У проекті Цивільного Кодексу України [2, Ст. 912] не передбачено право сторін на власний розсуд змінити правило про ризик підрядчика у разі випадкової загибелі предмета підряду. Водночас по-іншому вирішено подібне питання щодо ризику випадкового знищення матеріалів. “Ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового пошкодження до настання строку здачі підрядчиком обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку – сторона, що прогаяла строк, якщо інакше не встановлено договором чи законодавчими актами” [2, Ст. 900].
3. Права та обов’язки сторін
Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні обов’язки з одночасним набуттям певних прав. Права на обов’язки підрядчика й замовника значною мірою обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо не передбачено законом або типовими договорами.
Цивільним Кодексом України передбачено найважливіші обов’язки підрядчика. Він зобов’язаний:
· Виконати певну роботу за завданням замовника (Ст. 332);
· Правильно використовувати матеріали замовника. Дати замовнику звіт про використання матеріалів і повернути лишок матеріалу (Ст. 336);
· Вжити всіх заходів до забезпечення збереження довіреного йому замовником майна (Ст. 337);
· Своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від нього, про неприйнятність вказівок замовника та інших обставин, що загрожують міцності та придатності виконуваної роботи (Ст. 340);
· Своєчасно приступити до виконання замовлення (Ст. 347);
· Здати належно виконану роботу замовнику в обумовлений договором строк (Ст. 332).
Безумовно, наведений перелік обов’язків підрядчика не є вичерпним, сторони можуть передбачити й інші умови, обов’язкові чи важливі для них. Невиконання чи неналежне виконання підрядчиком згаданих та інших можливих обов’язків надає замовнику право пред’явити до нього визначені законом вимоги.
Згідно з Цивільним Кодексом України на замовника накладаються такі основні обов’язки:
· Прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору (Ст. 342);
· Оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором (Ст. 345);
· На вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (Ст. 341).
У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших передбачених законом або договором обов’язків може настати відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема, на принципі вини. Розглянемо це поняття більш детально в наступному пункті.
Так, у Ст. 347 Цивільного Кодексу записано: “якщо підрядчик своєчасно не приступає до виконання умов договору, або виконує їх так повільно, що закінчення роботи в обумовлений строк стає явно неможливим, замовник праві відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків”. Тут ідеться про можливість настання відповідальності підрядчика ще до настання строку здачі роботи. Упевнившись у неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, із кращими професійними можливостями. У згаданій статті, однак, не розкривається зміст неможливості своєчасного виконання роботи, який залежить від багатьох конкретних обставин [8, с. 151].
Під час виконання роботи можуть виникнути обставини. Що загрожують якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання підрядних робіт. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник може призначити підрядчику певний строк для усунення недоліків, а при невиконання підрядчиком цієї вимоги у визначений строк, -відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків [3, ч. 2, Ст. 347].
Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків у виконаному замовленні. Якщо підрядчик допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи. За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків [3, ч. 2, Ст. 344]. Визнають недоліки істотними або незначними самі сторони, а у разі спору – суд. Замовник має право звернутися до підрядчика з вимогою усунути істотні недоліки.
Закон не передбачає можливості примусового виправлення підрядчиком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це вірно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядчик професійно й технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки у роботі. У статті 344 ЦК України не встановлюються штрафні санкції за неякісне виконання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також установлюватися в окремих законодавчих актах [10, №247, 1996].
Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються і тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження підрядчиком замовника про обставини, перелічені в Ст. 340 ЦК України та через неякісні матеріали підрядчика.
Цивільний Кодекс України прямо не передбачає відповідальності за невиконання підрядчиком замовлення або за прострочення його здачі. Однак, правомірність її не викликає сумнівів. Така відповідальність може визначатись окремими нормативним актами.
Певні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо замовник, не зважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підрядчика, у відповідні строки не замінить недоброякісні матеріали чи не усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядчик має право відмовитися від договору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника.
З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов’язків, що полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядчиком роботи також пов’язується настанням тих чи інших правових наслідків. Підрядчик має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи пошкодження предмета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, накладається на замовника.
Цивільним Кодексом України не встановлюється якогось єдиного порядку приймання виконаної роботи й оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з дотриманням загальних правил про договір підряду. У стаття 342 ЦК України лише визначається обов’язок замовника прийняти роботу,виконану підрядчиком відповідно до договору. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим документом. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов’язок сторін відповідним чином оформити приймання замовником виконаної роботи.
Закон установлює строки пред’явлення позовів щодо виявлення в роботі недоліків. За Ст. 343 ЦК України такі позови можуть бути пред’явлені замовником із приводу:
1. недоліків у будинках спорудах, які не могли бути помічені при звичайних умовах (приховані недоліки), якщо однією зі сторін є громадянин, - протягом трьох років;
2. прихованих недоліків в іншому майні – протягом одного року;
3. явних недоліків – протягом шести місяців.
Строки обчислюються з дня здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником. Проте, якщо у договорі підряду передбачено гарантійний строк, і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня подання заяви по недоліки.
Особливості підрядних відносин в залежності від економічних і правових напрямів договору, від характеру діяльності підрядчика, від кола споживачів, досить детально відрегульовані Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 348-352. відповідно до статті 348, організація, що обслуговує побутові потреби громадян, за цим договором зобов’язується виконати для замовника певну роботу (пошиття одягу, ремонт побутової техніки та інших речей, чищення та фарбування одягу, виготовлення предметів домашнього вжитку тощо), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити її [8, с. 152].
З наведеного випливає, що замовником у договорі побутового замовлення може бути лише громадянин, а підрядчиком – спеціалізована організації (підприємство) побутового обслуговування. В сучасних умовах Ст. 348 слід тлумачити нового ринкового законодавства, за яким і окремі громадяни можуть набувати статусу підприємця, а, відтак, надавати побутові послуги населенню. З побутової точки зору не повинні вважатися побутовими замовлення громадян, які не пов’язані із задоволенням їх власних потреб, а мають підприємницьку мету (наприклад, замовлення постійного промислового замовлення, призначені для подальшої реалізації з метою одержання прибутку, замовлення великих промислових партій товару). Нерідко підприємства побутового обслуговування виконують замовлення інших господарчих суб’єктів. За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися правила загального договору підряду.
Крім спеціальних статей до договору побутового замовлення застосовуються також окремі загальні правила про договір підряду, викладені у статтях 335-337, 339-342, ч. 3 ст. 343, 346, 347 ЦК України. Відповідно до статей 348 і 352 Кабінету Міністрів України надано право затверджувати типові договори побутового замовлення з окремих видів обслуговування населення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року [13, № 313] затверджено Правила побутового обслуговування населення, в яких передбачено порядок приймання та оформлень замовлень на послуги, умови виконання замовлень тощо.