Стаття 385. Форма і докази претензії 89
Стаття 387. Термін розгляду претензій, що випливають з перевезення вантажу, пасажирів і багажу 89
Стаття 388. Термін позовної давності на вимоги, що виникають з договору перевезення вантажу 90
Стаття 389. Позовна давність за іншими вимогами. 90
Стаття 391. Застосування загальних строків. 91
Стаття 392. Зупинення строку позовної давності за наявності загальної аварії 91
Стаття 393. Продовження строку давності 91
К О Д Е К С
ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
52, ст.349)
(Вводиться в дію Постановою ВР N 277/94-ВР від 09.12.94)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 590/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 5
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 21-рп/2004 ( v021p710-04 ) від 15.12.2004 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
( У тексті Кодексу слова "арбітражний суд" в усіх
відмінках замінено словами "господарський суд"
у відповідному відмінку згідно із Законом
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.
Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.
Діяльність, що входить в поняття “торговельне мореплавство” відповідно до статті 1 цього Кодексу, можуть здійснювати суб’єкти підприємницької діяльності, у володінні, користуванні або розпорядженні яких перебувають судна, за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність, виданого відповідно до чинного законодавства України.
Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади.
Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства та міжнародних договорів України Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов’язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Правила перевезення вантажів, пасажирів і багажу розробляються за участю заінтересованих міністерств і відомств України і затверджуються Міністерством транспорту України.
Правила перевезення пошти затверджуються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством зв’язку України. Правила перевезення в прямому змішаному і прямому водному сполученні затверджуються Міністерством транспорту України.
Спеціальні правила експлуатації риболовних суден затверджуються Міністерством рибного господарства України.
До цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.
У разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями 296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, — законодавством держави, під прапором якої плаває судно.
Включення в договори, передбачені цим Кодексом, умов про застосування іноземного законодавства і звичаїв торговельного мореплавства дозволяється у разі, коли сторони можуть відповідно до цього Кодексу відступати від його правил.
Міжнародні договори України з питань торговельного мореплавства застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України “Про міжнародні договори України”.
Майнові спори, що виникають у зв’язку з договором або іншими цивільно-правовими відносинами, пов’язаними з торговельним мореплавством і віднесеними до компетенції Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (Морська арбітражна комісія), розглядаються цією комісією за наявності згоди сторін.
Майновий спір, пов’язаний з торговельним мореплавством, в якому бере участь іноземна юридична або фізична особа, може бути за згодою сторін передано на розгляд іноземного суду або арбітражу.
Розрахунковою одиницею, зазначеною у статтях 181, 194, 309, 318, 352 цього Кодексу, є одиниця “спеціального права запозичення”, визначена Міжнародним валютним фондом. Суми, зазначені у статтях 181, 194, 309, 318, 352 цього Кодексу, переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієї валюти до одиниці “спеціального права запозичення”, що публікується Національним банком України на день створення обмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не створюється — на день здійснення платежу.
Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні покладається на Міністерство транспорту України, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про мореплавство і міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також нагляд за станом морських шляхів і загальне керівництво державною реєстрацією морських суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, рятувальною і лоцманською службою.
Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, дотриманням міжнародних договорів України в галузі регулювання риболовства здійснює Міністерство рибного господарства України.
Тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу в прибережному плаванні, а також правила застосування цих тарифів затверджуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути
погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами влади і самоврядування.
Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті, зобов’язані на вимогу Міністерства транспорту України здійснити в зазначений ним термін за власний рахунок знесення, перенесення або необхідні зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.
Правила цього Кодексу поширюються:
на морські судна — під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання — під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.
Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньому випадків, не поширюються на судна, що плавають під військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила цього Кодексу застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює ці перевезення.
До перевезень у прямому змішаному і прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.
Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах, застосовуються:
1) у розділі II “Судно” (за винятком статті 40 цього Кодексу)
і в розділі III “Екіпаж судна" — до суден, що зареєстровані в Україні;
2) у розділі IY “Морський порт" — до морських невійськових портів України;
3) у главі 3 “Морська лоцманська служба” розділу IY — до відносин, що виникають у зв’язку з проведенням суден державними морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах вод цих портів, а також між цими портами;