Смекни!
smekni.com

Соціальна дія права (стр. 2 из 2)

Відповідно суспільна поведінка суб’єкта може бути правомірною і неправомірною. Залежно від психологічного ставлення суб'єкта до права, а також сформованих психологічних установок, правомірна поведінка, може бути:

1. активною (соціально-усвідомленою) правомірною поведінкою, яка базується на усвідомленні, внутрішньому переконанні суб'єкта в необхідності дотримуватися, або не порушувати у своїй поведінці приписів чинного законодавства. Така поведінка, як стверджують науковці, можлива в прогресивних правових системах, тобто в системах, де видані державою юридичні норми максимально відповідають об’єктивним соціально-економічним потребам. Тому ці норми можуть самореалізуватися (втілитися без наказу держави) у суб’єктивному праві.

2. пасивною (звичаєвою) правомірною поведінкою, яка базується на звичці дотримуватися вимог законодавства у своїй поведінці, незалежно від усвідомлення необхідності такої поведінки, така поведінка базується на морально-етичних засадах і підтримується ними.

3. конформістською поведінкою, яка базується на наслідуванні суб'єктом поведінки інших суб'єктів правовідносин, їхньої поведінки в аналогічних відносинах, вона обумовлена і базується на бажанні не відрізнятися від оточуючих. Така поведінка можлива, якщо в психологічному статусі особистості переважає апатія стосовно правових норм. З формально-юридичного погляду це нормально, оскільки при цьому не відбувається порушення норми права, проте з соціологічної точки зору це не нормальна поведінка, оскільки свідчить про соціальну пасивність суб’єкта, тобто виключність його з соціальних відносин.

4. маргінальною, яка базується на загрозі покарання за неправомірну поведінку, суб'єкт дотримується норм права, не бажаючи застосування до нього санкцій за відмову від неї. Така поведінка має місце, у випадку зіткнення психологічної установки особи з вимогами юридичних норм. Це так зване маргінальне протистояння. Така поведінка за певних умов може легко перейти в неправомірну поведінку.

Неправомірна поведінка виникає у випадку накладення негативної психологічної установки щодо права і негативної діяльності, тобто правопорушення.

Етична форма соціальної дії права. Якщо правова норма має свою об’єктивну матеріальну підставу, якщо вона справді відображає соціальну волю, а об’єктивні правові потреби суспільства адекватно відбиваються в правових нормах, то можна припустити, що правові норми так само відображають міру соціальної справедливості. А якщо соціальна норма справедлива, вона відповідає рівню соціального розвитку та етичним вимогам соціуму в цілому. Моральний потенціал норми, її справедливість створює передумову успішної соціальної реалізації правової норми.

Інформаційна форма соціальної дії права. Зокрема її раціональний аспект — це інформація про зміст права, правила поведінки, що містяться в нормах об’єктивного права, про характер суб’єктивних прав, у яких ці норми опосередковуються, про специфіку правовідносин і правових зв’язків. Особа може реалізувати правову норму, тільки коли до її відома доведений зміст цієї норми.

Більше того, від повноти інформаційних даних про соціальний розвиток права значною мірою залежить подальший розвиток правової системи. Іншими словами, від повноти соціальної інформації залежить динаміка правової сфери. Від того, якою мірою суспільству буде відомо про ефективність соціальної дії права залежатимуть і відповідні акції суспільства, організовані з метою коригування функціонування правової системи.

Крім того, оскільки право живе, воно не може не сигналізувати про свою дію. При цьому існують два види інформаційних сигналів у праві. Перший, це — сигнал раціонального характеру, тобто про зміст правових норм. Другий, це сигнали про об’єктивність правових норм, тобто про їх відповідність об’єктивним потребам суспільства.

Крім того, центральним елементом механізму соціальної дії права є особа як об’єкт правового впливу і як суб’єкт правовідносин. Саме на особу спрямовані вищезазначені форми впливу правових норм.

Отже, правомірність чи неправомірність поведінки особи залежить від соціальних умов, в яких вона живе і реалізовує правові норми, і ефективності психологічного, етичного та інформаційного впливу правової норми.