Смекни!
smekni.com

Правові проблеми приватизації в Україні (стр. 3 из 4)

Наступні два роки (1994-95) характеризувались зростаючою заікавленістю бізнесових кіл, підприємців та іноземних фірм у сфері малого бізнесу, а значить і малій приватизації. Політика держави у 94-95 роках була спрямована насамперед на створення “критичної маси” ринкового сектора, а саме: здійснення малої приватизації, приватизації підприємств промисловості, будівництва тощо, які пристосовані до функціонування у ринковому середовищі; прискорення корпоратизації державних підприємств; формування ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала функціонування підприємств малого і середнього бізнесу.

У 1994 році було приватизовано більше шести тисяч, а у 1995 році станом на 1 листопада 7 992 невеликих державних підприємства. Серед них 3659 було приватизовано шляхом викупу, 718 було продано на аукціонах (зокрема 430 за участю МФК), 688 на комерційних та некомерційних конкурсах (138 за участю МФК). Варто зазначити, що кількість приватизованих об‘єктів малого підприємництва у 1995 році складала 42 % від усіх приватизованих МП протягом 1992-95 років. Водночас, у тому ж 1994 році вперше за весь час становлення МП в Україні було зафіксовано унікальне явище для країн СНД та Східної Європи : абсолютне скорочення діючих малих підприємств, тобто кількість “вмираючих” підприємств перевищила кількість “новонароджених”.

У 1996 році у газетах та журналах почали з‘являтися статті у яких висловлювалось припущення, що за умов збереження динаміки малої приватизації, останній об‘єкт МП, із числа запланованих приватизаційною програмою, буде приватизовано у 1997 році. Частка правди в цьому є, але таке твердження некоректне. Хоча кількість державних підприємств, в тому числі й невеликих, обмежена, багато великих підприємств розукрупнюються з метою полегшення приватизаційних процесів та оптимізації виробничо-управлінської ланки на рівні малих підприємств. Наприклад, у 1997 році передбачалося приватизувати у м.Києві 435 об‘єктів МП. Але за результатами 97-го року приватизовано 628 об‘єктів МП, головним способом тут стала приватизація через викуп. Цікаво, що переважну більшість об‘єктів складали приміщення та будівлі.

У 97 році знаходиться на етапі завершення комерціалізація державної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування як спосіб підготовки підприємств до приватизації, за яким окремі підрозділи підприємства набувають статусу юридичної особи згідно з законом “Про підприємство в Україні”. Відбувається також процес приватизації невеликих підприємств чи окремих цехів, дільниць, які дістали господарську самостійність, мають завершені технологічні цикли та окрему територію, адже їх легше приватизувати, ніж великі підприємства, скажімо, “Електроважмаш”, або турбінний і тракторний заводи у Харкові тощо. Державною програмою приватизації на 98-ий рік, зокрема, передбачено завершити приватизацію за майнові сертифікати та перейти до приватизації за грошові кошти, надходження яких від приватизації в поточному році прогнозується на рівні мільярда гривень.

Аналіз діючих підприємств за формами власності свідчить, що на початок 1997 року серед них було 3.7 % державних, 42.8 % колективних, 50.7 % приватних, 2.6 % - змішаних та 0.2 % інших форм власності. Це дає підстави стверджувати, що у малому бізнесі в Україні домінують приватна й колективна форма власності. Проблема ж в тому, що із загальної кількості зареєстрованих малих підприємств діє тільки ледь більше третини.

Варто зауважити, що не дивлячись на те, що запланована мала приватизація завершується, відсотки приватизованих підприємств по регіонах дуже різняться. Зокрема на 100 % виконано план малої приватизації у Львові, Маріуполі, Миколаїві, Сумах; більш ніж на 90 відсотків у Хмельницькому, Луцьку, Харкові, Тернополі, Коломиї, Рівному та деяких інших містах. Найнижчі показники у Одессі (65%), Ялті (46%), Симферополі(31%).

Не зважаючи ні на що, мала приватизація в Україні відіграла роль каталізатора у розвитку малого бізнесу та утворенні його виробничого осередку. Адже не секрет, що значна частина малих підприємств у нашій державі, зареєструвавшись як виробничі, в дійсності не займаються безпосередньо виробництвом товарів, які б користувалися попитом, і своєю діяльністю аж ніяк не сприяють вирішенню загальнонаціональних завдань виходу з кризи і подальшого господарського розвитку.

2.3.Стан малого бізнесу в Україні порівняно з іншими країнами.

Для України значення малого підприємництва є вийнятково актуальним. Розвиток мережі підприємницьких структур сприяє вирішенню проблем переходу до ринку, забезпеченню зайнятості вивільнених працівників та потребам суспільства в продукції та послугах, притаманних для цього сектору економіки.

