Смекни!
smekni.com

Роль української національної ідеї у підготовці учнівської молоді на вивчення військової справи (стр. 1 из 3)

Реферат на тему:

РОЛЬУКРАЇНСЬКОЇНАЦІОНАЛЬНОЇІДЕЇУПІДГОТОВЦІУЧНІВСЬКОЇМОЛОДІНАВИВЧЕННЯВІЙСЬКОВОЇСПРАВИТАСЛУЖБИВЗБРОЙНИХСИЛАХУКРАЇНИ


У будівництві Української держави Збройним Силам належить особлива роль. Армія не тільки вагома ознака державності, її гарантії, але й школа військово-патріотичного виховання як допризовників, так і військовослужбовців. Тому й завдання перед педагогами та вихователями, щоб допризовниками, усвідомлюючи своє високе призначення захисників нашої землі, з честю виконували Конституцію України, військову присягу, виховували в дусі зміцнення патріотичних почуттів, із великою відповідальністю навчались військової справі, освоювали сучасну техніку.

Тому проблема молоді має як загальнодержавний, так і суто військовий аспект, бо її світогляд, мораль, ставлення до захисту своєї держави матеріалізується у практичній діяльності армії й у безпеці України в цілому. То ж на сьогоднішній день молодіжна політика держави набуває особливої актуальності, а допризовна підготовка постає одним із найголовніших чинників формування готовності до захисту Батьківщини.

“Питання виховання патріотизму, формування державної ідеології й національного світогляду у молоді України тісно пов’язані із сучасними державотворчими процесами. До них входять такі ідейно-політичні чинники, як ставлення до ідеї державності, до рідної землі.” [1-6]

У державній програмі будівництва й розвитку Збройних Сил України до 2005 року сказано, що категорія військової безпеки залишається повсякденним питанням. ЇЇ буде підкріплено програмою створення і розвитком військової техніки й озброєнь, яка здійснюватиметься як у співробітництві з країнами СНД, так і країнами НАТО.

Військово-патріотичне виховання учнівської молоді є складовою національного виховання, а тому в наш час воно є особливо актуальне.

У зв’язку з цим проблема розглядалася на спільному засіданні комітетів Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони та з питань науки й освіти в листопаді 2001 року. Так, наводились цифри, що у Російській Федерації на предмет “Основи захисту Батьківщини” передбачено 180 навчальних годин , тоді коли в професійно-технічних училищах з предметові “допризовна підготовка” відведено 70 годин, а в школах – 140.

Ми стверджуємо, що роль допризовної підготовки в даний час підвищується у зв’язку з переходом на створення професійної армії (як відомо, перехід Збройних Сил на комплектування за контрактом планується провести у три етапи та завершити до кінця 2005 р.) Тож бачимо, що основна робота з військової професійної орієнтації проводиться під час здобуття молоддю середньої освіти.

Є необхідність підкреслити, що згідно з “тимчасовою інструкцією щодо організації відбору на військову службу” за контрактом приймаються громадяни України, які прослужили на строковій службі не менше одного року і мають відповідну професійну підготовку за фахом.

Отже, дехто з державних службовців глибоко помиляються, коли думають, що з введенням професійної армії допризовна підготовка як така не потрібна, але навпаки, її роль значно підвищується.

Слід наголосити, що відповідно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України вирішується питання щодо термінів зменшення строкової військової служби з 18 до 12 місяців. Тому є нагальна необхідність збільшити обсяги допризовної підготовки щоб майбутній захисник Вітчизни, маючи глибокі знання з допризовної підготовки, міг за рік оволодіти військовою спеціальністю.

У процесі проведення занять з допризовної підготовки учнівська молодь усвідомлює основні вимоги Конституції України з військових питань, Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, морально й фізично готовиться до військової служби, отримує військово-патріотичне загартування як могутній стимул у боротьбі за розбудову нової незалежної України та його війська. “І до війська має прийти молода людина, готова захищати Батьківщину не лише тому, що так велить відповідний закон, а й за своїми переконаннями, сформованими задовго до того, як одягне військову форму.” [2-3]

До кожного юнака необхідно доводити, що військова служба – це не тільки обов’язок громадянина України, а важливий процес подальшого розвитку та фізичного змужніння особистості, формування чітких чоловічих рис характеру, загартування тіла й духу, зміцнення патріотичних почуттів, щоб у будь-який час стати на захист Батьківщини.

Ми маємо пам’ятати, що чим вищою буде психологічна підготовка учнівської молоді до військової служби, тим краще й успішніше вона проходитиме. “Розв’язуючи питання про мету виховання сучасної учнівської молоді, ми мусимо рахуватись не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне й майбутнє, а також прийняти до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні , так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати ,” [3-162] – зазначав Г.Ващенко.

