Обставинами і чинниками, що визначають і впливають на встановлення в суспільстві певної форми державного устрою, так само як форми державного правління і політичного режиму, є історичні і конституційні традиції, умови виникнення держави, наслідки і спадок від часів колоніальної та іншої залежності, співвідношення і розстановка суспільно-політичних сил, рівень культури громадян і міри соціально-економічного розвитку країни, національний склад населення, міжнародне становище в світі тощо.
За устроєм держави бувають унітарними, федеративними і конфедеративними.
Унітарна держава є єдиним державним утворенням. Основними ознаками унітарної форми державного утворення є: єдина конституція, норми якої без будь-яких змін застосовуються на всій території країни; єдина система вищих органів державної влади; єдина управлінська система від верху до низу, що підвладна урядові; єдина правова система; поділ території на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності.
Унітарні держави бувають централізовані і децентралізовані.
Федерація – це форма державного устрою України, що утворилася на основі об’єднання в союз державно-політичних утворень (штатів, республік, провінцій, кантонів, земель та ін.), які мають юридично-визначений обсяг самостійності в різних сферах суспільного життя.
Основними ознаками федеративної форми державного устрою є такі: територія у політико-адміністративному відношенні не становить собою єдиного цілого; наявність державних утворень, що мають певну політичну і юридичну самостійність і в цілому складають територію держави; суб’єкти федерації наділені установчою владою, тобто їм надано право приймати власні конституції; суб’єкти федерації мають право видавати законодавчі акти в межах встановленої компетенції; суб’єкт федерації має власну правову і судову систему; наявність подвійного громадянства; двопалатна структура федерального парламенту.
Більш складною формою федерації є конфедерація.
Конфедерація – це союз суверенних держав, створений з метою координації дій для досягнення окремих визначених у даний історичний момент цілей. Найчастіше це зовнішньополітичні, військові цілі. На противагу федерації конфедерація не має центру, який приймає обов’язкові владні рішення щодо суб’єктів федерації. Конфедерація – менш стійка форма державного устрою. Конфедерації або розпадаються, або переходять у феде6рацію.
5.В розвитку сучасних держав можна виділити декілька тенденцій. Зокрема, провідною тенденцією в розвитку багатьох держав, особливо європейських, є намагання створення демократичної, правової держави.
Важливою тенденцією в розвитку сучасної держави виступає демократичне обмеження суверенітету держави, що йде на зміну абсолютному суверенітету. Наприклад, вимога однієї держави до іншої ліквідувати наслідки катастрофи на атомній станції, не повинна розцінюватись як втручання у внутрішні справи цієї держави.
В розвитку сучасної держави прослідковується також тенденція децентралізації державної влади, розвитку самоуправління.
Важливими тенденціями в розвитку сучасної держави виступають, з однієї сторони, тенденція до інтеграції економічного і політичного життя з іншими державами, а з другої – тенденція зростання національних рухів, утворення національних держав.
Важливою тенденцією в розвитку сучасної держави є намагання мати власну ідеологію, яка б об’єднувала суспільство.
Ще одна тенденція в розвитку сучасної держави пов’язана із скороченням бюрократичного управлінського апарату і зменшенням розходів на його утримання.