За багатьох обставин нині потрібно принципово по-новому розглядати це питання. Але чи необхідно воно нині, коли ще існують наслідки гіпертрофованого , так званого, комуністичного виховання? Потрібне і саме таке, що виховувало б глибоку повагу до історії свого народу, до таких найважливіших символів, як Прапор, Гімн, Герб, до його культури, традицій. Інша справа, що ми не повинні забувати, що політичне виховання не є й не повинне бути чимось вкрай заідеологізованим. Йдеться про оволодіння, особливо молодою особою, об’єктивними закономірностями розвитку природи, суспільства, оточуючого середовища. Політичне виховання молоді здійснюється шляхом впливу на неї сім’ї, школи, громадських об’єднань, усього оточуючого середовища. Та все ж найефективніший вплив на формування політичної свідомості, як і політичної культури особи взагалі, має її безпосередня участь у суспільно корисній, громадсько-політичній діяльності. Така діяльність може бути різною за рівнем активності, спрямованістю.
Формування політичної культури молоді можливе за умови здійснення загальногромадського виховання, адже саме воно формує у людини почуття громадянськості, тобто почуття своєї співпричепності зі справами і турботами всього суспільства, прагнення внести свою частку в розбудову держави. Громадянськість перетворює людину з покірливого підданого влади в громадянина, який має свої права і обов’язки, вміє грамотно, на основі закону, за длопомогою демократичних інститутів відстоювати свої інтереси. Громадянськість, згідно ще із стародавніми греками, це передусім відповідальна участь людини в суспільних справах. Зрозуміло, що справжній громадянин повинен прагнути до того, щоб бути корисним своїй державі. Це, безперечно, підсилює інтерес до історії, розширення свого кругозору, ерудиції, духовного збагачення. Ось чому з впевненістю можна сказати. Що політично свідома людина – це перш за все громадянин, оскільки за цим поняттям розуміється людина, яка вступає у політику з розвинутими ідентифікаціями участі, яка навчена ідеологічним орієнтаціям, що визначають її політичний вибір певних правил політичної гри, особливо терпимості й толерантності , і приймає активну участь у політичному житті країни.
Звичайно, виховання у молодої людини почуття громадянськості потребує підвищеної уваги до її освіти, зокрема гуманітарної, оскільки тільки вона може сприяти формуванню розвинутої, ерудованої, політично освіченої особи.
Я вважаю, слід окремо виділити як один з найголовніших напрямів виховної роботи патріотичне виховання, яке органічно поєднує у собі дві гілки виховної роботи – національно-патріотичне і воєнно-патріотичне виховання. Саме цей напрямок виховної роботи має вирішальне значення в поцесі формування національної свідомості. До речі, ставлення української молоді до інституту українського громадянства характеризується сталими показниками впродовж останніх років. Що стосується питання, чи пишаються молоді люди своєю належністю до українського громадянства, у червні 1998 р. ствердно відповіли 58 % респондентів, 24% вказали, що не пишаються , а 17% взагалі не змогли визначитися з відповіддю. Слід зазначити, що простежується однозначна залежність ставлення до українського громадянства від рівня добробуту. Не дуже втішає те, що на запитання, чи пішли б молоді люди захищати свою країну у разі війни, 44% з них відповіли ствердно, 12% упевнені, що вони не стали б на захист Вітчизни, а останні просто не змогли визначитись. Помітьте, скільки людей вагаються приписати себе до будь-якої з груп. Ось тобі і військово-патріотичне виховання!
Суттєву роль у процесі формування політичної свідомості відіграє і політична освіта. Заснована на загальнолюдських цінностях і нормах, політична освіта сприяє формуванню громадянськості в молодої людини, демократичної політичної свідомості та культури, законослухняності.