Сумніву не підлягає, що допризовна підготовка як би синтезує всю роботу з готовності учнівської молоді до служби в армії.

За нашим переконанням, кожний викладач допризовної підготовки , думаючи про підвищення ефективності цієї роботи, в першу чергу повинен добиватися високих можливостей над формуванням якостей майбутнього захисника Батьківщини. «Український лицар живе для Батьківщини: він завжди готовий віддати за неї своє життя. Найдорожче для нього – лицарська честь і слава.” [4-124]

Окремо треба сказати, що глибоке вивчення основ Конституції, прав і обов’язків захисника України, повага та дотримання народних символів і національної символіки, державного Герба, Прапора і Гімну має велике значення для мобілізації учнівської молоді на вивчення військової справи й підготовки до служби в Збройних Силах України. Немаловажне значення має виховання правової культури, поваги до законів, формування національного менталітету.

Треба признати, що для того, аби викликати зацікавленість до військової служби і офіцерської професії, слід організовувати зустрічі допризовників у навчальних закладах із ветеранами Великої Вітчизняної та Другої світової війни, учасниками визвольних змагань, курсантами військових училищ, військовослужбовцями Української Армії. Знайомство з людьми, які присвятили своє життя народові, боротьбі за свободу й незалежність Вітчизни, допомогло учням глибше усвідомити самі поняття “Батьківщина”, “захист батьківщини” зрозуміти, що захист Вітчизни – священний обов’язок кожного громадянина.

За нашим переконанням, військово-патріотична робота з молоддю в першу чергу покликана формувати бойовий, морально-психологічний дух. “Звідси – важлива проблема критеріїв патріотичної вихованості. Не можна забувати, що особливо сильно і яскраво патріотичні почуття й переконання виражаються в силі духу, у волі людській тоді, коли Батьківщина в небезпеці в годину найтяжчих випробувань. Тому ми, освітяни, у думці вимірюючи вихованість своїх вихованців, зобов’язані виходити з критерію: а як би повелася ця людина на полі бою?” (В. Сухомлинський) [5-131] .

Практичний досвід і наукове дослідження дає підстави говорити, що допризовна підготовка в учбових закладах є центром, навколо якої розвивається військово-патріотична робота. Вона в даний час займає вагоме місце у навчально-виховному процесі, належить до ефективних засобів підвищення військових знань, дисципліни допризовної молоді, фізичного розвитку, витривалості, відповідає завданням підготовки юнаків до служби в Збройних силах України.

Варто зауважити, що в Івано-Франківській області вперше на Україні створено Прикарпатський військово-спортивний ліцей, що має у молоді високий авторитет. Особлива увага звертається у цьому ліцеї загартуванню морального духу, бойовому та фізичному вишколу.

“Морально переконана людина – та, яка твердо впевнена в глибокій справедливості й істинності норм народної, християнської, загальнолюдської моралі, визнає їх необхідність і неухильно їх дотримується.” [5-185]

Можна також констатувати, що світова наукова література з питань педагогіки й психології засвідчує, що сучасне військо вимагає високого морального стану в більшій мірі, ніж у колишніх арміях, оскільки науково-технічний прогрес створює все нові й нові види зброї і військової техніки. Н.Коупленд у своїй книзі “Психологія й солдат” пише “Якщо нація не готова вмерти за свою свободу, вона втратить її.” [7-14] Сьогодні ми повинні визнати, що турбота про престиж армійської служби справа загальнодержавна. Побудова незалежної держави без патріотичного виховання ЇЇ громадян рівнозначна зведенню будови без фундаменту.

Наукове дослідження та педагогічна практика свідчать, що у підготовці учнівської молоді до служби в армії велику роль має втілення у її життя позашкільної освіти, основними завданнями якої є виховання патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей України, а також інших націй і народів. [8-8]

Окремо треба відзначити, що обласні, районні військові комісаріати спільно з партіями, рухами проводять посильну військово-патріотичну роботу серед допризовної й призовної молоді. Скажімо, у Снятинському районі відроджені школи юних стрільців, десантників. У багатьох школах діють гуртки “Молодий прикордонник”, “Юний авіамоделіст” та інші. Як приклад, тут можна назвати Стецівську середню школу, де при активній участі викладача допризовної підготовки старшого лейтенанта запасу Р. Вакалюка створені загони “Соколят” та “Пласту”. Велику допомогу вчителеві надають районний відділ освіти, ветерани визвольних змагань.

Слід сказати, що в школі діє пошукова група з числа школярів. Вони під керівництвом викладачів української мови, історії та допризовної підготовки складають “Книгу Пам’яті”, в яку заносять імена, біографії мешканців села Стецева, які були вояками січового стрілецтва та визвольних змагань.