Грошовий обіг і грошовий оборот (стр. 1 из 4)

Контрольна робота на тему:

„Грошовий обіг і грошовий оборот”

ПЛАН

1. Закони грошового обігу.

2. Види грошового обороту.

3. Безготівкові розрахунки.

1. Закон грошового обігу.

Закон грошового обігу був сформульований К.Марксом у його фундаментальній праці "Капітал". Він виражається наступною формулою:

М - кількість грошових знаків, необхідних в даний момент для обігу;

Ц - сума цін товарів, що підлягають реалізації;

В - сума цін товарів, платежі по яких виходять за рамки даного періоду;

П - сума цін товарів, проданих у минулі періоди, терміни платежів по яких наступили;

ВП- сума взаємопогашених платежів;

V - швидкість обороту грошової одиниці.

Залежність рівня цін від грошової маси визначається формулою Фішера:

MV = PQ

P - ціна товару;

Q - кількість товарів, пропонована на ринку.

Так, якщо відомо загальна кількість товарів на ринку країни і ціни, по яких вони продаються, то можна прорахувати необхідну кількість грошей в обігу

Приклад. Протягом року в країні продається 10 млн. одиниць товару (Q) за ціною 500 грн. за одиницю (P). Швидкість обороту грошей дорівнює 5 оборотам у рік (V).

Визначити необхідну грошову масу (M).

М = (10 * 500)/5 = 1 000 млрд. грн.

Рівняння Фішера показує, що, якщо ціни на товари в країні ростуть, то необхідно збільшувати масу грошей у обороті. У противному випадку виникне дефіцит грошей. Така ситуація мала місце в Україні в 1993 році, коли в результаті лібералізації цін, вони різко підскочили, а держава не встигла привести у відповідність з ними грошову масу. У цій ситуації влада змушена вводити більш великі купюри.

Для аналізу кількісних змін грошового обороту на визначену дату і за визначений період, а також для розробки заходів по регулюванню темпів збільшення об’єму грошової маси використовують спеціальні показники, або як їх ще називають – грошові агрегати :

Агрегат

Коментарі

М0 готівкові кошти, що знаходяться в обороті (монети і банкноти) Зазвичай в розвитих країнах переважне значення має безготівковий оборот (він тісно зв'язаний з кредитом, а кредит дає істотну економію витрат обороту). Тому роль цього агрегату невелика
М1 М0 + залишки на рахунках Кошти на рахунках у банках використовуються для здійснення поточних платежів. Тому обсяг даного агрегату в значній мірі характеризує ліквідність грошової маси. Разом з тим, чим більші оборотні кошти підприємства "заморожені" на рахунку, тим менше засобів може бути інвестоване в основний капітал. Даний агрегат у більшому ступені виконує функцію засобу обігу (платежу)
М2 М1 + термінові й ощадні депозити Хоча "депозитні гроші" мають меншу ліквідність, вони можуть бути протягом якого-небудь часу обернені в кошти (приміром , в агрегат М1). Агрегат М2 у більшому ступені виконує функцію засобу нагромадження, хоча частково служить і засобом обігу
М3 М2 + ощадні вклади, а також цінні папери Зазначений агрегат може бути цілком охарактеризований як виконуючий функцію засобу нагромадження. Разом з тим, якщо під цінними паперами, що складають даний агрегат, розуміти і векселя, то в такому випадку цей агрегат може виконувати функцію засобу обігу, адже вексель, виданий підприємством, по своїй суті не відрізняється від векселя, виданого центральним банком (банкноти)

В США для визначення грошової маси використовують 4 грошових агрегати, в Японії і Німеччині – 3, в Англії і Франції – 2. В грошовій масі розрізняють також активні гроші, що використовуються в готівковому і безготівковому обороті, і пасивні (заощадження, резерви, залишки на рахунках), які тільки потенційно можуть бути використані в угодах.

Особливості побудови показників грошової маси в Україні.

Починаючи з 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені наступні грошові агрегати:

М0 = готівка (гроші поза банками).

М1 = М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах.

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (до інших відносяться кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).

М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків.

Статистичні дані показують, що в Україні структура грошової маси особливо грошові агрегати М2 і М3 ще не досягли розгалуженої та розвинутої форми. Відносно незначний відсоток, який припадає на (М3-М1) грошової маси можна пояснити тим, що в Україні тільки розпочався процес формування фінансового ринку, грошово-кредитної системи, які б за своїм змістом і параметрами були адекватними вимогам ринкової економіки.

