2). Роулсіанський – максимізує користність найменш забезпечених осіб (рівності траба надавати більшого значення. Комусь буде гірше, ніж іншим).
3). Утилітарний – максимізується загальна користність всіх членів суспільства.
4). Орієнтований на ринок – справедливість встановлюється ринком.
Оскільки ефективні розподіли необов’язково справедливі, суспільство має якоюсь мірою покладатись на державу, яка перерозподіляє прибутки або блага між громадяними, керуючись мотивами соціальної справедливості.
Філософи та громадські діячі протягом століть сперечалися щодо потрібного ступеня рівності:
1. У демократичних суспільствах підтверджено принципи рівності політичних прав – брати участь у виборах, свобода слова і віросповідання та інші коституційні свободи.
2. Люди повинні мати рівні економічні можливості- усі повинні мати доступ до найліпших шкіл та робочих місць, зникне дискримінація за расою чи статтю.
3. Рівність економічного становища – люди повинні мати однаковий рівень споживання. Заробітна плата повинна бути одинакова для лікаря і для няньки, керівника і секретарки. “Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами”- одне з тверджень цієї доктрини.
4. Розподіл добробуту.
||Уживаючи заходів щодо перерозподілу доходу від багатих до бідних, уряд може зашкодити економічній ефективності і цим зменшити національний доход, який належить розподіляти. Питання про те, скільки ми готові платити зменшенням ефективності за більшу рівність, поставив Артур Оукен у досліді з “дірявою бочкою”. “Якщо ми цінуємо меншу нерівність, то схвалимо вилучення грошей від дуже багатих у “бочку перерозподілу для найбідніших””. Припустімо, що “бочка перерозподілу” протікає, що лише половина податків, сплачуваних багатими, доходить до бідних. Тоді перерозподіл в ім’я рівності здійснюють з утратами для економічної ефективності.
Е
А
Реальний доход багатшої половини.
Поділимо все населення надвоє. Реальний доход половини населення з нижчими доходами відкладемо по вертикальній осі, іншої половини – по горизонтальній. У точці А ніякого перерозподілу доходу немає, не накладаються податки, люди живуть коштом своїх ринкових доходів. За умов конкурентної економіки точка А ефективна і відсутність державного перерозподілу доходу максимізує обсяг національного виробництва, багатша половина населення отримує значно більші доходи, ніж бідніша. В точці Е доходи можуть бути рівними, тобто кожен долар, гривню, валовий національний продукт (ВНП) не змінюється. Але тоді заощадження та зусилля до праці найбагатших можуть зменшуватися, що призведе до зниження обсягу національного виробництва, зменшується величина реального національного доходу. За допомогою досліду Оукена ми бачимо, що з 100$ податків доход бідних збільшиться лише на 50$, а решту буде втрачено на адміністративні видатки. У “бочці з’явилася велика дірка.” Перерозподіл зображено на графіку кривою АВZ, відбулося зниження ефективності. Спроба допомогти одній частині суспільства коштом іншої може зашкодити усім, або дія, спрямована для вигоди багатих, може бути корисною для всіх.
Втрати з “бочки перерозподілу”:
1. Адміністративні витрати – зарплата збирачів податків, бухгалтерів для програм соціального забезпечення (на 1$ припадає пів пені витрат).
2. Перепони для стимулів до праці та заощаджень – ставки податків дуже високі – зменшують надходження до бюджету. Найважливішою втратою є складова заощаджень – 16% ВНП.
3. Суспільно – економічні витрати – закляте коло поганого харчування, недостатньої освіти, схильності до наркотиків, низької продуктивності й низьких доходів породжує нові покоління бідних сімей. Програми такого спрямування – це інвестиції, що вимагають ресурсів сьогодні для підвищення продуктивності завтра.
Існують невеликі втрати економічної ефективності від програм перерозподілу, вони видаються малими порівняно з втратами від бідності.
В державі загального добробуту уряд пристосовує ринкові сили для захисту індивідів від випадковостей і гарантує людям мінімальний рівень життя.
До важливих заходів у державі загального добробуту належить державні пенсії, страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби, страхування від безробіття, страхування здоров’я, продовольчі та житлові програми, допомога багатодітним сім’ям, підтримка доходів деяких груп людей.
Уряд відповідає за полегшення становища бідних або шляхом підтримання їх доходів, або коригування умов, які породжують бідність.
Бідність – це наслідок поганого пристосування індивіда до умов соціального життя, тобто поведінки, що залежаать від нього самого і яку він не може змінити.
Сучасна система підтримання добробуту серйозно зменшує стимули до пошуку праці. Коли людина знаходить роботу, уряд позбавляє її талонів на харчування, допомоги по безробіттю, пільгової оплити житла, оскільки допомога для підтримання рівня добробуту різко зменшується зі зростанням заробітків. Приклад: сім’я з 3 чоловік. ( мати і двоє дітей).
Доход всього – 6133$
В тому числі – допомога по боротьбі з бідністю 4584;
- талони на харчування 1549;
Мати знайшла роботу із заробітком 8000$ за рік. Вона втратила б право на всі виплати по боротьбі з бідністю, але зберегла б продовольчі талони вартістю 1306$. Після вирахування суми у 2400$ пов’язаної з доглядом за дітьми та роботою, використовуваний доход становив би 6906$. Приріст доходу за рік становив би 773$.
Прогресивною ідеєю, що зберігає економічні стимули до праці є від’ємний подоходний податок.
Можливі обчислення від’ємного подоходного податку наведено в таблиці.
| Заробітки | Алгебраїчний податок (“+” коли накладають податок і “-”, коли надають грошову допомогу) | Післяподатковий доход |
| 0 4000 7000 8000 9000 10000 | - 4500 - 2500 - 1000 - 500 0 500 | 4500 6500 8000 8500 9000 9500 |
Як видно з таблиці базова допомога становить 4500$ і при збільшенні заробітків добробут сім’ї зростає. Ідея негативного подоходного податку породжує деякі питання:
- чи повинна програма поширюватися крім сімей і на одиноких осіб;
- чи слід зобов’язувати працювати тих, хто отримує допомогу;
- чи варто поширити подібні вигоди і на студентів;
- чи повинна підтримка бути на такому рівні, щоб забезпечувати лише саме існування людини, не завдаючи шкоди стимулам до праці, зберігаючи списки осіб, що отримують допомогу, короткими?
В ході експерименту, проведеного в США, виявили, що сім’ї, які підпадали під дію щедрішої системи ( ті, хто отримували базову грошову допомогу на рівні 100% межі бідності) помітно зменшили (аж на 15%) кількість годин, протягом яких працювали. Якби під експеримент попало все населення, то зменшення роботи (дірки в “бочці перерозподілу Оукена”) зменшила б національний обсяг виробництва на 15-30 % бюджетної вартості програми. Експерименти з нижчим рівнем підтримки доходів призвели до значно меншого послаблення зусиль до праці.
* Трансферти – це урядові виплати на продукти харчування або житло, залежно від рівня доходу одержувача (тільки тим, хто заслуговує на підтримку суспільства).
Самостійна робота студентів.
1. Ефективність у виробництві. Піндайк – стор.527-533.
2. Вигоди від вільної торгівлі. Піндайк – стор. 534-538.
3. Економічні аспекти оподаткування. Нордгауз –стор. 436-452.