Найбільш простою і досить інформативною є реакція Гоффа—
Бауера з формалінізованими еритроцитами коня на предметному
склі. Для проведення її потрібна лише одна крапля сироватки
крові хворого. Відповідь отримується миттєво. Реакція є позитивною в 90 % випадків. Використовують також реакцію аглютинації трипсинізованих бичачих еритроцитів сироваткою крові хворого,
яку попередньо обробляють екстрактом нирок гвінейської свинки.
У хворих на інфекційний мононуклеоз ця реакція позитивна у
90 % випадків. Застосовується також реакція, що грунтується на
здатності сироватки крові хворого на інфекційний мононуклеоз ге-
молізувати бичачі еритроцити. Наведені реакції неспецифічні, де
які з них можуть бути позитивними при інших хворобах, що знижує їх діагнфстичну інформативність.
Лікування. Специфічна терапія інфекційного мононуклеозу не опрацьована, тому в практиці проводиться симптоматичне, десенсибілізуюче, загальнозміцнювальне лікування. Антибіотики застосовуються лише у випадках, коли гарячка триває довше 6—7 днів, прояви ангіни різко виражені і супроводжуються значним збільшенням тонзилярних лімфатичних вузлів.
Для лікування хворих на тяжкі форми застосовують глікокор-тикостероїди, підставою для призначення яких є і морфологічний субстрат хвороби (гіперплазія лімфоїдної тканини). Проводиться дезинтоксикація. В усіх випадках потрібне полоскання горла розчинами риванолу, йодинолу, фурациліну та іншими антисептичними засобами.
Профілактика. Специфічна профілактика інфекційного мононуклеозу не розроблена. Хворих госпіталізують за клінічними показаннями. Карантин не встановлюється. Дезинфекційних заходів у вогнищі інфекції не проводять.