Смекни!
smekni.com

Про нотаріат (стр. 6 из 8)

Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова

особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради

народних депутатів при одержанні заяви про скасування чи зміну

заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи

змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на

примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній

конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному

архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської

Ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних

дій.

Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну

заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської,

селищної, міської Ради народних депутатів, яким в ході посвідчення

заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту,

повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний

архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної,

міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше

посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного

нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією

із посадових осіб, перелічених у статті 40 цього Закону.

Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні

дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох

осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб.

Строк, на який може бути видано доручення, визначається

цивільним законодавством України.

Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає

нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в

якому застережено право на передоручення, або після подання

доказів того, що представник за основним дорученням примушений до

цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала

доручення.

Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в

собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк

дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати

строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому

чинним законодавством України.

Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких

викладено зміст угод

Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в

нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі

виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних

депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох

примірниках, один з яких залишається у справах державної

нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті

сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА

Стаття 60. Охорона спадкового майна

Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за

повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або за

своєю ініціативою, а в населених пунктах, де немає державної

нотаріальної контори, - посадова особа виконавчого комітету

сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє

нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна,

коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів,

кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо

або шляхом доручення державним нотаріусам чи посадовим особам

виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних

депутатів за місцезнаходженням майна.

Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних,

міських Рад народних депутатів повідомляють державного нотаріуса

за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони

спадкового майна.

За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій

заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися державними

нотаріусами або посадовими особами виконавчих комітетів сільських,

селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні

дії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті

заходи державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на

зберігання

Для охорони спадкового майна державні нотаріуси та посадові

особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад

народних депутатів провадять опис майна і передають його на

зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а

також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття

спадщини спадкоємцями державний нотаріус призначає хранителя

майна. У місцевості, де немає державної нотаріальної контори,

посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської

Ради народних депутатів призначає у цих випадках над спадковим

майном опікуна.

Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання

спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату

або приховування спадкового майна, а також про матеріальну

відповідальність за заподіяні збитки.

Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна

Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання

спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати

від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в

розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних

витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за

вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього

майна.

Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення

про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих

спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців

шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна

Державний нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма

спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі

державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про

видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:

по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на

його поховання;

на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

на задоволення претензій, зумовлених законодавством про

працю, та інших претензій, прирівняних до них;

на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат,

пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи

або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб

померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення

йому надгробка державний нотаріус в разі наявності грошового

вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі

про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок,

його вартості.

В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум

державний нотаріус дає розпорядження про видачу із спадкового

майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично

зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій

цієї статті.

Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма

спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку,

встановленого цивільним законодавством України для прийняття

спадщини.

Про припинення охорони спадкового майна державний нотаріус за

місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в

разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні

фінансові органи.

ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ

Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки

його видачі

На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців

або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини

видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним

законодавством України.

Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою

спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому

цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх

бажанням кожному з них окремо.

Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини,

можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли

спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що

прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у

письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі

свідоцтва про право на спадщину.

Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я

неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця державний нотаріус

повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання

спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право

на спадщину видається відповідному фінансовому органові.

Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за

законом

Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину

за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце

відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до