Звичайно, неможливо обійтись і без політологічної освіти молоді.У демократичному суспільстві мають існувати на засадах плюралізму різноманітні ідеологічні течії й партійно-політичні позиції. Але їхній політизуючий вплив повинен бути врівноваженим з боку процесу, який виконує інтегруючу, об’єднуючу функцію. Таким процесом може бути саме політологічна освіта, змістом якої буде неупереджене викладання знань про об’єктивні закономірності соціально-політичного розвитку суспільства. Слід зазначити, що політологічна освіта - це не партійна агітація, а надпартійне знання про стан справ у навкіллі, про суперечливу дійсність, про шляхи і засоби вирішення існуючих проблем. Оволодіння фундаментальними науковими знаннями про політичні, загальносоціологічні закономірності дозволяє сприймати суспільні явища, події та факти не в бажаній видимості, а у їх глибинній сутності. А саме це спияє усвідомленню молодими людьми того, що нормальне існування сучасного суспільства має бути заснованим на засадах плюралізму, толерантності та компромісу. Таке усвідомлення є необхідною складовою частиною політичної культури, культури громадянського існування людини.
Нинішній виховний процес молодої особи у демокатичному суспільстві повинен перебачати досить високий рівень індивідуальної свободи особистості, відмову державних структур від жорсткого визначення форм та методів соціалізації, постійного контол як за суспільними інститутами, що її здійснюють, так і за самим громадянином. Переача молодим громадянам традиційних елементів політичної культури та політичногопроцесу в цілому в демократичному суспільстві завжди повинні доповнюватись прищепленням навичок самостійного пошуку вирішення тих чи інших проблем, нових методів здійснення завдань, які постають перед молоддю, формуванням нових елементів політичної культури.
Дуже активно впливають на формування світогляду особи різні молодіжні організації. Такі організації, як Спілка молодіжних організацій України, Спілка піонерських організацій України, Спілка Української молоді, "Пласт", Український національний комітет молодіжних організацій, Українська студентська спілка, Союз Українського студенства мають високий авторитет серед молоді . На жаль, лише близько 30% молодого населення країни цікавляться їх діяльністю. Інші ж просто займаються "бродінням по життю" та заповненням мізкового вакууму "псевдоінформацією". До речі, великий відсоток громадян просто залишаються не проінформованими щодо діяльності, та й взагалі існування подібних угрупувань.
Дуже необхідно створити щось на зарзок молодіжного інформаційного центру чи газети, чи журналу, або телеканалу, щоб активна й не байдужа молодь дізнавалась про різноманітні акції, збори, конференції, зустрічі серед молодіжних організацій і брала в них участь. Потрібна реальна підтримка з боку держави, її безпосередня участь у створенні умов для розвитку беззахисних паростів свідомості української молоді. Звичайно, це потребує додаткового фінансування і уваги, а в країні вистачає ще й економічних і політичних проблем. Але нам треба усвідомити одне: якщо сьогодні ніхто не виховає молодих українців з нормальною, не дефомованою системою ціннісних орієнтацій, завтра вже нікому буде займатися будівництвом правової демократичної держави, а можливо й нікому буде незиватися українцями взагалі.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
1. Волков Ю.Г. Мостовая И.В.Социология: Учебник для вузов под ред. В.И.Добренькова М. Гардарика 1998 432 с.
2. Шаповал М.Ю. Загальна соціологія 3-є видання заг. ред. О.П. Юренка К.
Український центр духовної культури 1996 368 с.
3. Молода сім'я в Україні 90-х . Якубова Ю.М. К. А.Л.Д. 1996 104 с.
4. Молодь і дозвілля (теорія, методика і практика роботи з підлітками і молоддю за місцем проживання) К. А.Л.Д. 1996 208 с.
5. Вивчення молоді на сучасному етапі: Питання методології і методики:
Матеріали міжнародної науково-практичної конференцїї: Київ, 11-13 жовтня 1995 р .К. А.Л.Д. 1996 232 с.
6. Про становище молоді в Україні( за підсумками 1998 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. – К.: ТМ ПрінтіксПрес, 1999 – 154 с.
7. Захарченко М.В. Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О. та ін. Соціологічна думкаУкраїни: навч. Посібник К. Заповіт 1996 424 с.
8. Лукашевич Н.П.Туленков Н.В.Социология: Учебное пособие К. МАУП 1998 276
.
9. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). К. Столиця. 1998 Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. Збірник наукових публікацій. К. А.Л.Д. 1996 235 с.
11. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций К. МАУП 1999 224 с.