2. Відповідно до Указу Президента України від 6 грудня 2001 р. № 1193 Уряду доручено ініціювати ряд нормативно-правових актів: подати проект Концепції національної інформаційної політики та інформаційної безпеки України; а також проект Стратегії впровадження національної інформаційної політики на розгляд Верховної Ради України.
Правові засади щодо протидії комп’ютерній злочинності на національному рівні вже визначено у прийнятому новому Кримінальному кодексі України (КК). У Кримінальному кодексі окремі види комп’ютерних злочинів (кіберзлочинів) виділено в окремий розділ VI Особливої частини – Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (ст. 361, 361, 363). Окремі види злочинів, у яких комп’ютерні продукти визначено як засіб злочину, розміщені в інших розділах Особливої частини: Розділ V – Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (ст. 163, 176, 177); Розділ VII – Злочини у сфері господарської діяльності (ст. 200). Комп’ютерні засоби можуть виступати предметом злочинного посягання і предметом вчинення злочинів і в інших окремих видах злочинів, об’єктом (предметом) суспільних відносин яких є інформація, наприклад ст. 109–111, 113–114, 120, 129, 132, 138, 142, 145, 156–162, 168, 170–172, 172, 182, 183, 185–199, 201–212, 215–236, 238, 255, 256, 258, 259, 266, 276, 277, 279–285, 290, 292–296, 300, 301, 304, 306, 312, 313, 318,319, 328–330, 338, 340, 343–347, 349–360, 364–370, 373, 374, 376–378, 380, 381, 383–387, 396–399, 401, 405, 409–413, 422–424, 426, 427, 435, 435–437, 439, 440, 445.
Підставою для такого підходу є застосування законодавцем у КК таких категорій, як “майно”, “власність”, “інформаційна безпека”, “таємниця”, “конфіденційна інформація”, “відомості”, “дані”, “знання”, “документи”, “гроші”, “приватизаційні папери”, “засоби зв’язку”, “незаконні дії”, “інші дії”, а також – положень теорії кримінального права щодо застосування бланкетності у нормах кримінального законодавства та посилань на кримінальну відповідальність в іншому галузевому законодавстві України.
В Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. “Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”» № 1193/2001 від 6 грудня 2001 р. ініційоване встановлення кримінальної відповідальності за незаконне втручання до роботи телекомунікаційного обладнання, що потребує додаткового переосмислення вітчизняної практики і теорії, кримінально-правових уявлень щодо інформаційних (комп’ютерних) злочинів. У свою чергу, це стало підставою легального формування кримінально-правових, кримінологічних та криміналістичних досліджень, пов’язаних із протиправним посяганням на суспільні відносини щодо комп’ютеризованих інформаційних систем та на інформацію (комп’ютерну інформацію) як на предмети делікту (правопорушення).
Звичайно, можна збільшувати кількість статей Особливої частини КК відносно тих, що вже існують, і таким чином створити ентропію (невизначеність) у практиків, що є неминучим при великій кількості подібних за сутністю і змістом диспозицій. Але існує й альтернативний шлях, за допомогою якого можна комплексно вирішити проблему не тільки кримінально-правової кваліфікації злочинів, але й юридичної (кримінологічної) статистики. Це введення до Загальної частини КК спеціальної норми (статті):
розділ III – Злочин, його види та стаді –ї доповнити ст. 121 такого змісту:
“Злочини з використанням комп’ютерних інформаційних технологій”.
За вчинення злочинів проти основ національної безпеки (конституційного устрою України): проти життєво важливих інтересів особи, суспільства держави, громадської безпеки, чи вчинення інших злочинів, передбачених цим Кодексом, з використанням функціональних можливостей (технологій) комп’ютерних систем, комп’ютерних мереж, комп’ютерних інформаційних ресурсів та інших електронних інформаційних технологій, покарання призначається за статтями Особливої частини, в яких передбачається відповідальність за такий злочин. При цьому робиться посилання на цю статтю.
Такий правовий захід дозволить забезпечити здійснення організаційних та інших заходів, у тому числі об’єктивного моніторингу та статистику комп’ютерних злочинів і комп’ютерної злочинності в Україні.
Серед інших організаційних заходів в Україні на урядовому рівні створено багато робочих груп, що розробляють проекти законодавчих та підзаконних актів у сфері суспільних інформаційних відносин, які прямо чи опосередковано відображають питання боротьби з кіберзлочинністю та взаємодію з різними транснаціональними організаційними структурами.
Аналіз різних ініціатив щодо створення проектів нормативно-правових актів свідчить, що між зазначеними та іншими державними структурами не має взаємодії, координації діяльності. На законодавчому рівні лобіюються суперечливі антидержавні потреби та інтереси на фоні сповідування ідей правового нігілізму до чинного законодавства, що провокує масовий правовий хаос, у тому числі у правотворчій діяльності. Сьогодні у сфері інформаційного законодавства створено умови, які дозволяють злочинцям “законно” уникати відповідальності на використанні конфліктів різних юридичних норм. Зазначений чинник можна розглядати як додаткову ознаку латентності кіберзлочинності.
За результатами науково-дослідної роботи науковцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю спільно з науковцями Національної академії внутрішніх справ та Науково-дослідного центру правової інформатики АПрН України розроблено проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю. Зазначений проект обговорено у ряді зацікавлених органів центральної виконавчої влади (у тому числі у СБУ, МВС та ін.), у наукових і вищих закладах освіти України, на науково-практичних конференціях. 25 грудня 2001 року зазначена Концепція розглянута і схвалена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України.