Валовий національний продукт у розрахунку на душу населення (дані на вересень 1997 року) – 3 022 доларів, хоча в 1995 році ВНП на душу населення дорівнювало 1750 дол. у рік, що показує про підйом економіки країни (крім того, порівнюючи показники по видобутку корисних копалин, виробництву сільськогосподарської продукції, видобутку електроенергії і т.д., ми прийдемо до такого ж висновку).
Сільське господарство. Сільське господарство дає близько 70% національного доходу. Панує феодально-поміщицька власність. Поміщикам і заможній верхівці належить понад 60% оброблюваної землі. Близько 80% селян орендує землю головним чином на кабальних умовах скіпщини, виплачуючи 50—75% врожаю. Оброблювана площа складає 15% території Таїланду. Штучно зрошується менш 1/5 оброблюваних земель. Лише 3% господарств користаються сільськогосподарськими знаряддями.
Для найважливіших сільськогосподарських культур характерна низька врожайність (рис — 1,3 т з га). Основна галузь сільського господарства — землеробство. У 1991 оброблялося 6,4 млн. га, з яких до 90% було зайнято під рисом (збір 7,8 млн. т). Головний рисовирощувальний і рисоекспортний район — центр Таїланду (55% валового збору). У більш посушливих районах півночі і північного сходу Таїланду вирощуються кукурудза, бобові культури, арахіс, поширена також суходільна культура рису. На півдні і південно-сході зосереджене виробництво каучуку.
Тваринництво носить підлеглий характер. Найбільше значення має вирощування буйволів, основного тягла в сільському господарстві (6,8 млн. голів). Повсюдно розводять свиней і домашнього птаха. Під лісом зайнятоі 3/5 території; важливе значення мають заготівлі тика (105 тис. м3 ), іншої деревини (1176 тис. м 3). Населення приморських і річкових районів займається рибальством. Загальний улов риби — 295 тис. тонн, з яких 70% за рахунок морського промислу.
Вирощування рису вимагає великої праці, а сільськогосподарська техніка тут відстала. Орють на буйволах по заболоченій землі. Врожай забирають з човнів серпами, при цьому багато зерна пропадає. Молотять рис, ганяючи буйволів по снопах. У період визрівання рису велику шкоду приносять гризуни, раки, комахи, птахи. Боротьба з ними нелегка.
Не менш тяжка праця на каучукових плантаціях і лісорозробках. Особливо дошкуляють робітників різні комахи-паразити і п'явки. Дуже поширені шлункові захворювання і малярія. Часто люди хворіють, а іноді і умирають від укусів змій.
Промисловість. Промисловість Таїланду розвинута слабо. На долю промисловості припадає 10—12% (без кустарного виробництва — 6-8%) національного доходу; у ній зайнято 8% самодіяльного населення. Найбільш розвитий видобуток копалин і первинна обробка сільськогосподарської продукції. З 15 960 підприємств (1958) понад 60% складають рисоочищувальні, лісопильні, текстильні і харчові. На них зайнято 72% промислових робітників. Велике значення має видобуток руд вольфраму (одне з ведучих місць у світі). А також розробка родовищ олова (14 тис. тонн олова виплавлене в 1962, 5-і місце в капіталістичному світі) і в меншому ступені вольфраму і свинцю, флюориту, сурми, дорогоцінних каменів. Промисловість зосереджена в містах Чиенгмае, Корате, Након-Срітамараті й у столиці – Банкозі.
Основні центри видобутку олова — острів Пхукет, Яла, Патані, Крабі. Біля Канчанабурі добувають залізну руду, у районі Чантабурі — золото і самоцвіти (сапфіри, рубіни). В обробній промисловості переважають дрібні підприємства. Рисоочищувальні заводи зосереджені в Банкоку і Тонбури. Маються також цементні (Банкок), цукрові (Чонбурі, Супанбурі, Уттарадіт), лісопильні виробництва [Банкок, Тонбури, Након-Саван, Након-Рачасима (Корат)], целюлозно-паперові (Канчанабури) фабрики. Кустарне виробництво шовкової і бавовняної тканин (Чієнгмай, Чиенграй, Након-ра-чадима), гончарних виробів (Банкок, Аютия), різьблення по сріблу, дереву (Банкок, Чиенгмай, Чієнграй). Енергоресурси розвідані слабко. У північних районах маються поклади нафти і бурого вугілля (запаси, по оцінці, св. 150 млн. т). Запаси «білого вугілля» оцінюються в 3 млрд. квт-ч, виробництво електроенергії здійснюється на ТЕС (у Банкоку— 75 тис. квт). У 1964 було закінчене будівництво ГЕС у Янхі (початкова потужність 150 тис. кет). У північних і південних районах (Крабі) ведеться видобуток бурого вугілля.
Уряд Таїланду вживає заходів для розвитку промисловості при участі іноземного капіталу. У місті Сураттані будується нафтоперегінний завод потужністю 1,5 млн. у рік, що буде працювати винятково на привізній сировині. У Банкоку і його пригородах — 3 автоскладальні підприємства. Однак іноземні капіталовкладення направляються головним чином у виробництво текстилю, папера, харчових продуктів, що ставить у важке положення місцеві компанії. У 1962 у результаті конкуренції іноземних товарів закрився ряд великих підприємств, у тому числі текстильна фабрика в Тонбурі.
Використана література:
1. Туристичний довідник 1998. Таїланд
2. Коротка географічна енциклопедія.
3. Велика Радянська Енциклопедія.