Україна має чи не найбільшу пропорцію готівки щодо загальної грошової маси. На початок 1997 року 43,2% грошової маси має готівкову форму і обертається поза банками, тоді як в США частка готівки становить менше 20 відсотків від грошової маси.

Причинами високого рівня готівки в обігу є:

¾ зростання номінальних грошових доходів населення;

¾ зниження рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані послуги;

¾ зростання банківських ризиків, пов¢язано із збереженням вартості грошей;

¾ зволікання населення розміщувати вільні кошти на вклади, у зв¢язку з втратою довіри до банківських та парабанківських структур через їх банкрутство, процентну політику і відсутність відповідальності перед вкладниками та механізму страхування депозитів.

¾ наявність значних обсягів неофіційної (тіньової) економіки.

Тенденції, що склалися у структурі грошової маси України мають негативні наслідки як для ефективного функціонування грошової системи так і для економіки в цілому.

По-перше, відбулося подальше скорочення грошових надходжень на розрахункові (поточні) рахунки суб¢єктів господарювання, що значно ускладнює і без того важкий стан з розрахунками в народному господарстві. Це викликано кризою в економіці та постійною недостачею у суб¢єктів господарювання вільних обігових коштів.

По-друге, це зменшення (через низький рівень реальних депозитів) ліквідності та послаблення кредитного потенціалу комерційних банків, що в свою чергу призводить до зниження інвестицій та меншого зростання ВВП у довгостроковому періоді. Тому задовільний прогноз інфляції та основних макроекономічних показників надзвичайно важливий для проведення монетарної політики.

2. Види грошового обороту

Грошовий обіг являє собою рух грошових потоків у готівковій і безготівковій формі. Такий рух можливий завдяки тому, що в кого-небудь є надлишок грошей (пропозиція), а хтось відчуває потребу (пред'являє) попит. Грошовий обіг обслуговує потік товарів, робіт і послуг, і саме через нього матеріалізується функціонування фінансової системи (нагромадження і перерозподіл ресурсів). Адже неможливо заплатити військовому грошове утримання, а вчителю заробітну плату частиною продукції великого тракторного заводу - платника податків. Він сплачує податки в грошовій формі, у грошовій же формі ці засоби надходять у бюджет, і в такій же формі надходять військовому і вчителю. Тому грошовий обіг - це кровоносні судини для фінансової системи .

Грошовий обіг, як указувалося вище, має дві основні форми: готівкову і безготівкову.

Готівковий грошовий обіг Безготівковий грошовий обіг
Це рух готівки, тобто банкнот від одного власника до іншого. Готівковий оборот найбільш трудомісткий і найменш захищений процес перерозподілу благ. Уявимо собі заводи, що розраховуються за багатомільйонні кредити банкам і постачальникам (відстрочки в оплаті), відправляючи їм вагони купюр. У готівково-грошовому обігу закладені обмеження (для зручності і практичності) для господарюючих суб'єктів. Разом з тим, готівково-грошовий обіг в меншому ступені піддається контролю з боку держави, тому у визначених випадках більш бажаний для господарюючих суб'єктів. Усвідомлюючи це, держава встановлює певні обмеження на готівковий оборот, що стосується, в основному граничних сум розрахунків готівкою і термінів збереження готівки в касі підприємства. Це рух електронних грошей, тобто записів на рахунках. Безумовно, розвитий безготівковий обіг можливий лише при розвитій банківській системі, коли швидкість, гарантія проходження платежів, якість супутніх послуг, - усе надає настільки більші зручності в порівнянні з готівковим обігом, що відбувається відмовлення від готівкового обігу. Основними інструментами безготівкового обігу є цінні папери (векселя, чеки), а також кредитні картки. Особливо важливий такий показник як швидкість обороту засобів. Справа в тім, що чим більше товарів і послуг, тим більше потрібно грошей для їхнього обслуговування. Кількість же грошей можна регулювати не випуском нових грошей, а прискоренням обороту існуючих.

3. Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

* платіжними дорученнями;

* платіжними вимогами-дорученнями;

* чеками;

* акредитивами;

* векселями;

* в порядку планових платежів;

* заліку взаємних вимог.

1. Розрахунки платіжними дорученнями . Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перера­хування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.

Дорученнями можуть проводитися:


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.