Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в аналізованому році порівняно з попереднім. Але як відомо, на величину номінального ВВП впливають зміни як фізичного обсягу продукції, так і рівня цін.
Незважаючи на те що показник ВНП є головним у системі національних рахунків, він не в змозі віддзеркалити реальний стан економічного розвитку в повному обсязі. Так, ВВП як вимірювач ринкової вартості обсягів виробництва не враховує:
витрат, пов'язаних з доглядом за дітьми та хворими, що виховуються та лікуються дома;
витрат на написання вченими безоплатних наукових праць;
продукт, вироблений у тіньовій економіці;
бартерний обмін;
оплату чайових тощо.
Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.
Недоліком показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків. Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП):
ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.
Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткування. Іншими словами, цей показник можна визначити як такий, що показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.
Якщо від вартісної оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).
Національний доход — зароблений доход, оскільки він не включає в себе ні непрямі податки, ні субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації. На практиці розрізняють вироблений і спожитий національний доход.
Вироблений НД — це заново створена нацією вартість усіх товарів і послуг за рік.
Використаний НД — це вироблений НД за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторговельного сальдо тощо.
Валовий національний доход (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.
Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД ) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон:
Зовнішні первинні доходи включають оплату праці найманих працівників і доходи від власності, які власники фінансових активів (грошових коштів), землі, нематеріальних (не фінансових) активів отримують ( або передають ) за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди за участь в акціонерному капіталі; чисту ренту за користування землею; плату за розробку запасів корисних копалин; плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків; реінвестований доход іноземних компаній та ін.
Первинні доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі поточних трансфертів перерозподілені нерезидентам. І навпаки, первинні доходи нерезидентів можуть у формі поточних трансфертів передаватись резидентам даної країни. З урахуванням руху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формах формується валовий наявний національний доход ( ВНДн ):
ВНДн = ВНД + ЧПТз,
де ЧПТз – чисті поточні зовнішні трансферти, тобто різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон.
Зазначимо, що поточні трансферти (отримані і передані) включають: платежі зі страхування від нещасних випадків; поточні податки на доходи та майно (податок на прибуток, прибутковий податок на громадян, податок на транспортні засоби та ін.); відрахування на соціальне страхування; допомогу з соціального забезпечення, що надходить від інших країн; обов'язкові збори і платежі від домашніх господарств; добровільні внески; штрафи і пені та ін.
Якщо від ВНД і ВНДн відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію), то отримаємо чистий національний доход (ЧНД) і чистий наявний національний доход ( ЧНДн ).
Важливим макроекономічним показником у СНР є особистий доход. Він показує кількість грошей, що надійшли в особисте споживання. Для визначення особистого доходу слід від вартості ЧНП відняти прибутки підприємств, непрямі та податкові платежі до державної системи соціального страхування, відсоткові платежі за межі сектора "населення" та додати трансфертні платежі, що надійшли до цього сектора.
Якщо від особистого доходу відняти прибутковий податок, то будемо мати доход, що йде на використання населенням.
Американські економісти У. Нордхауз та Дж. Тобін у 70-х роках висунули ідею про необхідність введення показника чистого економічного добробуту (ЧЕД), який покликаний відбити не тільки результати, відображені в структурі ВНП, а й результати тіньової економіки, працю домогосподарок, а також міру і спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку, стан природного навколишнього середовища, наслідки урбанізації та ін. Кількісно визначити ЧЕД досить складно, оскільки багато чинників, що його зумовлюють, оцінюються довільно. І все ж доцільність його запровадження в систему макроекономічних вимірів зумовлена тим, що рівень і спосіб життя нації залежать не тільки від рівня виробництва товарів і послуг, а й від стану довкілля, наявності вільного часу та способу і якості його використання.
В загальних рисах СНР має вигляд сукупності рахунків, укладених подібно до бухгалтерських балансів. Кожний запис роблять двічі: за статтею витрат і за доходною статтею, що дає можливість відобразити в рахунках процес створення та використання національного продукту.
СНР охоплює більше 500 стандартних рахунків, які доповнюються 26 допоміжними таблицями. Усі рахунки цієї системи поділяють на три класи:
І клас (консолідовані рахунки) — характеризують основні макроекономічні пропорції:
рахунок валового внутрішнього продукту та витрат на нього;
рахунок національного доходу і його розподілу;
рахунок фінансування капітальних витрат;
рахунок зовнішніх операцій.
Рахунки IIкласу створюються на основі рахунків І класу стосовно виробництва, споживання та капіталоутворення окремих продуктів і послуг. До них належать:
рахунки для ринкових продуктів та послуг;
рахунки для інших (неринкових) продуктів та послуг;
рахунки для галузей, що виробляють товари;
рахунки для виробників, послуг приватних некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства;
рахунки для обслуговування одних домашніх господарств іншими.
Рахунки IIIкласу — це рахунки доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень. Вони включають:
рахунки для не фінансових корпоративних та напівкорпоративних підприємств;
рахунки для фінансових установ;
рахунки для органів державного управління;
рахунки для приватних некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства;
рахунки для домогосподарств, а також приватних не фінансових некорпоративних підприємств.
МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ УКРАЇНИ
ЗА І ПІВРІЧЧЯ 2000 РОКУ
Реальний ВВП за 1 півріччя 2000 року порівняно з відповідним періодом минулого року збільшився на 5,0%.
Номінальний ВВП за І півріччя поточного року за орієнтовною оцінкою становив 71337 млн. грн. проти 55267 млн. грн. за відповідний період минулого року.
За підсумками І півріччя 2000 року приріст обсягу промислового виробництва становив 10,8%, за І півріччя 1999 року зменшення цього показника становило 1,1%.
Індекс споживчих цін за 1 півріччя 2000 року становив 118,7%, що на 10,1 відсоткових пункти перевищує відповідний показник минулого року.
Індекс оптових цін за І півріччя 2000 року становив 111,8%, що на 6,4 відсоткових пункти перевищує відповідний показник минулого року.
Середньомісячний офіційний курс гривні за червень 2000 року порівняно з аналогічним показником попереднього року збільшився на 1,45 гривні за долар США і становив 5,4 гривні за долар США.
Найбільший приріст обсягів промислового виробництва за І півріччя поточного року порівняно з відповідним періодом минулого року зберігається в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості — 34,6%, легкій промисловості — 33,8, харчовій промисловості — 30,6 та в кольоровій металургії — 20,9%.
Падіння обсягів промислового виробництва спостерігалося у паливній промисловості — 12.0%, промисловості будівельних матеріалів — 4,9%.
Обсяги виробленої продукції за І півріччя поточного року зросли порівняно з відповідним періодом минулого року у промисловості 23 регіонів. тоді як у І півріччі 1999 року таких регіонів було 14.