Смекни!
smekni.com

Історія 11 клас (стр. 6 из 10)

Партизанський рух відіграв важливу роль під час Курської битви, коли партизани провели скоординовану операцію на залізницях з метою зірвати перегрупування частин ворога.

Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни увібрав боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створен-ня Української держави. Комуністичний і націоналістичний парти-


занський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували у стані відкритої війни.

4.3 Проаналізуйте умови та наслідки Версальського мирного договору

11 листопада 1918р. було підписано Комп'єнське перемир'я -Перша світова війна завершилася.

Для підготовки мирних договорів з переможеними країнами було прийнято рішення про скликання мирної конференції. Франція домоглась проведення її у своїй столиці.

18 січня 1919 р. роботу Паризької мирної конференції відкрив прем'єр-міністр Франції Ж.Клемансо. У конференції брали участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Великобританія і США. На конференцію не були запрошені представники переможених країн і Росії, в якій йшла громадянська війна.

Для США Перша світова війна означала кардинальну зміну їх-нього становища у світі. Із боржника США перетворились у кредитора. Економічна могутність у роки війни зросла (національне багатство у 1914 р. складало - 192 млрд. дол., а в 1920 р. - 489 млрд. дол.), країна обзавелась могутньою армією і флотом.

Президент країни Вільсон вважав, що зміна ролі США в світі дає їм шанс стати рятівником світу і принести у міждержавні відносини нові принципи. Своє бачення цих принципів він висловив у "14 пунктах", які були оприлюднені 8 січня 1918 р.

Пропозиції Вільсона були близькими тим, хто хотів створити справедливіший і демократичний порядок, який виключав би повторення світової війни. Але авторитет Вільсона всередині країни було сильно підірвано, коли більшовики оприлюднили таємні угоди країн Антанти, про існування яких Вільсон нічого не знав. В очах американців виходило так, що їхні солдати воювали за корисливі інтереси європейських держав. Це відразу призвело до зміни у настроях американців, і на виборах до конгресу 1918р. республіканці, дотримуючись ізоляціоністського напряму зовнішньої політики, здобули перемогу. А це означало, що конгрес не ратифікує жоден з мирних договорів, укладених президентом.

Великобританія ще до початку мирної конференції досягла головної своєї мети у війні. Німецький флот перестав існувати. До того ж англійські домініони встановили контроль над німецькими колоніями, а сама Англія над частиною Османської імперії. Завданням англійської делегації на чолі з прем'єр-міністром Д.Ллойд Джорджем було закріпити вже досягнуте.

Франція більше за інші великі держави постраждала у війні. Бойові дії велися на її території. Франція із кредитора перетворилась у боржника. У свою чергу головний боржник Франції - Росія анулювала всі свої зобов'язання. Найпопулярнішим гаслом у країні було "Німці за все заплатять!" Прем'єр-міністр Франції Жорж Клемансо


був рішуче настроєний реалізувати це гасло і прагнув послабити Німеччину будь-якими засобами.

Підготовка мирних договорів формально велась на основі "14 пунктів". Отже, таємні домовленості не повинні були братися до уваги. Тим не менше умови таємних угод весь час впливали на вироблення умов післявоєнного устрою світу.

Італія, яку схилили взяти участь у війні на боці Антанти і обіцяли передати Південний Тіроль, все східне узбережжя Адріатичного моря і частину Малої Азії, на конференції весь час домагалась цих територій. Проте її внесок у перемогу над Центральними державами був оцінений так низько, що претензії на ці території були визнані без-підставними на фоні значно більшого внеску Сербії, якій і було передано узбережжя Адріатики.

У квітні було завершено розробку тексту договору з Німеччиною. Її делегацію було викликано до Парижу для його вручення. Спроби німецьких дипломатів внести хоч якісь зміни до цього документу були відхилені, і 28 червня 1919 р. у Версалі підписано мир, який став основою післявоєнного врегулювання. В текст договору за наполяганням Вільсона було вміщено статут Ліги націй.

За договором Франції поверталися її землі - Ельзас і Лотарингія, а також передавалися вугільні шахти Саару, однак цей район на 15 років переходив під управління Ліги націй. Німеччина передавала Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони Померанії та Східної Пруссії, яку відділяв від території Німеччини так званий "польський коридор", що відкривав Польщі вихід до Балтійського моря. Бельгія отримувала округи Ейпен, Мальмеді і Морене після плебісциту, Данія - північну частину Шлезвігу; Мемель (Клайпеда) переходив у відання держав-переможців (у 1923 р. приєднаний до Литви), а Данціг (Гданськ) оголошувався "вільним містом" під захистом Ліги націй.

