Мотив сам по собі бездіяльний, доки не з'явилось прагнення його задовольнити, що потребує не тільки усвідомлення, але й проявів волі — прийняття рішення діяти у вибраному напрямі та його здійснення. Усвідомленість включає також розуміння суспільної небезпечності вибраних злочинних форм і засобів задоволення потреби або ж реальні можливості такого усвідомлення. У інших випадках має місце казус — невинне спричинення шкоди, незалежно від того, чим керувався суб'єкт і що він при цьому переживав.
Таким чином, якщо прослідкувати генезис злочинної поведінки від її витоків до настання наслідків, можна констатувати, що вона є низкою багатократної взаємодії між особистістю і середовищем, точніше — результатом такої взаємодії, незалежно від того, про який злочин йдеться і яка поведінка йому передувала. Але при цьому завжди очевидні відмінності передкримінальності умисних злочинів та злочинів з-за необережності і неоднозначність особистості самого злочинця.
Література
1. Антонин Ю. М. Преступное поведение лиц с психическими аномалиями. — М., 1998.
2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.
5. Виденеев И. А. Психология девиантного поведения. — Харьков, 1997.
4. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. — М., 1996.
5. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления.Опыт криминологического моделирования. — М., 1998.
6. Оржеховсъка В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. — К., 1996.
7. Пирожков В. Криминальная психология: Кн. I, II. — М., 1998.
8. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. — М., 1998.