Нині можна стверджувати, що значна частина цих складових характерна для України, оскільки за десять років української державності нам вдалось:
· здійснити ряд значних демократичних перетворень;
· зробити вагомі кроки в напрямку формування соціально зорієнтованої ринкової економіки;
· забезпечити внутрішньополітичну стабільність;
· отримати визнання на міжнародному рівні;
· визначитись у стратегії розвитку на тривалу перспективу й участі в міжнародній кооперації та розподілі праці.
Основою подальшого розвитку двохсторонньої торгівлі між Україною та Німеччиною має стати взаємовигідна та взаємодоповнююча кооперація. З цієї точки зору, пріоритетне значення має здобуття нашою країною повноправного членства у Світовій організації торгівлі, а також запровадження сучасної системи сертифікації та стандартизації товарів, що відповідала б європейським вимогам.
Як підтверджує аналіз міждержавних відносин, ФРН активно підтримує економічну стратегію України на політичному рівні. 2001 р. став важливим етапом у розвитку українсько-німецького співробітництва. У грудні минулого року в м. Києві відбулася IV політична консультація на вищому рівні. Серед інших питань, які розглядали, була тема економічного співробітництва між нашими країнами. Вагомими були і рішення: німецька сторона оголосила про відкриття гермесівського плафона (надання страхового поручництва німецького АТ «Гермес» під кредитні лінії в інвестиційні проекти) для України на 2002 р. у розмірі 150 млн. євро. Цей крок розглядають, насамперед, як позитивний політичний сигнал для німецьких інвесторів.
Як один із результатів розширення співпраці України з Німеччиною в напрямку сприяння розвитку підприємницької діяльності, є підписання під час ІV політичної консультації на найвищому рівні спільної заяви уряду України та уряду ФРН щодо підтримки Програми заходів із перепідготовки управлінських кадрів для сфери підприємництва в Україні, заяви про наміри між Міністерством аграрної політики України та Федеральним міністерством захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства Німеччини щодо співробітництва у галузі сертифікації сільськогосподарської техніки. Зі свого боку Україна нині робить рішучі кроки до створення загальновизнаних обмежуючих умов для бізнес-діяльності, адаптації національного законодавства, запровадження принципів ефективного приватного підприємництва.
Оптимістично виглядають і результати зовнішньоекономічної діяльності. Активізація економічної діяльності в Україні стимулювала розвиток зовнішньої торгівлі. Так, у 2001 p. зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг України становив 36,7 млрд. дол. США і збільшився порівняно з 2000 p. на 10,7%, у т. ч. обсяги експорту збільшилися на 9,7%, імпорту – на 12,0. Сальдо торгового балансу було позитивним і становило майже 2,9 млрд. дол. У зовнішній торгівлі зусилля спрямовувались на формування якісно нового рівня партнерських стосунків, нового бачення розвитку торговельно-економічних та інвестиційних відносин, побудованих на реалістичній основі відповідно до нагальних потреб національної економіки України, на вироблення системи нових організаційних і фінансово-економічних форм та методів роботи щодо створення умов і зацікавленості підприємців обох країн у розширенні та поглибленні партнерських зв’язків.
Обнадійливі перспективи розвитку торговельних відносин з Німеччиною у 2002 р. Завершено переговори з ЄС щодо пролонгації двосторонньої угоди з Україною з питань торгівлі металургійною продукцією – це дає змогу збільшити постачання до ФРН металургійних виробів, виготовлених в Україні. ЄС з березня минулого року відмінив кількісні обмеження на торгівлю вітчизняною текстильною продукцією. За оцінками фахівців, це дасть змогу збільшити постачання українських текстильних виробів до країн ЄС більш як на 100 млн. дол.