За Версальским договором Німеччина втратила сьому частину своєї території, на якій проживала одна дванадцята її населення. Вона повністю позбавлялась своїх колоній, які поділили між державам-переможцями, їй заборонялося мати армію понад 100 тис. чол., військово-повітряний і підводний флот, ліквідовувався генеральний штаб, скасовувалася загальна військова повинність. Передбачалась 15-річна окупація військами Антанти лівого берега Рейну і демілітаризація 50-кілометрової ділянки на його правому березі.

За рішенням спеціальної комісії Німеччина мусила сплачувати репарації. Загальний їх обсяг був визначений на спеціальній конференції у 1921 р. у розмірі 132 млрд. золотих марок, з яких 52% повинна була отримати Франція, 22% - Великобританія і 10% - Італія.

Паризька мирна конференція прийняла вироблений спеціальною комісією статут Ліги націй, який став складовою частиною Версальс-кого договору.

Загарбання Польщею Східної Галичини і Волині не дістало належної оцінки на Паризькій мирній конференції. Не прийнявши фор-


мального рішення, керівники Антанти і США фактично визначили долю цих західноукраїнських земель на користь Польщі. На тому. щоб передати їх під владу Польщі, особливо наполягали Франція і США. При цьому вони ігнорували виступи українських представників у західних країнах про природне право українського народу на самовизначення.

З більшим розумінням до вирішення українського питання на Паризькій мирній конференції поставились англійці. Це пов'язують, зокрема, з тим, що радник британського міністерства закордонних справ у справах Галичини був родом з України.

25 червня 1919р. Польща одержала повноваження на окупацію всієї Галичини та введення цивільної адміністрації на цій території. Умовою було забезпечення політичної автономії Галичини, релігій­ної та особистої свободи населення.

Тактично гнучку дипломатичну лінію, щоб заволодіти Закарпаттям, проводили президент Чехословаччини Т.Масарик та міністр закордонних справ Е.Бенеш. Свої дії вони узгоджували із західними державами і заручились підтримкою закарпатської еміграції у США. У січні 1919р. чеські війська зайняли Ужгород. 8'травня 1919р. в Парижі було ухвалено рішення про передачу Закарпатської України Чехословаччині, у вересні воно увійшло до Сен-Жерменського мирного договору.

У столиці Франції обговорювались також питання про долю Північної Буковини та Бессарабії. Вони були відторгнені на користь Румунії. Україна та Росія не визнали законності цих рішень.

Білет №5

5.1 Складіть політичний портрет одного з лідерів

Української Центральної Ради (М.Грушевський, В.Винниченко, С.Єфремов чи ін.)

В українській історії XX ст. знайдеться не багато діячів, які б змогли зрівнятися з Михайлом Сергійовичем Грушевським (1866-1934). Видатний діяч національно-визвольного руху, голова Української Центральної Ради, перший президент Української Народної Республіки, автор Універсалів Центральної Ради, які стали найвидат-нішими конституційними документами в історії української державності.'Політичну діяльність М.С.Грушевський поєднував з великою титанічною працею історика (йому належить близько 2 тис. наукових праць).

Наукова і політична діяльність висунула М.С.Грушевського в лідери українського національного відродження. Завершивши навчання в Київському університеті, М.Грушевський бере активну участь в діяльності Київської громади, до якої входили видатні представники української інтелігенції: А.Антонович, М.Драгоманов, М.Лисенко, М.Чубинський та ін.

З 1894 р. починається самий плідний час в творчості молодого вченого. М.Грушевський очолив кафедру історії України (офіційно -


"всесвітньої історії"). Вже на першій вступній лекції виклав свою концепцію Русі-України: всі етапи цієї історії (Київська Русь - Гали-цько-Волинське князівство - Гетьманщина - до новітнього часу) - є історія української держави та українського народу.

Знаходячись під впливом свого великого вчителя В.Антоновича, М.Грушевський все наукове життя залишався на народницьких позиціях, підкреслюючи, що народ "єсть єдиний герой історії".

Львівський період життя Грушевського був насичений не тільки науковими здобутками, а й активною громадсько-політичною роботою. Він обирається головою наукової секції (історико-філософсь-кої) наукового товариства ім.Шевченка, підтримує розвиток української освіти в Галичині. Зустріч з І.Франко сприяла активним політичним крокам Грушевського. 1899р. він став одним із засновників Української Національно-демократичної партії. В період першої російської революції Грушевський розробив власний конституційний проект, який віддзеркалював традиційні українські погляди щодо національної автономії.