Смекни!
smekni.com

Умова перпендикулярності прямих (стр. 2 из 3)

№ п/п Права частина f(x) Випадки Частинний розв¢язок

1

f(x)=aemx(a,m - сталі)

1) m2+pm+q¹0,

2) m2+pm+q=0:

a) p2-4q>0,

b) p2-4q<0.

z=Aemx,

---------

z=Axemx,

z=Ax2emx.

2 f(x)=Mcoswx+Nsinwx (M,N,w - сталі, w¹0)

1) p2+(q-w2)2¹0,

2) p=0, q=w2.

z=Acoswx+Bsinwx,

z=x(Acoswx+Bsinwx)

3

f(x)=ax2+bx+c

(a,b,c – сталі)

1) q¹0,

2) q=0, p¹0.

z=Ax2+Bx+C,

z=x(Ax2+Bx+C).

A, B, C – сталі невизначенні коефіцієнти.

Х.Криволінійні інтеграли.

1. Криволінійний інтеграл першого роду від неперервної функції f(x, y), взятий по кусково гладкій кривій К:x=x(t), y=y(t) (t є [a, b]), дорівнює

(1)

Якщо крива К задана рівнянням у=у(х) (a£x£b), то

23

Аналогічно визначається криволінійний інтеграл першого роду для випадку просторової кривої К.

Якщо f(x, y) є лінійна густина лінії К, то інтеграл (1) являє собою масу лінії К.

2.Криволінійний інтеграл другого роду від пари неперервних функцій Х(х, у), У(х, у), взятий по кусково гладкому шляху К:x=x(t), y=y(t) (t є [a, b]), визначається за формулою:

(2)

Якщо шлях К задано рівнянням у=у(х) (х є [a, b]), то

.

Фналогічно визначається криволінійний інтеграл другого роду для просторової кривої К.

Фізично інтеграл (2) являє собою роботу змінної сили

F={X(x, y), Y(x, y)} вздовж шляху К.

3. Якщо виконується умова Х(х, у)dx+Y(x, y)dy=dU(x, y), то інтеграл (2) незалежить від шляху інтегрування К і

, (3)

де 11) – початкова точка шляху і 22) – кінцева точка шляху.

Фізично інтеграл (3) являє собою роботу сили, що має потенціал U(x, y).

24

графіка функції у=f(x)в точці з абсцисою х.

Правила і формули диференціювання:

а) C¢=0; б) (U+V-W)¢=U¢+V¢-W¢;

в) (CU)¢=CU¢; г) (UV)¢=U¢V+V¢U;

д) е)

є) ; и) n)¢=n xn-1, x¢=1;

і) (sin x)¢=cos x; ї) (cos x)¢=-sin x;

й) (tg x)¢=sec2x; к) (сtg х)¢=-cosec2x;

л)м) x)¢=ax ln a, (ex)¢=ex.

н) rcsin x)¢= o) (arccos x)¢=;

п) (arctg x)¢= р) (arcctg x)¢=

7. Теорема Лагранжа про кінцеві прирости диференційовної функції:

f(x2)-f(x1)=(x2-x1)f¢/(x),де x є (х12).

8. Функія у=f(x) зростає, якщо f¢/(x)>0,і спадає, якщо f¢(x)<0.

9. Правило Лопіталя для невизначеностей виду або :

якщо границя з права існує.

10. Локальна формула Тейлора:

f(x)=f(x0)+f¢/(x0)(x-x0)+…+

де f(n)(x) існує в деякому повному околі точки х0.

11.а) Необхідна умова екстремуму функції f(x) в точці x0:

5

6) .

7)

8)

9) .

10) .

11) .

12) де a¹0.

13)

14)

3. Основні методи інтегрування.

а) метод розкладу:

, де f(x)=f1(x)+f2(x)

б) метод підстановки: якщо x=j(t), то

в) метод інтегрування частинами:

4. Формула Ньютона-Лейбніца: якщо f(x) - неперервна і F¢(x)=f(x), то

.

5. Визначений інтеграл, як границя інтегральної суми:

8

де , (n=1, 2,…).

IX.Диференціальні рівняння.

1. Диференціальні рівняння з відокремленими змінними.

X(x)Y(y)dx+X1(x)Y1(y)dy=0

має загальний інтеграл: (1)

Особливі розв¢язки, що не входять в інтеграл (1), визначаються з рівнянь: Х1(х)=0 і У1(у)=0.

2. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку:

P(x, y)dx+Q(x, y)dy=0,

де P(x, y) і Q(x, y) – щднорідні неперервні функції одинакового степеня, розв¢язуються за допомогою підстановки y=u*x (u – нова функція).

3. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку:

a(x)y¢+b(x)y+c(x)=0

можна розв¢язати за допомогою підстановки y=u*v,

де u – не нульовий розв¢язок однорідного рівняння

a(x)y¢+b(x)y=0, а v – нова функція.

4. Інтегровані випадки диференціального рівняння другого порядку:

а) якщо y¢¢=f(x), то загальний розв¢язок:

;

б) якщо y¢¢=f(у), то загальний інтеграл:

;

в) якщо y¢¢=f(у¢), то загальний інтеграл рівняння можна

21

знайти з співвідношення: , де у¢.

5. Випадки пониження порядку для диференціального рівняння другого порядку:

а) якщо у¢¢=f(x, y¢), то приймаючи у¢=р(х), отримуємо:

;

б) якщо у¢¢=f(у, y¢), то приймаючи у¢=р(у), отримуємо:

.

6. Загальний розв¢язок лінійного однорідного диференці-ального рівняння другого порядку:

у¢¢+р(х)у¢+q(x)y=0має вигляд

у=С1у12у2,

де у1і у2 – лінійно незалежні частинні розв¢язки.

7. Загальний розв¢язок лінійного неоднорідного диференці-ального рівняння другого порядку:

у¢¢+р(х)у¢+q(x)y=f(x)має вигляд ,

де - загальний розв¢язок відповідного неоднорідного рівняння; z – частинний розв¢язок даного неоднорідного рівняння.

8. Таблиця 1.

Загальний вигляд розв¢язків однорідного рівняння у¢¢+ру¢+qy=0 (p i q - сталі) в залежності від коренів характеристичного рівняння k2+pk+q=0.

22

(a>0,a¹1); d(ln u)=

4) d(sin u)=cos u du; 10) d(arctg u)=;

5) d(cos u)= -sin u du; 11) d(arcctg u)=

6) d(tg u)= 12) df(u)=f¢(u)du.

15.Малий приріст диференційованої функції:

f(x+x)-f(x)»f¢(x)x

16. Диференціал другого порядку функції у=f(x), де х - незалежна змінна (d2x)=0:

d2y=у''dx2.

III. Інтегральне числення.

1. Якщо dy=f(x)dx, то y= (незвичайний інтеграл).

2. Основні властивості незвичайного інтеграла:

а)

б) в) (А¹0)

г)

Таблиця найпростіших невизначених інтегралів.

1) (m¹-1).

2) , (при х<0 i при x>0).

3) ;

4) (a>0, a¹1).

5) .

7

де h=(b-a)/n, x0=a, xn=b, y=f(x), yi=f(x0+ih), (i=0,1,2,…,n).

11. Формула Сімпсона:

де h=(b-a)/2.

12. Невласний інтеграл:

13.Площа криволінійної трапеції обмеженої неперервною лінією у=f(x) (f(x)³0), віссю Ох і двома вертикалями х=а, х=b (a<b): .

14. Площа сектора обмеженого неперервною лінією r=f(j) (r i j - полярні координати) і двома промінями j=a, j=b(a<b): .

15. Довжина дуги гладкої кривої y=f(x) в прямокутних координатах х і у від точки х=а до точки х=b (a<b):

.

16. Довжина дуги гладкої кривої r=f(j) в полярних координатах j і r від точки j=a до точки j=b (a<b):

,

17. Довжина дуги гладкої кривої х=j(t)y=y(t), задано параметрично(t0<T):

18.Об’єм тіла з відомим поперечним перерізом S(x):

10

9. Ряд Маклорена.

10. Розклад в степеневі ряди функцій:

а) , при êxú < 1;

б) ln(1+x) = , при –1<x£1;

в) , при êxú£ 1;

г) , при êxú< +¥;

д) ,

при êxú< +¥;

е) , при êxú< +¥;

ж) ,

при êxú < 1.

11. Ряд Тейлора.

12. Ряди в комплексній області: .

13. Абсолютна збіжність рядів з коиплексними членами. Якщо ряд збігається, то ряд

19

також збігається (абсолютно).

14. Формули Ейлера:, .

15. Тригонометричний ряд Фур¢є кусково-гладкої функції f(x)періоду 2lмає вигляд:

, (1)

де , (n=0, 1, 2,…);

, (n=1, 2,…).

(коефіцієнти Фур¢є функції f(x)). Для функції f(x) періоду 2p маємо ,

де , (n=0, 1, 2,…).