5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися прямим чи непрямим умислом або необережністю.
6. Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки. До тяжких наслідків у ч. 2 ст. 151 слід відносити самогубство чи самопокалічення особи, спричинення їй середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження тощо.
Умисне або вчинене через необережність вбивство потерпілого, умисне заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, доведення до самогубства потерпілого, який є неповнолітнім, умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу їх до певних дій, потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч, 2 ст. 151 і, відповідно, ч, ч. 1 або 2 ст. 115, ч. ч. 1 або 2 ст. 119, ч. З ст, 120, ч. 2 ст. 122-
Конституція України /ст. ст. 28-29).
Конвенція про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування від 28 березня 1997 р. Ратифікована Україною 11 Січня 2000р.
КПКІст.ст.76,205).
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. Іст. ст. 9, ЗО, ЗІ і 53).
Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу•наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними від 15 лютого 1995 р. (ст. 16).
Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 р. /ст. 9)
Закон України “Про психіатричну допомогу’ від 22 лютого 2000 р. Іст. ст. І, 3-4,6-17,22-23,25-33).