Хоч на ринку працюють понад 100 банків, великих з них лише 4. Вони погоджують між собою політику. Більше того, у населення зазвичай не постає питання, який банк вибрати, оскільки вони надають майже однакові послуги.
Банківська система
У шведській фінансовій індустрії працює 90 тис.людей, або майже 2% усього працездатного населення країни. На кінець 2002р. у Швеції налічувалося 128 банків, з них чотири великих: Forenings-Sparbanken (Swedbank), Svenska Handels-banken, Nordea та SEB. На грудень 2002р. на їхню сукупну частку припадало 79% депозитарного ринку та 73% ринку кредитів.
Згідно з результатами різноманітних досліджень, 35—40% респондентів використовують Iнтернет як основний канал зв'язку зі своїм банком.У 2002р. Iнтернет-банкінгом користувалося 4 400 тис.шведів з 8 900 тис.загальної чисельності населення, тоді як у 1996р. цей показник становив 14 тис.чол., у 1999-му — 1 500 тис.чол.
Останнім часом спостерігається й така тенденція, як злиття банківської і страхової сфер. Шведські банки дуже часто здійснюють страхові послуги, а приватні страхові компанії відкривають власні банки, які обслуговують потреби страхових компаній і пропонують банківські послуги. Хочу відмітити, що банки Швеції віддають перевагу наданню послуг з довгострокового страхування, наприклад пенсійного або страхування життя, що є вигідним інструментом зберігання та вкладання грошей, залучення нових активів. Натомість компанії, які спеціалізуються на страховому бізнесі, займаються здебільшого страхуванням матеріальних і майнових ризиків.
Ще однією особливістю банківської сфери є високий рівень залучення комп'ютерних технологій до банківських послуг, тобто люди і компанії дедалі частіше користуються системами «Клієнт-банк» та здійснюють он-лайн платежі. Великі шведські банки почали цілеспрямовано розвивати сферу Iнтернет-банкінгу ще з середини 1990-х, і на сьогодні вони значно просунулися в цій царині. Важливим фактором, який посприяв розвиткові електронного банкінгу, є те, що у 60% шведських домівок є доступ до Iнтернету.
Особливість, яка відрізняє шведську банківську сферу від української, полягає в тому, що 80% своїх грошових доходів шведи зберігають у банківсько-страховій системі. Це досить високий показник, навіть на світовому рівні, який свідчить про велику довіру до нашої банківської системи. I зрозуміло, адже вона дуже стабільна, оскільки стабільна економіка.
В умовах глобалізації ці потужні промислово-банківські структури починають грати на всьому скандинавському ринку. Наприклад, ми бачимо, що фінансова група «Нордея» (Nordea) нині об'єднала найкрупніші банки у Швеції, Фінляндії, Норвегії і Данії, утворивши єдиний фінансовий простір на скандинавському ринку, виходячи за межі національного. На сьогоднішній день «Нордея» є найбільшим та найвпливовішим гравцем у Скандинавії, і не лише на ринку традиційних банківських послуг, а й на ринку довгострокового страхування, управління фондами (fund management) та надання кредитів під заставу, які сьогодні стали невід'ємними складовими діяльності шведського банкінгу.
Традиційно у Швеції досить високий рівень страхування майнових ризиків. Він приблизно такий, як у країнах ЄС, і навіть вищий, ніж у США. Для шведа страхувати свої ризики — природно. Ми автоматично про це думаємо, бо так уже спрацьовує наш менталітет. У Швеції є обов'язкове страхування, що визначено на законодавчому рівні.
Стосовно довгострокового страхування. Кілька років тому пенсійне страхування здійснювалося винятково за рахунок податків. Особисте страхування є досить новим для шведського ринку порівняно, скажімо, з американським, але сьогодні воно набуває дедалі більшої ваги.
Страховий приватний бізнес — це досить новий вид діяльності у Швеції. А коли починається новий розвиток якоїсь галузі, а законодавча база ще недостатньо врегульована, тоді з'являється грунт для певних зловживань. Швеція в цій галузі пережила свого роду кризу. Особливо вона була відчутною в пенсійному страхуванні, коли гроші потрапляли не туди, куди планувалося, а спрямовувалися зовсім на інші цілі, тобто відбувалося нецільове використання коштів. Зокрема, така практика склалася в страховій компанії «Скандіа» (Skandia).
Утім, слід відзначити, що у Швеції громадянське суспільство вчасно відреагувало на ситуацію, що значною мірою вплинуло на подальше функціонування страхових компаній. Шведське громадянське суспільство є невід'ємною складовою розвитку в економічних та інших сферах — це база нашої демократії. I до намірів Швеції стосовно України входить передавати досвід утвердження демократії у суспільстві.
Основним принципом місцевого управління як у Швеції, так і в інших Скандинавських країнах, звичайно, є високий рівень прав місцевої громади.
