У Древньої Греції філософія зародилася в якості всеосяжної науки - саме слово «філософія» означає «наука». Ця наука була спрямована на усе, що взагалі було здатне або здавалося спроможним стати об'єктом пізнання. Будучи спочатку єдиною і нероздільною наукою, філософія, при диференційованому стані окремих наук, ставала почасти органом, що з'єднує результати діяльності всіх інших наук і одне загальне пізнання, почасти провідником морального і релігійного життя. Ідеї, спочатку висунуті ще в античній філософії, лише в 17-18 сторіччях перетворилися в природньонауковий факт - можна говорити про визначені функції, що прогнозують, стосовно природознавства.
У 19-20 сторіччях, на новому етапі розвитки знань, зазвучали протилежні судження про велич науки і неповноцінності філософії. У цей час виникнуло і набуло впливу філософський плин позитивізму, що поставив під сумнів пізнавальні можливості філософії, її науковість, одним словом переводячи «королеву наук» у «служниці». У позитивізмі був сформований висновок про те, що філософія це сурогат науки, що має право на існування в ті періоди, коли ще не склалося зріле наукове пізнання. На стадіях же розвитої науки пізнавальні претензії філософії об'являються неспроможними. Проголошується, що зріла наука - сама собі філософія, що саме їй посильно брати на себе й успішно вирішувати заплутані філософські питання, що збуджували розуми протягом сторіч.
До всього іншому відмінністю філософського знання від інших є те, що філософія - єдина з наук пояснює що таке буття, яка його природа, співвідношення матеріального і духовного в буття.
Подивимося, як наука і філософія взаємодіють між собою. Науково-філософський світогляд виконує пізнавальні функцій, родинні функціям науки. Поряд із такими важливими функціями як узагальнення, інтеграція, синтез усіляких знань, відкриття найбільше загальних закономірностей, зв'язків, взаємодій основних підсистем буття, про котрий уже йшламова, теоретична масштабність, логічність філософського розуму дозволяють йому здійснювати також функції прогнозу, формування гіпотез про загальні принципи, тенденціях розвитки, а також первинних гіпотез про природу конкретних явищ, ще не пророблених спеціально-науковими методами.
На основі загальних принципів раціонального розуміння філософська думка групує життєві, практичні спостереження різноманітних явищ, формує загальні припущення про їхню природу і можливі засоби пізнання. Використовуючи досвід розуміння, накопичений в іншихобластях пізнання, практики, вона створює філософські «ескізи» тих або інших природних або суспільних реалій, підготовлюючи їх наступну конкретно-наукову проробку. При цьому здійснюється умоглядне обмислення принципово припустимих, логічно і теоретично можливих варіантів. Таким чином філософія виконує функцію інтелектуальної розвідки, що також служить і для заповнення пізнавальних прогалин, що постійно виникають у зв'язку з неповним, різним ступенем вивченості тих або інших явищ, наявністю «білих плям» пізнавальної картини світу. Звичайно, у конкретному - науковому плані прогалина має бути заповнити спеціалістам - ученим іншоїзагальної системи світорозуміння. Філософія ж заповнює їхньою силою логічного мислення.
Спеціалісти, що вивчають усілякі конкретні явища, потребують загальних, цілісних уявлень про світ, про принципи його устрої, загальні закономірності і т.д. Проте самі вони таких уявлень не виробляють - у конкретних науках використовується універсальний розумовий інструментарій (категорії, принципи, різноманітні методи пізнання), але вчені спеціально не займаються розробкою, систематизацією, осмисленням пізнавальних прийомів, засобів. Загальносвітоглядні і теоретико-пізнавальні підстави науки вивчаються, спрацьовуються і формуються в сфері філософії.
Отже, філософія і наука досить сильно взаємозалежні, у них є багато спільного, але є й істотнірозходження. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечити її науковість. Філософія - окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти й у тих областях наукового знання, коли теоретичний потенціал у цих областях або малий, або узагалі відсутніх.
