Смекни!
smekni.com

Кримінологічна та психологічна характеристика організованих злочинних форм об єднань у новому Кр (стр. 2 из 4)

Саме ці показники охоплюються такими більш об’єктивними ознаками за заздалегідь обумовленим розподілом ролей і плануванням. Тому при розслідуванні цих видів злочинів, окрім встановлення наявності ознак групового злочину, необхідно встановити стійкість та об’єднання до групи, що завчасно відбулося для вчинення одного або декількох злочинів, зафіксованого у відомій єдності злочинного наміру.

На нашу думку, спроби практичних працівників розширити ознаки організованої групи чи злочинної організації за рахунок інших додаткових чинників, не передбачених карним законом, є неконкретними. Викликають сумніви спроби стосовно розширення показників з розкриття злочинів ОЗГ за рахунок змови. Не слід забувати, що угода (змова) — це загальна умова наявності співучасті. Вчинення злочину без угоди у співучасті є практично неможливим. Інша справа, що намір вчинити злочин може реалізуватися у мінімальному ступені домовленості. Крім того, таку практику можна розцінювати як спробу необгрунтованого підвищення репресивності карного закону.

Організовану злочинну групу та її відмінність від звичайної групи можна розглядати за трьома показниками.

По-перше, неодмінною ознакою організованої групи, попередньо зорганізованою у стійке об’єднання, згідно з кримінальним законодавством є попередня змова щодо здійснення злочинної діяльності. При цьому всі співучасники об’єднуються на підставі єдиного узгодженого плану подальших дій з розподілом функцій і ролей для кожного зі співучасників, спрямованих для досягнення його виконання. Кожен з учасників усвідомлює, чим він буде займатися, яку роль виконувати і якою є кінцева мета діяльності створеної групи.

По-друге, організована група характеризується особливостями психологічного ставлення співучасників до окреслених злочинних дій. Кожний учасник усвідомлює, що він входить до стійкої групи, бере на себе обов’язки щодо виконання всіх взаємно погоджених дій та здійснює врешті-решт разом з іншими співучасниками єдиний злочин або декілька злочинів при розподілі ролей згідно з обумовленим планом.

По-третє, для організованої групи характерні особливості виконання злочину кожним окремим учасником. Група характеризується згуртованістю, співорганізованістю всіх співучасників, спрямованих на досягнення поставлених цілей, узгодженістю їх зусиль. Сама по собі домовленість співучасників, узгодження плану і розподіл ролей та функціональних обов’язків ще не буде складати організовану злочинну групу у кримінальному відношенні, поки її учасники не візьмуться до активної реалізації хоча б підготовчих дій. Вказані показники носять перемінний характер. Сам закон уможливлює тлумачення ознаки стійкості групи ширше, і у кожному конкретному випадку набір перерахованих показників може варіюватися.

Характерною особливістю організованих злочинних груп є те, що окремі її члени можуть брати лише часткову участь у самих злочинних актах, безпосередньо спрямованих на об’єкт посягання. Наприклад, у злочинах проти власності окремі учасники можуть виконувати допоміжні функції. Їх діяльність у рамках організованої злочинної групи може полягати у виконанні певних важливих для діяльності групи функцій, що фактично здійснюються поза тимчасових меж початку і завершення безпосереднього посягання іншими конкретними виконавцями групи, які виконують дії, охоплюванні ознаками об’єктивної сторони складу злочину.

Слідчим органам важливо лише встановити, що фактичний розподіл функцій між всіма учасниками групи був обумовлений угодою, заздалегідь розробленим планом спільної діяльності.

Перед фахівцями саме стоїть завдання стосовно знаходження формалізованого критерія тлумачення показника стійкості групи. Цей критерій має бути чітким і недвозначним, щоб дозволяти відмежування організованої групи від звичайної, а з іншого боку, встановити розмежування між організованою злочинною групою і злочинною організацією.

Деякі фахівці вважають, що за формалізований критерій показника стійкості ОЗГ слід використовувати таку ознаку, як система вчинення злочинних посягань. На нашу думку, систематичність не може зводитися до повторення (неодноразовості) злочинів. Стійкість припускає більшу кількість посягань — 3 —4 і більше, що віддзеркалює спрямованість учасників ОЗГ та зростання рівня небезпеки цих угруповань. Вона фіксує визначену лінію поводження учасників злочину, їх небезпечні схильності. Організовані злочинні угруповання, на нашу думку, можуть створюватися заради, скажімо, здійснення однієї широкомасштабної і складної афери, для вчинення якої необхідне довгострокове існування злочинного об’єднання, вчинення багатьох підготовчих і допоміжних заходів (створення легальної структури, отримання неправомірним шляхом квот, ліцензій, налагодження корумпованих зв’язків і т.ін.). Безумовно, систематичність вчинення злочинів групою так чи інакше свідчить про її стійкість, але все ж таки головним чинником цього критерія завжди була і буде тривалість її діяльності.

