9. Затиснути затискач, надіти голку на вільний кінець крапельниці і підвісити її в штативі.
Допомога дитині під час проведення гемотрансфузій. Догляд за дитиною після гемотрансфузії
І. Місце проведення:,
в дитячих стаціонарах, гематологічних відділеннях проводять для лікування анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, гемофілії, гемотрансфузії крові та її компонентів: еритроцитарної, лейкоцитарної і тромбоцитарної маси, антигемофільної плазми, антигемофільного глобуліну, альбуміну тощо.
ІІ. Оснащення робочого місця:
1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20-25 шт.), пінцети (2-3 шт.), спирт 960 - 10 мл, одноразові шприци ємністю 10 мл або 20 мл, одноразова система для краплинного введення, стерильний лоток.
2. Флакон крові або флакони кровозамінників: плазми, альбуміну, еритроцитарної або лейкоцитарної маси тощо.
3. Лоток для використаних пінцетів.
4. Стерилізатори для промивання і замочування шприців у 5% розчині хлораміну на одну годину.
5. Набір для визначення групи крові, проведення проб на сумісність.
ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:
Проводити переливання краще ранком після легкого сніданку. Частіше кров треба переливати внутрішньовенним, краплинним методом, при тривалій, комплексній трансфузійній терапії. Кров можна вводити в підключичну або зовнішню яремну вену, при термінальних станах кров вводять внутрішньоартеріально.
1. Підготовка хворої дитини до гемотрансфузії. Визначити групу крові, резус-фактор і записати дані в історію хвороби.
2. Оцінка крові перед трансфузією.
Враховувати цілість упаковки, її герметичність, строк зберігання, порушення режиму зберігання крові, її паспортні дані. Краще переливати кров, яка має строк зберігання не більше 3-4 днів. При оцінці крові повинно бути три шари: червоний еритроцитів, тонкий сірий шар лейкоцитів і зверху прозора жовтувата плазма.
3. Контрольне визначення групи крові реципієнта і донора по системі АБО.
Визначення групи крові хворого і групи крові з флакону за допомогою стандартних сироваток проводить лікар безпосередньо перед трансфузією.
4. Визначення індивідуальної сумісності.
З вени набрати у пробірку 3-5 мл крові, потім кров центрифугують і дають відстоятися. Одну велику краплю сироватки нанести на тарілку. Поруч нанести краплю крові донора у співвідношенні 5:1-10:1, змішати скляною паличкою і чекати 5 хвилин, додати краплю фізіологічного розчину. Відсутність аглютинації вказує на групову сумісність крові донора і реципієнта.
5. В термінових ситуаціях проводити визначення сумісності крові по резус-фактору. Підготувати кров реципієнта, як при визначенні індивідуальної сумісності.
Краплю сироватки нанести на чашку Петрі і додати в 5 раз меншу краплю крові донора, чашку закрити і поставити на водяну баню при температурі 35-45°С на 10 хвилин. Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові хворого і крові з флакону.
6. Підготовка одноразової системи для трансфузії крові із стандартного флакона.
7. Підготовка рук медичного працівника (розділ 1, пункт 3).
IV. Основний етап виконання:
1. Переливання крові та її компонентів починати з проведення біологічної проби.
Ввести 15-20 мл крові внутрішньовенно струменево і припинити переливання на 3 хвилини. За цей час слідкувати за станом хворої дитини, підрахувати пульс, частоту дихання, оцінити колір шкіри. При відсутності ознак несумісності, пробу повторити ще двічі і, якщо реакція відсутня, продовжити трансфузію крові краплинним методом. В перерві між вливаннями крові краплинне вводити фізіологічний розчин, щоб профілактувати тромбування голки. Кров вводити повільно із швидкістю - 50-60 крапель на хвилину.
Проводити спостереження за хворим, щоб при перших ознаках ускладнення зупинити трансфузію. Припинити трансфузію, коли у флаконі залишається 20 мл крові. Цю кров зберігати при температурі + 4°С 48 годин.
При розвиткові у хворого ускладнень ця кров використовується для з'ясовування причин їх виникнення.
Після завершення переливання крові в історії хвороби і спеціальному журналі для реєстрації переливання крові зробити запис, вказати дозу перелитої крові, її паспортні дані, результати проб на сумісність, наявність або відсутність реакцій чи ускладнень.
Спостерігати за хворою дитиною після гемотрансфузії. Призначити постільний режим на 4 години. Щогодини хворому вимірювати температуру тіла, артеріальний тиск, підраховувати пульс і частоту дихання, слідкувати за кольором шкіри, загальним станом.
10. На наступний день зробити дитині аналіз крові і сечі.
11. Якщо за 4 години після трансфузії крові температура тіла не підвищувалася, то реакції на переливання не було.
Оцінка результатів
Оцінка результатів проводиться під час тривалого лікування хворих на лейкоз дітей.
В лікування лейкозів використовуються комбінації хіміопрепаратів. Лікування звичайно розбивається на три фази:
І. Індукція ремісії. В цю фазу повинна бути досягнена повна клініко-гематологічна і кістково-мозкова ремісія. Ця фаза успішна більш як у 95% дітей, хворих на ГЛЛ.
Тривалість курсу лікування 36 днів. Застосовують преднізолон, вінкристин, рубоміцин, аспаргіназу. Проводять профілактику нейролейкозу ендолюмбальним введенням метотрексату 1 раз у 2 тижня,
ІІ. Консолідація ремісії - тривалість курсу лікування більше 5 місяців. В цю фазу необхідно продовжити системну терапію для знищення лейкозних клітин, що залишилися, з метою попередження рецидивів лейкозу. Застосовують циклофосфан, цитозар, меркаптопурин, метотрексат, лейковерин, дексаметазон, вінкристин, рубоміцин, бактрим. Проводять опромінення голови з метою профілактики нейролейкозу.
III. Підтримуюча терапія - найбільш тривала фаза лікування, її мета: зберігати ремісію, проводити додаткові курси реіндукції. Курс лікування триває 24 місяці. Застосовують меркаптопурин щоденно і метотренсат 1 раз в тиждень.
Відміна протилейкозної терапії проводиться пацієнтам, які знаходяться в ремісії весь курс підтримуючої терапії. Результат лікування - тривала повна клініко-лабораторна і кістково-мозкова ремісія.
У 30-40% пацієнтів виникають рецидиви у кістковому мозку, В ЦНС, в яєчках.
Прогноз. Можливість вилікування залежить від специфічних факторів ризику, які виявляються під час першого звертання до лікаря. Дві найбільш важливі прогностичні ознаки включають кількість лейкоцитів і вік. Якщо кількість лейкоцитів в периферичної крові менша 50 000/мкл (мл3), то можливість вилікування більша ніж, якщо кількість лейкоцитів більша 50000/мкл. Найбільша можливість на вилікування у дітей у віці від 2 до 9 років, ніж у більш старших або молодших дітей. Мають значення чинники: стать, початковий рівень бластних клітин, розмір лімфобластів, печінки і селезінки, хромосомні порушення клітин, імунофенотип клітин.