Смекни!
smekni.com

Партійно-радянська преса України (стр. 2 из 2)

Цікавим явищем стало видання у 1919 р. у Києві (поряд з двомовною газетою “Більшовик” органом Крайового комітету партії) щоденної “газети робітників і селян” - “Галицький комуніст”, органу тимчасового комітету комуністів Східної Галичини. Ці приклади доводять прагнення більшовицької преси охоплювати своїм впливом всю територію країни.

Варто згадати й намагання українців за межами рідної землі в межах колишньої Російської імперії видавати власні газети, такі як “Наше життя” - орган Петроградського комітету УСДРП, “Український голос” - національно-демократична і соціалістична газета у Пскові, “Українець на Сибіру” в Омську або навіть “Хвиля України” в Хабаровську, “Українська амурська справа” в Благовіщенську, владивостоцький часопис “Українець на Зеленому Клину” та інші.

Почала формуватися й партійно-радянська преса Донбасу. Її початки - у виданнях 1919 р. “Донецкая коммуна. Орган Донецкого губернского комитета партии коммунистов, исполкома Донецкой губернии и исполкома соляного бассейна” (Бахмут, нині Артемовськ), “Донецкий коммунист. Орган областного комитета Донецко-Криворожского бассейна и Екатеринославского комитета КП(б)У”, а також луганський щоденний часопис “Донецко-Криворожский коммунист”.

Збюрократизований механізм тотального управління й надмірної централізації, так званий “апарат”, дуже швидко запанував і в світі преси. При Полтавському та інших губвиконкомах у 1919 р. було створено бюро преси, а Купянський виконком підійшов до справи масштабно: тут заснували інформаційно-інструкторський підвідділ, у ньому - відділ (? - авт.) управління, який власне й видавав бюлетень. Збереглося чотири його номери.

Проголошені радянською владою свободи, в тому числі й свобода слова, виявилися несумісними з такою владою і дуже скоро були фактично скасовані шляхом заборони “контрреволюційних” видань, заснування революційних трибуналів преси. На всій підрадянській Україні встановилася, внаслідок монополізацій влади комуністичною партією, однотипна модель преси, тоталітарна, абсолютно керована з центру, бездоганно пристосована до виконання головного завдання - забезпечувати виконання рішень компартійної верхівки. “Роби як я” - це гасло завжди було керівним у стосунках між центром і пресою. У 1919 році секретаріат ЦК КП(б)У заснував “Бюлетень” - і бюлетені відразу почали видавати в Лохвиці, Славянську, Ізюмі, Кролевці тощо.

Організаційним проривом стало створення та досить успішне розгортання спочатку Пресового бюро України, а у 1921 р. Радіотелеграфного агентства України - РАТАУ та його корпунктів-відділень на місцях, які не тільки постачали інформацію в центр, а й почали випускати власні бюлетені, як, наприклад, у Кременчузі та Новгород-Сіверську.