Наведемо приклад з Бюлетеня Верховного Суду Російської Федерації (1997 № 8, с. 6). Судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду РФ обгрунтовано визнала в діях винних склад злочину — викрадення людини, вчинене організованою групою. Колегія зазначила, що доводи скарг щодо недоведеності провини Д. і К. у злочині, відсутності ознаки вчинення злочину “організованою групою” не обгрунтовані, оскільки характер і узгодженість дій, чіткий розподіл ролей, використання автомашини під час викрадення і у подальших діях, тривалість насильницького утримання Б. у чужій квартирі, корисливий мотив злочину спростовують їх. У Бюлетені (1997, № 3, с.3) прямо зазначається, що організована група при тероризмі може бути створена і для вчинення одного, але потребуючого ретельного підготування терористичного акту.

Стосовно систематичності варто зазначити, що її треба розглядати на підставі сукупної діяльності учасників злочину. При цьому не має значення, чи однотипні, чи однорядні або різнорідні посягання скоює група. Систематичність свідчить про організований характер самої групи. І якщо встановлено факт вчинення групою трьох злочинів або більш, це вже свідчить про її організований характер, хоча така група може і не стати злочинним співтовариством. З іншого боку, участь у трьох і більш злочинах у будь-якій ролі (вербувальника виконавців, розроблювача планів, реалізатор викраденого і т. п.) переводить такого суб’єкта до розряду члена стійкої (організованої) групи осіб.

У той самий час один епізод або тільки повторення таких дій буде означати, що суб’єкт є тільки організатором, підбурювачем або посібником звичайного або ж тільки повторюваного злочину при наявності показника неодноразовості.

Наведені показники організованої групи впливають на підвищення суспільної небезпеки і свідчать про вчинення злочинів подібною групою лише в рамках конкретних посягань з урахуванням обстановки, місця, часу, засобу, властивостей об’єкта злочину та інших обставин, безпосередньо пов’язаних зі злочинним фактом. Ці чинники ускладнюють розмежування участі кожного окремого учасника ОЗГ. У практичній діяльності завжди необхідно враховувати, що співучасть у вигляді пособництва можлива й тоді, коли злочин виконується організованою групою.

Структура злочинних угруповань. Обізнаність зі структурою організованих злочинних об’єднань є однією з умов успішної боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки.

Структура (лат. structura) — побудова, розміщення, порядок — є сукупністю стійких зв’язків об’єкту, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Успішній боротьбі з організованими угрупованнями у сфері економіки сприятиме обізнаність зі структурою злочинних груп.

В діяльності організованих злочинних груп фахівці розрізняють дві структури: психологічну і функціональну. Під психологічною структурою злочинної групи розуміємо сформовані стосунки між її членами та оточуючим середовищем. Міжособистісні стосунки усередині групи складаються як по вертикалі, так і по горизонталі.

З іншого боку, для функціонування злочинної групи, для постійного розширення сфери злочинної діяльності необхідно мати сприятливі стосунки у середовищі, що її оточує. Навряд чи організаторам і лідерам злочинних груп вдалося б розвивати злочинну діяльність і здійснювати свої плани без прикриття власних дій, наявності злочинно-ділових взаємин з різноманітного роду органами влади і управління, у тому числі з правоохоронними. Новоявлені ділки могли б довго існувати, якби не мали потужної мережі прикриття, заснованої на корупції і хабарах.

Функціональна структура злочинних груп заснована на рольовій диференціації злочинних дій співучасників групи. В організованому злочинному угрупованні існує чіткий розподіл ролей: одні члени приймають участь у готуванні злочинів (ведуть розвідку, відшукують сприятливі об’єкти злочину, розробляють засоби його вчинення), інші безпосередньо здійснюють злочинні дії, а решта — забезпечують прикриття, збереження, транспортування, збут). Кожен добре знає свої функціональні обов’язки, а тому група діє злагоджено та організовано.

Проведені дослідження діяльності керівного ядра злочинних об’єднань у сфері економіки дає можливість визначити такі функції: 1) управлінсько-стратегічну; 2) асоціально-“виробничу”; 3) фінансового забезпечення; 4) захисту і прикриття; 5) конспірації і контррозвідки; 6) нормативно-цінісну; 7) дисциплінарного впливу.