5.Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів.
6. Банківська комерція повинна діяти за принципом - все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує прибутковість його діяльності. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом доходності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все - прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно і те, що прибуток клієнта - це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.
Вигода банку від своїх клієнтів полягає в тому, що останні зберігають свої кошти на поточних рахунках. У будь-який час кошти з цих рахунків на вимогу клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на депозитних рахунках, у результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує значний доход.
Підтвердженням сказаного є дані таблиці 1, які свідчать, що банківські установи Житомирської області в 2000 р. видали кредити за середньозваженою ставкою 42,6% річних, а в 2001 р. - за середньозваженою ставкою 32,6% річних, в той час як виплатили за користування залишками коштів на клієнтських рахунках в національній валюті відповідно 2,3% річних та 3,3% річних. Відтак, відсоткова маржа в 2000 р. склала 40,3 % річних, а в 2001 р. - 29,3% річних. Окрім цього, для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Наприклад, за відкриття поточного або бюджетного рахунків, за перерахування коштів клієнтів засобами електронної пошти, за оформлення та видачу платіжних документів тощо. У цьому сенсі стає зрозумілим, чому комерційні банки одним із пріоритетних завдань розглядають роботу, спрямовану на максимальне залучення фінансово стійких та ресурсомістких клієнтів.