Місцеве самоврядування у нашій країні має довгу традицію. На сьогоднішній день у Швеції є два типи органів місцевого самоврядування, а саме: муніципальні ради на міському рівні (їх налічується 289) та ради графств на регіональному рівні (кількістю 18). Поза цим окремо виділяють муніципалітет Готланду.
Муніципальні ради та ради графств спільно опікуються дорогами, будівництвом та комунальним господарством.Окрім того, муніципальні ради відповідають за організацію освіти, культурного та громадського життя, допомогу людям з дисфункціями та горомадянам пенсійного віку, перекваліфікацію безробітних, соціальний захист населення. Останнім часом вони поклали на себе й роботу із численними біженцями та емігрантами — звичайно, за особливу фінансову компенсацію з боку держави.
Головним завданням рад графств у Швеції є забезпечення належного рівня медичного обслуговування громадян, яке переважно є державним.Вони також формують програми ділового розвитку регіонів та сприяння місцевому підприємництву.
Муніципальні ради мають надзвичайно широке коло повноважень в усіх сферах суспільного життя. Вони самостійно формують свої бюджети, визначають пріоритетні напрями діяльності, рівень прибуткового податку та інших місцевих зборів, включаючи плату за муніципальні послуги. Кожні чотири роки місцева громада обирає прямим пропорційним голосуванням членів муніципальної ради, причому партії, які отримали місця в органі місцевого самоврядування, отримують дотаційне фінансування з відповідного місцевого бюджету.
Кожна муніципальна рада та рада графства має свій виконавчий комітет, який координує всю поточну діяльність органу місцевого самоврядування, визначає напрями розвитку міста або регіону, формує бюджет та контролює його виконання, готує до прийняття муніципальні рішення. Голова виконавчого комітету є спеціальним муніципальним уповноваженим із статусом мера. Громадськість має надзвичайно широкий вплив на прийняття та моніторинг муніципальних рішень.
Місцеві органи влади керують близько 1 600 корпораціями, причому більшість із них цілком належать певному муніципалітетові або раді графства. Такі компанії спеціалізуються здебільшого на наданні технічних послуг і діють за тими самим принципами, що й приватні. Втім, є і деяка відмінність: широка громадськість може вільно ознайомлюватися з документацією щодо діяльності муніципальних компаній за «принципом гласності», який записаний у Шведській Конституції.
Фінансовий стан шведського місцевого самоврядування
У 1999р. витрати шведських муніципальних рад і рад графств становили 22,7% ВНП. Найбільшою статтею у видатковій частині бюджету муніципалітетів є витрати на освітню галузь — вони сягають 29% сукупних витрат. На допомогу людям пенсійного віку та інвалідам спрямовується 28% загальних витрат. Найважливішим джерелом наповнення місцевих бюджетів є прибутковий податок із зарплат та пенсій громадян, ставки якого місцева влада встановлює самостійно. У 2000р. розмір найвищої ставки сукупного муніципального та графського податку становив 33,17%, а найнижчої — 27,13% оподатковуваного прибутку. Iншою важливою статтею прибутків у місцевих бюджетах є плата за комунальні та інші послуги, які надає муніципалітет. У 1999р. такі надходження склали 8,4% загальних муніципальних доходів.
Слід зазначити, що, починаючи з 1996р., держава запровадила нову систему податкового вирівнювання для місцевої влади. Вона полягає в тому, що ті графства та муніципалітети, у яких рівень оподатковуваного прибутку на душу населення нижчий за середній по країні, — отримують державні дотації, а в кого вищий — повинні здійснити додаткові відрахування до державної казни. Така вирівнювальна система дає змогу уникнути диспропорцій між структурними потребами регіонів та наявними коштами на їх забезпечення. Сукупні державні дотації не можуть перевищувати загальну суму додаткових відрахувань. Таким чином у країні відбувається перерозподіл надлишку муніципальних ресурсів, який регулює держава.
Відносини між державою та місцевими органами самоврядування можна охарактеризувати як тривалу співпрацю в різних сферах суспільного життя. Окрім того, Уряд та Парламент Швеції здійснюють регулювання та контроль діяльності муніципальної влади за допомогою державних агенцій, розгалуженої законодавчої бази і необхідних інструкцій, які регламентують діяльність в основних соціальних сферах муніципального самоврядування. Iншою формою нагляду з боку держави є те, що законність рішень муніципальних рад або рад графств може бути оскаржена будь-яким громадянином у Адміністративному суді.
Iз входженням Швеції до Європейського Союзу в 1995р. посилилася міжнародна кооперація місцевих рад Швеції з аналогічними органами самоврядування в інших європейських країнах. Окрім того, шведські місцеві ради разом із місцевими радами інших нордичних країн включилися у програми розвитку Балтійських країн та північно-західної Росії. Швеція ділиться досвідом місцевого самоврядування і з Україною, зокрема, здійснюючи експериментальний проект у м.Iрпінь, що в Київській області.