у своїй військовій і економічній перевазі, визнала цей момент досить сприятливим для утвердження своєї гегемонії на території багатьох країн. Німеччина вважала себе краще підготовленою до війни порівняно з Росією, Францією й Англією, хоча німецькому кайзерові дуже хотілося, щоб Англія дотримувалася нейтралітету. Перша світова війна спа­лахнула раптово, створивши перший в історії військовий кон­флікт, що переріс у війну світового масштабу.

Наприкінці червня АвстроУгорщина вирішила провести військові маневри на кордоні із Сербією. Стало відомо, що на їхнє відкриття прибуде спадкоємець престолу ерцгерцог ФранцФердінанд. Тоді сербською стороною була здійснена спроба терористичного акту, спрямованого проти ерцгерцога. Націоналістична організація «Народна одбрана» вибрала для здійснення терористичного акту двох своїх членів: Гаврила Принципу, гімназиста, і робітника Неделька Чабриновича. Г. Принципу в центрі міста Сараєво вдалося застрелити ерц­герцога та його дружину, які знаходилися в машині з відкри­тим верхом. Цей терористичний акт, здійснений 28 червня 1914 р., власне, і поклав початок війні. Австрійська влада близько місяця намагалася визначитися у виборі відповідних заходів. І тільки 23 липня АвстроУгорщина висунула ультиматум Се­рбії. У ньому Сербії було запропоновано протягом 48 годин припинити всю антиавстрійську пропаганду й усунути антиавстрійську діяльність на території країни. Більшість запропо­нованих в ультиматумі пунктів були прийнятні для Сербії, однак два пункти фактично перетворювали слов'янську краї­ну на колонію АвстроУгорщини. Остання мала намір упрова­дити своїх слідчих на територію Сербії та ввести туди свої війська, нехай і в обмеженій кількості.

Про те, що Сербії висунуто ультиматум, у Росії довідали­ся того ж дня. Радник італійського посольства Монтереале передав приблизний зміст цього ультиматуму. Наступного дня з Белграда прийшла телеграма; офіційно текст ультиматуму вручив у Петербурзі австроугорський посол. С. Д. Сазонов, російський міністр закордонних справ, проаналізувавши отри­мані з Відня й Белграда відомості, не зміг стримати вигуку: «Так це ж європейська війна!» Він зв'язався з царем, розповів про виниклу ситуацію. Цар виявив своє обурення й наказав повідомляти йому про всі наступні події. У цей час відбувся сніданок у французького посла, де також знаходилися англій­ський посол, румунський посланець і російський міністр Сазо­нов. Останній звернувся з проханням до присутніх послів шукати вихід із ситуації, що склалася.

24липня о 3 годині дня було проведено екстрене засідан­
ня ради міністрів. У результаті дебатів міністри дійшли виснов­
ку, що Сербії необхідно, разом з іншими державами, звернути­
ся з проханням до АвстроУгорщини, щоб продовжити термін
відповіді на ультиматум. Також вирішили порадити Сербії не
вплутуватися в бої з австрійськими військами, а усунути ви­
никлий конфлікт за допомогою головних європейських дер­
жав, звернувшись до них як до третейського судді. Одночасно
було прийняте рішення про мобілізацію Балтійського й Чор­
номорського флотів, а також чотирьох військових округів. Це
була тільки демонстрація військової міці, щоб показати могут­
ність протилежної сторони. Однак це призначалося лише для
АвстроУгорщини й ніяк не стосувалося Німеччини.

Сазонов почав активно діяти та клопотати перед послами у Відні, Берліні, Парижі, Римі й Лондоні про передачу їх уря­дам російської пропозиції про продовження терміну відповіді Сербією на австрійський ультиматум. Державний секретар з іноземних справ Великобританії Е. Грей того ж дня порадив провести переговори у Відні й Петербурзі, задіявши в них Англію, Німеччину, Францію й Італію, якщо взаємини Росії й Австрії стануть дуже Напруженими. Росія й Італія відразу під­тримали це рішення. Однак війна набирала обертів, і ніякі ди­пломатичні маневри не могли врятувати ситуацію, що склала­ся у світі.

Росією було опубліковане повідомлення уряду про полі­тику втручання в сербськоавстрійський конфлікт. 25 липня преса інформувала про те, що Росія стежить за зіткненням між країнами. З 26 липня радою міністрів було введене на терито­рії Росії «положення про підготовчий до війни період». Хоча Сазонова не покидає надія на допомогу союзників: або Англії, або чотирьох країн разом.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.