Разом з тим, як видно з проведеного аналізу, залишаються актуальними і необхідними конкретні кроки України в таких напрямках:
· активізації та вдосконалення механізмів державної підтримки експорту за рахунок упровадження більш сприятливих економічних та організаційно-правових умов розвитку українського експорту, механізмів державної фінансової, податкової, страхової, маркетингової та інформаційно-консультативної підтримки українських експортерів;
· усунення перешкод з відшкодування податку на додану вартість експортерам;
· розв'язання проблеми взаємного визнання сертифікатів як однієї з основних передумов для зняття технічних бар'єрів на шляху української продукції на німецький ринок, приведення українських стандартів у відповідність до європейських;
· значної трансформації експортної структури, підвищення конкурентоспроможності експортного потенціалу шляхом модернізації діючих і запровадження нових, експортоспроможних виробництв;
· використання наявних конкурентних переваг української економіки для зростання двохсторонніх торговельно-економічних зв'язків (у тому числі наявності передових науково-технічних розробок в окремих секторах промисловості, існуючої мінерально-сировинної бази, сприятливих природнокліматичних умов, наявності висококваліфікованої робочої сили, вигідного географічного положення);
· зменшення від’ємного зовнішньоторговельного сальдо в українсько-німецькій торгівлі через стимулювання засобами тарифного і нетарифного впливу ввезення в Україну переважно інвестиційних товарів для модернізації української промисловості й створення передумов для зростання експортно-орієнтованих галузей;
· інтенсифікації переговорного процесу з ЄС щодо зняття існуючих торговельних обмежень на поставку товарів українського походження, а також проведення двосторонніх консультацій щодо лібералізації ринку сільськогосподарських товарів;
· розвитку інфраструктури зовнішньоекономічних представництв на основі самоокупності, вироблення механізмів державного впливу та підтримки розвитку мережі зарубіжних представництв українських фірм та об'єднань, ініціювання створення змішаних українсько-німецьких торгових палат для розширення співпраці, особливо у сфері малого та середнього бізнесу;
· забезпечення ефективного рівня інформаційної підтримки українського експорту, вдосконалення виставкової діяльності шляхом залучення як державних, так і громадських коштів для надання підтримки участі українських фірм у найбільших ярмаркових заходах, що проводять у ФРН.
Окрема проблема торговельно-економічних відносин України з Німеччиною – існування торгових обмежень тарифного, нетарифного і технічного характеру. До товарних груп, що зазнають дискримінації в торгівлі з ФРН, належать такі, як металеві вироби, труби, окремі види хімічної продукції. При цьому функцію гальмування надходження вказаних товарів українського виробництва на німецький ринок виконують антидемпінгові розслідування.
Слід зазначити, що антидемпінгові та антисубвенційні розслідування і відповідні міжнародні переговори – це компетенція Комісії Європейського Союзу, зокрема Генерального директорату торгівлі. Відповідно до цього Німеччина як повноправний член ЄС свою зовнішньоторговельну політику здійснює значною мірою опосередковано, через Комісію Європейського Співтовариства. При цьому уповноваженим від ФРН міністерством з питань підготовки пропозицій та участі в роботі спільного комітету є Федеральне міністерство економіки і технологій Німеччини, зокрема департамент з питань зовнішньоекономічної та європейської політики.
Федеральне міністерство економіки і технологій ФРН проводить широку роботу серед підприємців Німеччини щодо роз’яснення своєї зовнішньоекономічної політики, зокрема щодо захисту ринку від недобросовісної конкуренції (в т. ч. проведення семінарів про застосування антидемпінгових та антисубвенційних заходів для боротьби з недобросовісною конкуренцією на світовому ринку). Але щодо питань проведення антидемпінгових заходів Німеччина діє відповідно до положень Андидемпінгового кодексу Світової організації торгівлі. При цьому слід зазначити, що Німеччина вже кілька років не ініціює нових антидемпінгових розслідувань проти поставок українських товарів, які останнім часом перетворилися в один із серйозних гальмівних факторів нетарифного характеру щодо торгівлі українськими товарами на світовому ринку.
Протягом 1995–2000 рр. та першого півріччя 2001 р. Комісія ЄС здійснювала антидемпінгові, антисубсидійні та спеціальні розслідування стосовно 44 країн[6], у тому числі найбільше щодо імпорту з таких країн, як Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Венесуела, Республіка Індія, КНР, Малайзія, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Польща, Республіка Корея, Російська Федерація, Угорська Республіка та деяких інших. Була серед них і Україна. Результат антидемпінгових дій – прийняття рішення про попередній митний розгляд, зміну податку, припинення поставок відповідних видів продукції.
Разом з цим, як показав аналіз експортних цін на продукцію, що поставляли до ФРН та інших країн ЄС, в ряді випадків антидемпінгові розслідування розпочинали не через порушення Україною антидемпінгового законодавства. Це були суто протекціоністські заходи, спрямовані на захист ринку своїх країн, що підтверджують і незалежні європейські експерти. Однак з метою попередження можливих дій такого характеру з боку Європейської комісії та забезпечення розширення присутності продукції українських підприємств на ринку Німеччини, а також здійснення заходів, спрямованих на захист національного товаровиробника в антидемпінгових розслідуваннях, доцільно: