- не варто пропонувати їм завдань, які потребують швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого;
- треба давати їм час на обміркування відповіді;
- не бажано ставити їм під час відповіді несподівані, „каверзні” запитання;
- слід бути готовими до того, що після активної рухової діяльності ці діти досить повільно преключаються на розумову.
Педагог має подбати про налагодження доброзичливих взаємин з такими дітьми, оскільки погрози, докори, негативні оцінки відбивають у них із самого початку бажання щось пізнати, гасять стимулдля подальшого зростання.
Основним прийомом, який найдоречніше застосувати до пасивних дітей, є так звані емоційні погладжування, до яких можна віднеси:
- звертання до дитини тільки на ім’я;
- схвалення, добрий, лагідний тон;
- акцент на позитив; замість погроз, наказів запропонувати, наприклад, таке: „Побачимо, що у нас вийде, якщо... ”
Вирішальним чинником формування пізнавальної активності є спілкування дитини з дорослими – педагогом, батьками. При цьому вона засвоює способи керування своєю поведінкою, долає труднощі орієнтування в нових ситуаціях при розв’язанні нових завдань.
Умовою розвитку пізнавальної активності дитини, піднесення її на вищий рівень є практика, дослідницька діяльність. Організація пізнавальної діяльності має спиратися на вже розвинуті потреби, насамперед на потребу дитини в спілкуванні з дорослими, у схваленні ними її дій, учинків, суджень, думок.
Оптимальною є така організація діяльності дитини, за якої вона може розв’язувати поставлені завдання в різний спосіб, кожен із яких є правильним і заслуговує на високу оцінку. За таких умов вихованець має сам обрати спосіб розв’язування й оцінити зроблене як вдале або ні.
Подив - важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес.
Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, не відповідністю чогось уявленням дитини. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєрідний трамплін для пізнавальної активності, опора для
емоціональноїпам’яті, стимул для підвищення тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.
Експериментальна частина.
В експерементальній частині я використала тести, бесіди з дітьми, ігрову діяльність, дидактичні ігри, художню літературу, ігри, драматизації, сюжетну-рольову гру.
Місце проведення експеременту в ДВЗ № 202 м. Кривого Рога.
Старша гупа, 26 дітей.
Я використала таку методику:
Двум дітям із яких тільки одна дитина була дослідуєма пропонувалось виконати різні завдання. Завдання дослідженного було більш легким, чим завдання його однолітка. Про те, що завдання мають різну ступень трудності, дітям не повідомлялося. З зовнішній сторони ці завдання сприймалися дітьми приблизно рівної ступені складності.
Я з’ясувала, як діти зрозуміли зміст того, що їм потрібно зробити, і в кінці додала : „Закінчете роботу – зможете погратися з іграшками”, - і показала на розташованій в цій кімнаті ігровий куток.
Необхідно підкреслити, що особливість здійснювання наданої діяльності складалася з того, що із-за різної трудності пропонованих завдань діти виявились у нерівному положенні по відношенню можливо „гратися з іграшками”.
По завершенню свого, більш легкого звадання, дослідуємий не тільки, приближався по можливості приступить к виконуванню іншої діяльності-ігри. Но разом з цім непомітно для себе він, як би втягувався в ситуацію вибора: виконав практичне завдання, приступити к грі, чи подавив в собі звабу пограти, оказати допомогу однолітку, продовжувати робити більш тяжке завдання. Від минулого емоційного досліда дитини, від його здібностей правильно зрозуміти явно не виявленний моральний зміст ситуації залежав характер позиції, який віддавав перевагу у даном випадку дослідуємий.
Після чого, як діти приступали до виконання завдання, і один з них виявив суттєві утруднення в діяльності, я стежила за тим, чи звертається дитина за допомогою к однолітку, і як відгукується на його обернення. Якщо
дослідуємий не допоміг однолітку, то я спонукала його до цього, ставля перед ним відповідні завдання.
Ставити отак експеремент, звичайно було чекати, що його ключевим моментом буде аналіз поведінки дослідуємого після виконання їм практичного завдання, характера його рішення. Разом з цим слідує признати, що виконання завдання – це, як правило, результат дії вже склався раніше у дитини відповідні потреби, мотивів і лежачих в їх основі емоцій.
Тому важно було встановити, якими мотивами і емоціями саме такого, а не другого рішення.
Висновок по експерементальній частині
Я прийшла до висновку, що цей експеремент, в якому передбачались ситуації ососбистого вибору, це підтвердело наявність у дитині двох ліній емоційних прояв (з’язанна с ставленням предмета, дія з ним і з співвідношення з однолітком), а також правильность гіпотізи о дифференцированом впливання умов діяльності на проявлення кожної з цих ліній.
Різна поведінка дослідуємих у поданой ситуації дозволило виділити три группи їх емоційного отклику, чи емоційної чутливості:
- високі показники емоційної чутливості, виявленний у формі підтримки дитини однолітку;
- середні показники емоційної чутливості, виявленні у формі підтримки сопереживання або співчуття однолітку;
- низькі показники емоційної чутливості або повна її відсутність.
