6. Спостереження метеорів. Спостерігати метеори доцільно в той час, коли Земля зустрічається з одним з метеорних потоків. Про дати спостережень і сузір'я, в якому знаходиться його радіант, можна довідатися в «Шкільному астрономічному календарі».
7. Рух планет. Користуючись астрономічним календарем і зоряною картою, самостійно або з допомогою вчителя знайдіть на небі планети, які видно в цьому місяці. Таке спостереження треба провести у вересні і точно замалювати положення планет серед зір тих сузір'їв, у яких їх видно. Через 1—2 місяці слід повторити замальовку і з'ясувати, як перемістилась планета.
Спостереження в телескоп або бінокль (бінокуляр), що проводяться під керівництвом учителя.
За допомогою згаданих приладів можна побачити:
1) сонячні плями (обов'язково крізь темний фільтр); 2) нерівності межі дня і ночі на Місяці, найбільші місячні кратери; 3) супутники Юпітера і кільця Сатурна; 4) зоряну структуру Молочного Шляху; 5) зоряне скупчення Плеяди; 6) подвійні зорі в сузір'ях Великої Ведмедиці і Ліри; 7) галактику в сузір'ї Андромеди (восени); 8) газову туманність в Оріоні (взимку).
| Серед- | Екваторіальний | Зоряний | Нахил | Кількість | ||
ня густина 103кг/м3 | діаметр | Стиск | період обертання навколо осі | екватора до площини орбіти | відомих супутників планет | |
У діаметрах Землі | км | |||||
5,4 | 0,38 | 4900 | 0 | 58,65 діб | 7° | __ |
5,2 | 0,95* | 12100* | 0 | 243,0** діб | 177° | — |
5,5 | 1,00 | 12756 | 1/298 | 23год | 23°27' | 1 |
56 хв 4 с | ||||||
4,0 | 0,53 | 6800 | 1/150: | 23год | 25° | 2 |
37 хв 23 с | ||||||
1,3 | 11,2 | 142000 | 1/16 | 9год | 3,1° | не менше 16 |
50хв*** | ||||||
0,6 | 9,5 | 120000 | 1/10 | Югод | 26°,4 | не менше 17 |
14 хв*** | ||||||
1,3 | 3,9 | 50000 | 1/40: | 10,8 год:** | 98° | 14 |
1,6 | 3,9 | 50000 | 1/60 | 15,8 год: | 29° | 2? |
1-1,5 | 0,2 | 2800: | ? | 6,4 діб | ? | 1 |
1,4 | 109,1 | 1 392 000 | 0 | 25,4 діб | 7° 15' | — |
* Діаметр твердої поверхні. *** На екваторі. ** Обертання зворотне. Двокрапка (:) означає неточність числа. | ||||||
них ліній з певною широтою місця, в якому користуватимуться картою: для Москви, наприклад (широта 56°), лінія з позначками 55° і т. д. Круг кладуть на карту так, щоб потрібна година (години позначені по краю накладного круга) була напроти відповідної дати (місяці й числа позначено по краю зоряної карти). Тоді у вирізі накладного круга будуть ті сузір'я і зорі, які в даний момент перебувають над горизонтом і до того ж саме у вказаних картою напрямах і положеннях відносно горизонту.
Край вирізу в накладному крузі позначає горизонт, а поблизу центра вирізу знаходиться зеніт. Точки горизонту позначені на накладному крузі.
Відповідність показів карти спостережуваній картині зоряного неба буде повною, якщо карту розмістити над собою горизонт.
VI. ТАБЛИЦЯ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
Зоряний період обертання, роки | Синодичний період обертання, доби | Середня відстань від Сонця | Нахил орбіти до екліптики | Маса (у масах Землі) | ||
а. о. | млн. км | |||||
Меркурій Венера Земля | 0,241і 0,6152 1,000 | 116 584 | 0,387 0,723 1,000 | 58 108 150 | 7°00' 324 | 0,06 0,82 1,00 |
Марс | 1,881 | 780 | 1,524 | 228 | 1 5*1 | 0,11 |
Юпітер | 11,86 | 399 | 5,203 | 778 | 1 18 | 318 |
Сатурн | 29,46 | 378 | 9,539 | 1426 | 229 | 95,1 |
Уран Нептун Плутон Сонце | 84,01 164,8 247,7 | 370 368 367 | 19,18 30,06 39,44 | 2869 4496 5900 | 046 1 46 1708 | 14,5 17,3 0,002: 333 000 |
| 1 Або 88 діб. 2 Або 225 діб. | ||||||
VII. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА
Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного — навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення зір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.
Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.
Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба пам'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.
Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зображені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.
Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм години прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими через кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схиленням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).
Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівнодення) .
Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, наприклад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.
VIII. НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ
Роки до н. е.
3000 Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Вавілоні та Китаї.
1100 Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).
360 Висування доводів на користь уявлень про кулястість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).
280 Початок систематичних спостережень зоряного неба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).
265 Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сонця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).
240 Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).
140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоряний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зоряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).
46 Запровадження в Римській імперії юліанського ка
лендаря (Созіген, Александрія).
Роки н. е.
150 Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.
1031 Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.
1425 Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсерваторії.
1543 Вихід у світ книги М. Коперника «Про обертання небесних сфер», в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.
1582 Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.