Дисципліна - реальне (зовнішнє) додержання співробітником в процесі службової діяльності встановленого порядку, правил, вимог.
Дисциплінованість - внутрішня якість (властивість) співробітника, від якої залежать показники дисципліни в його поведінці.
Дисциплінованість характеризується:
1 .Впевненістю в необхідності суворо дотримуватись вимог дисципліни на службі та поза службою.
2. Знанням порядку, правил, норм, вимог, які підлягають точному та неухильному виконанню.
3. Вмінням правильно виконувати вимоги дисципліни на службі та поза службою.
4. Звичкою підлеглих до підкорення, постійного дотримання усіх вимог дисципліни.
5. Нестерпністю до порушень дисципліни, відношення до них як до проблеми не тільки службової, але й моральної невихованості.
6. Прагненням не просто до підкорення (підпорядкування), але й до активних проявів пильності та самовідданості при охороні громадського порядку.
7. Прагненням та вмінням постійно здійснювати самоконтроль.
На дисципліну впливають і інші особисті якості співробітника, Перш за все це ті якості які називаються в психології направленням особистості: - світогляд, життєві ідеали, потреби, інтереси, нахили, плани та інше.
Дисципліна залежить також від морально-ділових якостей співробітника, його виховання, відношення до людей, до праці, до самого себе. Наприклад, наявність таких якостей як брутальність, егоїзм, нечесність, можуть бути причинами недисциплінованості працівника. Певний вплив на дисципліну мають і професійні та ділові якості співробітника.
Дисциплінованим в повному обсязі може бути тільки співробітник інтелектуально-розвинений, уважний, вихований, який має добру пам'ять, організований та наполегливий в роботі, самостійний, активний в житті.
Психофізіологічні якості також впливають на дисципліну. Так, підвищена емоційність, неврівноваженість, недостатня працездатність, нерішучість в окремих випадках можуть стати причиною порушень дисципліни.
Слід особливо звернути увагу на такий фактор як психічний стан співробітника.
Всі вчинки людини визначаються не тільки його якостями, а й тим психічним станом, в якому він знаходиться в той чім інший проміжок часу. Підвищена збудженість, велика втома, роздратування, сонливість можуть суттєво змінити прояви навіть позитивних якостей, можуть стати причинами немотивованих вчинків та незрозумілих, непередбачених порушень дисципліни. Тому, ознайомлення резерву на висунення на керівні посади, а також випускників вищих навчальних закладів МВС з наказом МВС України № 527 від 6 липня 1999 року "Про затвердження інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів внутрішніх справ України" є необхідним.
Залежність дисципліни співробітників від особистих факторів багато в чому обусловлює складність роботи по її укріпленню, необхідність знання керівниками індивідуальних особливостей підлеглих, вмілого виявлення дійсних особистих причин порушень дисципліни, індивідуального підходу у виховній роботі.
Колективні фактори. Вони пов'язані з рівнем розвитку колективу органа внутрішніх справ, його вихованням, ступенем існуючої в ньому обстановки, нетерпінням та непримиренності до порушень дисципліни. Разом з тим, дисциплінованість колективу органу внутрішніх справ залежить від дисциплінованості співробітників, які його складають. В свою чергу психологія колективу пов'язана з такими соціально-психологічними явищами як суспільна думка, морально - психологічний клімат, взаємини між його членами, домінуючі в ньому традиції, звичаї, групові норми поведінки та інше. [37]
В зв'язку з ним колектив розглядається як особливий суб'єкт виховання. Вихований колектив здійснює правильний виховний вплив на своїх членів.
Організаційно - управлінські фактори. Вони пов'язані з особливостями організації службової діяльності і управлінням органом внутрішніх справ, які здійснюють психологічний, навчальний та виховний вплив на особовий склад.
До них відносяться:
- стиль та методи управління, стан контролю, виховні наслідки, прийняті керівником управлінські рішення;
- практика добору, розстановки, навчання кадрів;
- характер реагування керівництва на порушення дисципліни;
- рівень уставного порядку та організованості в роботі особового складу;
- рівень педагогічної роботи по навчанню особового складу з питань укріплення дисципліни.
Необхідно при цьому відмітити, що від якісного рівня названих особливостей у кожному органі внутрішніх справ багато в чому залежить чи досягається виховний ефект, чи ні. Правильність поведінки співробітників залежить не тільки від вихованих у нього якостей, але й від особливостей обстановки, в якій йому доводиться працювати.
Якщо керівники являють собою приклад для підлеглих, а в колективі створена і підтримується обстановка уставного порядку та контролю, то будь - який співробітник підтягується дуже швидко до загальних норм поведінки.
В обстановці безконтрольності, невимогливості навіть дисциплінований співробітник починає розслаблятися. В цьому й полягає одна з важливих психологічних залежностей стану дисципліни в органах внутрішніх справ від особливостей управління ним.
Додатковою обставиною, що підкреслює роль цієї залежності в укріпленні дисципліни є те, що серед підлеглих, як правило, є люди з різним рівнем дисциплінованості. Керівник, який організовує виховну роботу, не може чекати пасивно поки вона дасть позитивні наслідки. Йому необхідно забезпечувати високу дисципліну постійно, використовуючи з цією метою організаційно - управлінські фактори, що здійснюють на неї вплив.
Побутові фактори. Вони визначають залежність дисципліни співробітників від стану справ у сім'ї, забезпечення житлом, задоволення культурних потреб.
3.2. Проблеми правового та соціального захисту кадрів органів внутрішніх справ.
Конституція України, прийнята 28 червня 1996 p., зобов'язує державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту, у випадку порушення її прав і свобод. Конституцією передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. В залежності від характеру порушень захист може. здійснюватись у порядку конституційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства. [52]
Вперше в законодавстві України в Конституції передбачено і гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування і службових осіб. Тим самим створено реальний механізм відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
Крім судового захисту особа має можливість захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань також іншими, не забороненими законом засобами, зокрема зверненням до громадськості, використовуючи засоби масової інформації, тощо.
"Закон про міліцію" визначає, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади і знаходиться під захистом держави, закону. Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівників міліції та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій. [21]
Як і кожний громадянин, працівник міліції має право оскаржити .про суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони принижують його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.
У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного засобу у вигляді утримання під вартою його тримають у призначених для цього установах ОВС окремо від інших або на гарнізонній гауптвахті.
Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Законні вимоги працівника міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Ніхто не має права зобов'язати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 січня 1991 p. № 647-ХІІ "Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів" внесено цілий ряд змін і доповнень в кодекс про адміністративні правопорушення. Введена стаття 185/7 згідно якої за публічні заклики в будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції у зв'язку з виконанням ним обов'язків по охороні громадського порядку, або поширення за відомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку - тягнуть за собою штраф, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням 20 % заробітку.
Передбачена відповідальність і за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (штраф, виправні роботи від 1 до 2 місяців, адмінарешт до 15 діб).
Згідно статті 189/3 Кримінального Кодексу України втручання у діяльність працівника органу внутрішніх справ, вплив у будь - якій формі з метою перешкодити виконання ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірних рішень - карається виправними роботами на строк до 1 року або штрафом. Ті ж дії, якщо вони перешкодили запобігти злочину, чи затримати особу, що його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища - карається позбавленням волі на строк до 3-х років, або виправними роботами від 1 до 2 років.
Умисне нанесення працівнику органів внутрішніх справ, або його близьким родичам побоїв, або вчинення інших насильницьких дій .у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, що спричинили легкі тілесні ушкодження - карається позбавленням волі на строк до 3-х років;