Ситуація діяльності для дітей виявилась у данному випадкі полімотивірованна і поліемоціональна: об’єктом емоціональних переживань виступили не тільки окремі предмети, а і дія з ними, до одноліток як умова виполнення діяльності. Проте, як у деяких дітей емоційні переживання і мотиви стали в діяльності головними (в одних випадках зв’язані з направленністю дій на другого, у других – на себе), для інших характерна виражена боротьба мотивів.
Наявність і відсутність боротьби мотивів в поведінці дитини – надзвичайно важливий симптом складеної структури особистості дитини. Її характер може буть одержан при аналізі співвідношення різних систем складності життєвих відношень, разючу боротьбу між ними.
І. Спілкування
1. Вправа „Докажи, запитай”- вступати з власної ініціативи
в спілкування пізнавального характеру з дорослим.
2. Малювання колективне-визначити мотив вибору
товариша для спільної роботи на вказану тему.
3. Гра-діалог „Контакт”- вміння доброзичливо та змістовно
спілкуватись в парі, закінчуючи почате речення. -
достатній : усвідомлені знання, сформовані стійкі
навички етичних норм спілкування; достатній –
навички нестійкі, малий словниковий запас; високий
рівень не визначаємо.
4. Жива картинка –вміти перевтілитись, предати образ та характер запропонованого об’єкта (білочка, метелик, тучка та інше.)
ІІ. Самооцінка
1. Моделювання „Я та мої друзі” – оцінити прояв певних якосткй, рис характеру у товаришів, розглядаючи фото на 3 групи у відповідносі до ступеняпрояву певної якості (доброта, чесність, слухняність).
2. Тест на розвиток самоконтролю:- описати зображені на картинці ситуації, визначити причини та запропонувати шляхи вирішення проблеми (хлопчик падає з лави, дівчинка не може сісти на гойдалку, хлопчик розлив воду на малюнок та тнше.)
3. Вправа „Продовж візерунок” – з 3-х рівенів складності вибрати завдання, оцінюючи свої можливості.
ІІІ. Учбова мотивація
1. Доручення „Слухай і виконуй” – запам’ятовувати і виконувати завдання дорослого, яке складається із двох складових.
2. Кросворд у картинках – цілеспрямовано виконувати завдання, достати мети. Оцінка: - високий – усвідомлює важливість завдання, працює зосереджено, самостійно, достатній – завдання розуміє, сприймає, потребує допомоги, недостатній – байдужий до одержаного результату, не самостійний.
3. Ігрова вправа „Відгадай змови” – уміти прявити витримку, дотримуватись правил не відповідати на завдання без виклику або відповідати у визначеній послідовності.
4. Дид.вправа „Згоден - не згоден”- уміти прийняти навчально завдання від дорослого, пояснити відповідь, проявляючи об’єктивність суджень.
IV. Емоційно-вольова сфера
1. Дид.вправа „Оцінити вчинок” – уміння адекватно оцінювати мотив вчинку, зображеного на картині.
2. Тренінг „Загляни в себе” – вміти назвати позитивні та негативні якості, мотиви своїх вчинків.
3. Творче завдання „Карикатура на себе” – виявити сформованість розуміння негативних проявів своєї поведінки та вміння її відобразити.
4. Гра „Хто швидше”- відібрати схеми – піктограми тварин, людей згідно нназваного настрою (гнів, радість, сум, преляк та інше.)
Математичний бал
Заняття-розвага для дошкільнят
Мета: вчити дітей використовувати раніше набуті знання про цифри. Активізувати логічне мислення під час розв’язування задачта виконання вправ. Закріпити вміння декламувати вірші. Розвивати музичний слух, удосконалювати танцювальні рухи. Виховувати увагу, зосередженність, кмітливість.
Матеріали: костюми (елементи) персонажів заняття-розваги; віршовані тексти; сюжетна картина (поділена на 10 частин); іграшки; комплекс психо-гімнастики.
Підготовка вихователя: опрацьовано методичну літературу, дібрано дидактичний матеріал; виготовлено костюми, оформлено залу.
Підготовка дітей: закріплювався математичний матеріал відповідно до програми, розв’язувалися задачі-жарти; розучувалися вірші, пісні, музично-ритмічні рухи.
Х і д з а н я т т я
З-за завіси виходить Герольд-оповісник із сурмою.
Герольд. Усім! Усім! Усім! Слухайте уважно! В Королівстві Математики бал! Запрошуємо тих, хто хоче цікаво розважатися й пкрквіряти свої математичні знання.
Звучить вальсова музика. Розсовується завіса – на троні сидить Королева Математики( дорослий), біля неї почет – цифри (діти з нагрудниками, де в образному малюнку вгадується відповідна цифра). Викоеуючи танцювальні рухи, заходятьдошкільнята, вітаються з Королевою й вільно розміщуються в залі.