- зобов’язальні, в яких кредитор має право вимагати вчинення певних дій на його користь іншою особою (що надала забезпечення)
- речово-правові, в яких кредитор має самостійне право накласти стягнення на майно (речове право на чуже майно).
- До зобов’язальних способів належать: неустойка, порука, гарантія та завдаток.
- До речово-правових способів належать: застава і при тримання.
- Згідно з ч.2 ст. 546 ЦК договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Іншим видом, встановленим законом може бути додаткова (субсидіарна) відповідальність учасників Товариства з додатковою відповідальністю за боргами товариства (ст. 151 ЦК); визнання дійсним право чину, який не був нотаріально посвідчений внаслідок ухилення від нотаріального посвідчення однієї із сторін (ст.220 ЦК). У договорі може бути покладено ризик випадкової загибелі речі на іншу особу, яка не є власником (наприклад, наймача).
4. Неустойка
- Ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або
інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
- Форми неустойки.
- Штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
- Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від уми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
- Відмінності між штрафом і пенею.
- Види неустойки:
1) штрафна;
2) залікова;
3) альтернативна;
4) виключна.
- У ч.2 ст. 552 ЦК встановлено загальне правило штрафної
неустойки (сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання).
- Право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків у кредитора.
- Відсотки на неустойку не нараховуються.
Порука і гарантія
- Ч.1 ст. 553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному розмірі.
- Ч.1 ст. 560 ЦК за гарантією банк, або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.
- Відмінності між порукою і гарантією:
1) порука виникає на підставі договору, гарантія встановлюється одностороннім правочином;
2) поручителем може виступити будь-який учасник цивільних відносин, а гарантом – лише банк, інша фінансова установа, страхова організація;
3) у разі порушення основного зобов’язання поручитель разом з боржником несуть солідарну відповідальність перед кредитром, гарант відповідає (сплачує грошову суму) виключно відповідно до умов наданої гарантії;
4) у разі виконання зобов’язання поручителем до нього переходять усі права кредитора, гарант після виконання зобов’язання визначеного гарантією отримує право регресу до боржника.
Завдаток
- Ч.1 ст. 570 Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
- Функції завдатку:
1) забезпечувальна;
2) цивільно-правової відповідальності;
3) доказову;
4) компенсаційну;
5) відступного;
6) платіжну.
- Основною функцією завдатку є забезпечення виконання договірного зобов”язання. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
- Втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною є мірою цивільно-правової відповідальності. На цій підставі можна зробити висновок про те, що завдаток виконує функцію цивільно-правової відповідальності.
- Завдаток виконує функцію підтвердження факту укладення договору, або як її ще називають, доказову функцію. Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдаток видається на підтвердження зобов’язання, тобто є доказом того, що договірне правовідношення, виконання якого ним забезпечується, дійсно виникло. - - Оскільки, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов”язана відшкодувати другій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку, він може виконувати також компенсаційну функцію. Відповідно до ч.2 ст. 571 ЦК сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.
- Норма ч.2 ст. 571 ЦК, є диспозитивною. Тому, сторони зобов”язання, яке забезпечується завдатком, можуть передбачити інше співвідношення між збитками і завдатком. Так, у договір може бути включена умова, згідно з якою, в разі залишення завдатку у сторони, якій його було видано, або повернення подвійного розміру завдатку стороні, яка його видала, заподіяні збитки цій стороні не відшкодовуються. За наявності такої умови завдаток виконуватиме функцію відступного.
- В юридичній літературі поширеною є думка про платіжну функцію завдатку. Ця функція виводиться з ч.1 ст. 570 ЦК України, відповідно до якої грошова сума, що є завдатком, видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні.
- Грошовою сумою, що сплачується в рахунок належних за
договором платежів є також аванс. Однак, між завдатком та авансом є суттєва різниця- аванс ніколи не виконує забезпечувальної функції, тобто, не тягне за собою правових наслідків, передбачених для завдатку. У ч.2 ст. 570 ЦК встановлено презумпцію „авансу”.
5. - Ст. 552 ЦК. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
- Види застав.
- І За підставою виникнення:
1) на підставі договору;
2) на підставі закону (ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України);
3) на підставі рішення суду.
- ІІ За предметом застави (Законом України „Про заставу” від 2.10.1992 р.):
1) іпотека (застава нерухомого майна – Закон України „Про іпотеку” від 5.06.2003 р.;
2) транспортних засобів та космічних об’єктів;
3) товарів в обороті або у переробці;
4) заклад (застава рухомого майна);
5) майнових прав;
6) цінних паперів.
- Сторони у правовідношенні застави
- Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
- Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
- Момент виникнення права застави
- Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
- Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави.
- З моменту, встановленого законом.
- З моменту набрання законної сили рішенням суду.
- Права заставодавця на заставлене майно
- Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.
- Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
- Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.
- Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.
- Наступна застава (ст. 588 ЦК)
- Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.
- Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.
- Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою
- У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
- За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
- Звернення стягнення на предмет застави
- Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Реалізація предмета застави
- Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.