Про стан малого бізнесу свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектору малого підприємництва у розвинутих країнах і які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-економічному житті кожної країни (див.табл.1).

Нажаль, в Україні масштаби та внесок малого бізнесу далекі не тільки від економічно розвинутих країн, але й від таких країн як Польща, Чехія, Угорщина, Словенія та країни Балтії. Частка малих та середніх підприємств у створенні ВВП у 8-10 разів менша, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, і складає лише 8 %, в той час як у країнах ринкової економіки - 50-70 %, У Росії близько 10%. Причому, мале підприємництво розвивається переважно у сферах торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, збуту та заготівлі. Більшість малих підприємств, зареєстрованих як промислові, основні доходи отримують від торговельно-посередницької діяльності.

Таблиця 1

Стан малого та середнього підприємництва (МСП) у деяких країнах світу, 1996р.

*Розраховано за даними Держкомітету статистики України, а)тільки юридичні особи; б)юридичні та фізичні особи разом.

Країна Кількість малих та середніх підприємств тис.шт. К-кість малих та серед. підприємств на 1000 населення Зайнято в МСП млн чоловік Частка МСП у загальній кількості зайнятих Внесок МСП у ВВП, %
Великобританія 2630 46 13.6 49 50…53
Німеччина 2290 37 18.5 46 50…54
Італія 3920 68 16.8 73 57…60
Франція 1890 35 15.2 54 55…62
Країни ЄС 15770 45 68 72 63…67
США 19300 74.2 70.2 54 50…52
Японія 6450 49.6 39.5 78 52…55
Росія 836.2 5.65 8.1 9.6 10…11

Україна*

варіанти:

а)

б)

93

693

2.1

13.6

1.0

2.2

5.7

10.5

9.0 … 9.5

*при підготовці матеріалів, крім статистичних, використано дані Проекту малої приватизації Міжнародної Фінансової Корпорації.

Аналіз ситуації свідчить, що сектор малого бізнесу уже не характеризується такими бурхливими темпами зростання, які спостерігались на початку 90-х років - лише за 1991рік кількість малих підприємств виросла майже вдвічі. Це можна пояснити тим, що на початку свого становлення малі підприємства мали значні переваги перед іншими видами підприємницької діяльності - звільнення від податків, отримання в безкоштовне користування обладнання виробничі площі тощо. Новостворені малі підприємства в перший рік заснування виплачували лише чверть податкової ставки, на другий рік - лише половину. Малі підприємства, що займалися виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції, виробництвом товарів народного споживання, будівельними роботами повністю звільнялись від сплати податків на два роки.

У 95-96 роках суттєвих змін у розвитку малого бізнесу в Україні не відбулося. Не дивлячись на незначне покращення динаміки розвитку малого бізнесу у 1997 році (динаміка розвитку відповідає стану 94-го року), він ще й досі не відіграє суттєвої ролі і практично перебуває на початковому етапі свого розвитку. Динаміка розвитку малого бізнесу показана у табл.2.

Таблиця 2

Динаміка розвитку малого бізнесу в Україні у 1991- 1996 р.

*За даними міністерства статистики.

Показник 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997
Число діючих МП (тис.шт.) 20 50 74 79 91,9 93 100,5
Темпи зростання, % - 250 148 107 116 101 108

Скасування пільг за останні роки, відсутність стабільної державної підтримки, надмірне втручання в економічну діяльність підприємств з боку держави та інші негативні фактори призвели до скорочення темпів приросту малих підприємств.

Малий бізнес має свої етапи становлення. Професор із Польщі Б.Плясецький виділяє чотири етапи становлення малого та середнього бізнесу : 1) “народження”, 2) фаза “бурхливого зростання”, 3) насичення і 4) “саморегуляції” з відповідними структурними перетвореннями. На останньому етапі досягається насичення, тобто конкурентна щільність, в результаті якої відбувається “вмирання” слабких і компенсуюча їх заміна новими бізнесовими об‘єктами. Такі країни, як Польща, Чехія, Угорщина досягли етапу “саморегуляції”. Словакія, Словенія, Балтійські країни наближаються до третього етапу. Румунія, Албанія, Росія знаходяться на різних етапах “бурхливого зростання”. За середніми оцінками, перша фаза займає один рік, друга - 2-3 роки, і третя - менше року. [3]

Можна зробити висновок: якби економічна реформа в Україні проходила з більшим успіхом, то до кінця 1996 року сектор малого бізнесу повинен був би досягнути етапу “саморегуляції”. На цьому етапі, відповідно до розміру території, чисельності населення, кількості зайнятих у народному господарстві, малих підприємств повинно бути приблизно 2,5 - 3 мільйони, на яких зайнято не менше 10 мільйонів чоловік. Реальні ж показники у 4-5 разів менші.