В. Рибкін зазначає, що представники злочинного світу широко використовують останні технічні досягнення в галузі підслуховування, прослуховування телефонних переговорів, спостереження на значних відстанях та ін. [16].
Як зазначає А. Шаталов, технічні характеристики апаратури, що використовується організованими злочинними угрупованнями, часто перевершують аналогічні характеристики техніки, яку використовують співробітники правоохоронних органів при виконанні оперативно-розшукових заходів. В основі цього процесу — потреба в отриманні необхідної інформації для вчинення організованої протидії розкриттю та розслідуванню вчинюваних злочинів. Навіть у службовому кабінеті заступника Генерального прокурора Росії, який курирує розслідування кримінальних справ особливої важливості, наприкінці 1996 р. було виявлено акустичну радіозакладку. За своїми технічними характеристиками вона дозволяла транслювати розмови, що відбувалися у кабінеті, на декілька сотен метрів [17].
Ці питання розглядалися і на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні” (за матеріалами Харківської та Полтавської областей) — Харків, 1999 р. Так, в рекомендаціях конференції зазначається, що з урахуванням високого технічного оснащення злочинців необхідно вивчити питання щодо встановлення кримінальної відповідальності за навмисне прослуховування переговорів чи перехоплювання інформації органів дізнання, слідства, прокурорів, суддів, захисників та експертів з метою стати на перешкоді правосуддю [18].
Найчастіше злочинці використовують різноманітні підслуховуючі пристрої, оскільки наявність інформації надає їм великі переваги та створює великі проблеми правоохоронним органам, пов’язані, зокрема, з руйнуванням порушених кримінальних справ. Застосування радіозакладок дає можливість злочинцям контролювати не тільки телефонні лінії, але й службові приміщення співробітників.
Нерідкими є випадки, коли спецпідрозділи органів внутрішніх справ, що забезпечують інформаційну безпеку, виявляють спеціальні підслуховуючі пристрої, за допомогою яких злочинцями здійснюється збір інформації про правоохоронну діяльність. Існують оперативні дані про створення підпільних майстерень з виготовлення розвідувальної та контррозвідувальної техніки колишніми співробітниками органів безпеки та внутрішніх справ. Сучасна злочинність не відчуває недостатку в кадрах, спроможних ефективно використовувати новітні електронні засоби, технології, свої професійні знання та навички для підготовки, вчинення, маскування злочинів та активної протидії роботі правоохоронних органів.
Способами розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства, можуть бути: 1) безпосереднє розголошення; 2) по телефону; 3) у листі; 4) у пресі; 5) по радіо; 6) по телебаченню і т.ін.
Нами було розглянуто ряд причин і способів розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства. На нашу думку, висвітлення цих питань сприятиме вдосконаленню як теоретичних розробок щодо збереження таємниці досудового слідства, так і процесу розслідування по кримінальним справам.
1. Див.: Гузь В.І. Організація та тактика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки по протидії розвідницьким заходам злочинних формувань // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр. — Х., 1997. — Вип. 3, 4. — С. 145.
2. Див.: Лавров В.П. Проблема обеспечения следственной тайны в условиях развития демократии и гласности // Проблемы демократизации предварительного следствия: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Ф. В. Глазырин и др. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. — С. 81.
3. Див.: Горский Г.Ф. Научные основы организации и деятельности следственного аппарата в СССР: Автореф. дис. д-ра юрид. наук / ВШ МВД СССР. — М., 1973. — С. 10.
4. Див.: Павлов Н.Е. Средства массовой информации в обнаружении и раскрытии взяточничества // Коррупция в России: состояние и проблемы. — М., 1996. — Вып. 1. — С. 147.
5. Див.: Там само. — С. 145.
6. Див.: Бахин В.П., Весельский В.К., Карпов Н.С. Проблемы оптимизации следствия // Современные проблемы криминалистики: Академия управления. — М., 1998. — С. 77 — 78.
7. Див.: Ефимичев С.П. Уголовно-процесуальное законодательство и проблемы борьбы с организованной преступностью // Коррупция в России: состояние и проблемы. — М., 1996. — Вып. 1. — С. 118.
8. Див.: Гольдман А. Право обвиняемого на защиту и обеспечение тайны следствия // Советская юстиция. — 1992. — № 23 – 24. — С. 14.
9. Див.: Зорин Г.А. Идея и перспективы криминалистического преактивизма // Юридическая наука и образование в Республике Беларусь на рубеже XX — XXI веков: Матер. междунар. науч. – практ. конфер. / Под ред. проф. Г. А. Зорина. — Гродно: ГрГУ, 1998. — С. 26.
10. Див.: Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. — М.: Юрид. лит., 1991. — С. 73.
11. Див.: Оперчук А.Ф. Організація взаємодії слідчих і органів дізнання при розкритті та розслідуванні найбільш тяжких злочинів // ГПУ, ГСУ: Матеріали навчально-методичного семінару прокурорів-криміналістів, начальників слідчих відділів з питань роботи щодо розкриття та розслідування найбільш тяжких злочинів проти особи у сфері економіки, 27–28.11.1997 р. — К., 1998. — С. 85.
12. Див.: Кустов А.М. Криминалистическое учение о механизме преступления: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. — М., 1997. — С. 23.
13. Див.: Мешков В.М. Противодействие коррумпированным лицам на стадии предварительного следствия // Коррупция в России: состояние и проблемы. — М., 1996. — Вып. 1. — С. 124–126.
14. Див.: Шепитько В.Ю. Тактика расследования преступлений, совершаемых организованными группами и преступными организациями. — Х., 2000. — С. 43.
15. Комсомольская правда. — 2000. — 12 мая. — С. 13.
16. Практика уголовного сыска: Науч. – практ. сб. / А. Ваксян. — М.: Лига Разум, 1999. — С. 65.
17. Див.: Там само. — С. 215.
18. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (за матеріалами Харківської та Полтавської областей). — Х., 1999. — С. 71.