Кожна наука вивчає своє коло проблем. Для цього виробляє власні поняття, що застосовуються в сувооро визначенійобласті для більш-менш обмеженого кола явищ. Проте, жодна з наук, крім філософії не займається спеціальним питанням, що таке «необхідність», «випадок», і т.д. хоча може використовувати їх у своїй області. Такі поняття є гранично широкими, загальними й універсальними. Вони відбивають загальні зв'язки, взаємодії й умови існування будь-яких речей і називаються категоріями. Основні задачі або проблеми стосуються з'ясовування відношень між людською свідомістю і зовнішнім світом, між мисленням і навколишнім нас буттям. Як правило, до філософії ставляться як, мабуть, до самої незрозумілої і відверненої з усіх наук, найбільше віддаленої від повсякденного життя. Але хоча багато людей і думають про неї як про не пов'язану зі звичайними інтересами і такою, що є за межами розуміння, майже усе з нас - чи віддаємо ми собі в цьому звіт або немає - мають якісь філософські погляди. Цікаво і те, що хоча більшість людей дуже слабкоуявляє, що ж таке філософія, саме це слово достатньо часто зустрічається в їхніх розмовах.
Іноді під філософією ми розуміємо відношення до визначеної діяльності. Знову ж, ми говоримо про філософський підхід до чого, коли маємо на увазі довгострокове, як би відсторонений розгляд деякої секундної проблеми. Коли хтось засмучується з приводу планів, що не здійснились, ми йому радимо ставитися до цього більш «філософськи». Тут ми хочемо сказати, що не варто переоцінювати значення сучасну момент, а постаратися розглядати ситуацію в перспективі. Ще одне значення ми вкладаємо в це слово, коли розуміємо під філософією спробу оцінити або розтлумачити те, що ж є або має сенс у житті.
Взагалі говорячи, поза залежністю від різноманіття значень, вкладених у слова «філософія» і «філософський» у повсякденній мові, ми відчуваємо прагнення грузнути цей предмет із якимось видом гранично складної розумової роботи. «...Усі...області знання граничать в оточуючому нас просторі з невідомим. Коли людина входить у прикордонніобласті або заходить за них, вона потрапляє з науки в сферу умогляду. Її умоглядна діяльність - теж вид вивчення, і це крім усього іншого, є філософія.» (Б. Рассел).
Трудність складається в тому, що філософію легше пояснити, займаючись нею, чим описуючи її з боку. Частково вона полягає у визначеному підході до розгляду питань, частково - у спробах вирішити деякі проблеми, що традиційно цікавлять тих, хто називає себе (або кого так називають інші) «філософами». Єдина річ, щодо якої філософи ніколи не могли домовитися та й навряд чи взагалі чи домовляться будь-коли узагалі - це те, з чого складається філософія.
Люди, що серйозно займаються філософією, ставили перед собою різноманітні задачі. Одні намагалися пояснити й обгрунтувати визначені релігійні погляди, інші, займаючись наукою – прагнули показати значення і розкрити зміст різноманітних наукових відкриттів і теорій. Треті (Джон Локк, Маркс) використовували філософію, намагаючись змінити політичну організацію суспільства. Багатьох цікавило обгрунтування й обнародування якихось ідей, що, на їхню думку, могли б допомогти людству. Деякі ж не ставили перед собою настільки грандіозних цілей, а просто хотіли розібратися в особливостях світу, у якому живуть, і зрозуміти вірування, яких притримуються люди.
Професії філософів також різноманітні як і їхні задачі. Деякі були викладачами, часто професорами університетів, що читали курси філософії. Інші були лідерами релігійних прямувань, багато хто були і зовсім звичайними ремісниками.
Незалежно від переслідуваних цілей і конкретного роду занять усі філософи притримуються переконань, що украй важливим і необхідним є ретельне дослідження й аналіз наших поглядів, нашого обгрунтування їх. Філософу властиво підходити до визначених речей певним чином. Йому хочеться встановити, якийзміст несуть наші фундаментальні ідеї і поняття, на якійпідставі базується наше знання, яких варто притримуватися стандартів, щоб приходити до правильних висновків, які переконання необхідно відстоювати, і так далі. Філософ вважає, що міркування над такими питаннямипризводить до більш глибокого розуміння людиною всесвіту, природи і людей.
1. «Мудрість Заходу» Б. Рассел, Москва «Республіка» 1998.
2. «Філософія» В.А. Канке, Москва «Логос» 1998.
3. «Основи філософії» В.Ф. Шаповалов, Москва «Гранд» 1998.
4. Філософія. Під ред. Л.Г. Кононовича, Г.И. Медведєва, Ростов-на-Дону «Фенікс» 1996.
5. Большаков А. В. Основи філософії знань. М., Знання 1994.
ч