1. Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого,—
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб,—
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є правила водіння й експлуатації наземної військової техніки. Його додатковим обов’язковим об’єктом є життя і здоров’я людини.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю у вигляді порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, суспільне небезпечними наслідками у вигляді нещасних випадків з людьми, загибелі їх чи інших тяжких наслідків і причинним зв’язком між вказаними діяннями і наслідками. Формами цього злочину є: 1) порушення правил водіння бойової, спеціальної чи транспортної машини; 2) порушення правил експлуатації таких машин.
Бойові машини — це танки, броньовики, самохідні артилерійські та ракетні установки тощо. До спеціальних машин належать автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскаватори, авто- та електрозавантажувачі, траншеєкопачі, санітарні машини, пересувні ремонтні майстерні тощо. Транспортними машинами є автомашини (легкові та вантажні), що призначені для перевезення особового складу, озброєння, іншого військового майна, причепи до них, мотоцикли, інші подібні механічні транспортні засоби.
Для кваліфікації злочину за ст. 415 важливо, щоб бойова, спеціальна або транспортна машина належала до військового майна. Про ознаки військового майна див. коментар до ст. 410. Порушення військовослужбовцем правил водіння або експлуатації машини, яка не є військовою бойовою, спеціальною чи транспортною машиною, не може кваліфікуватися за ст. 415. Проте, це не стосується випадків, коли, скажімо, транспортна машина, хоча й належить цивільній організації, була передана військовій частині в оренду.
Водіння — це процес безпосереднього управління рухом машини, з початку і до кінця якого водій повинен дотримуватися вимог військових статутів, правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок безпеки руху бойових, спеціальних та транспортних машин, у т.ч. окремих їх видів, що використовуються у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Тобто правила водіння, порушення яких утворює склад злочину, передбаченого ст. 415, визначаються як нормативно-правовими актами, що мають загальний характер для всіх осіб, які безпосередньо здійснюють водіння, так і спеціальними актами військового законодавства.
Під експлуатацією машин слід розуміти їх використання за призначенням, крім безпосереднього водіння, та проведення необхідного технічного обслуговування з виконанням відповідних вимог безпеки. Порушення правил експлуатації може полягати у допуску до ео/ііиня особи, яка не має на це права, відданні розпорядження водієві про порушення правил водіння, випуску в рейс технічно несправної машини тощо. При цьому слід враховувати, що справним вважається повністю укомплектований транспортний засіб, технічний стан якого відповідає вимогам законодавства, правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Військовослужбовець, який керує трактором .чи іншою спеціальною самохідною машиною, може нести відповідальність за ст, 415 у тому разі, коли транспортна подія пов’язана з порушенням правил водіння або експлуатації такої машини. Якщо ж він порушив правила при проведенні певних робіт, техніки безпеки чи інші правила охорони праці, хоч би ці порушення і були допущені під час руху машини, його дії слід кваліфікувати за статтями КК, які передбачають відповідальність за порушення даних правил, а у відповідних випадках — за злочини проти життя і здоров’я громадян, знищення або пошкодження майна тощо.
Про поняття тілесні ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження див. коментар до ст. ст. 121 і 122.
Загибель потерпілого внаслідок порушення правил водіння або експлуатації машини повністю охоплюється ч. 1 ст. 415. Проте, порушення правил водіння, поєднане з наступним ненаданням допомоги потерпілому, який перебуває в небезпечному для життя стані, потребує додаткової кваліфікації за ст. 136.
Заподіяння внаслідок порушення правил водіння або експлуатації машин наслідків у вигляді виведення з ладу повністю або на тривалий час цінної військової техніки, житла громадян, важливих споруд тощо слід кваліфікувати залежно від предмета злочину за ст. ст. 196 або 412.
3. Суб’єктом цього злочину може бути військовослужбовець івійськовозобов’язаний під час проходження зборів), що несе відповідальність за експлуатацію військової машини або безпосередньо керує нею. В останньому випадку немає значення, керує він машиною за наказом начальника або взяв її самовільно, є він штатним водієм, має достатній досвід керування машиною і чи вміє взагалі водити її (проте не несе відповідальності за діяння, передбачене ст. 415 військовослужбовець, який порушив правила водіння машини під час навчання під контролем інструктора).
За порушення правил експлуатації машин можуть бути притягнуті до відповідальності за ст. 415 тільки військовослужбовці, на яких відповідними актами законодавства покладеш обов’язки по експлуатації військової техніки і, зокрема, по контролю за її технічним станом: командири автомобільних підрозділів, техніки (старші техніки), заступники командирів частин і підрозділів по технічній частині, начальники автомобільних служб, чергові парку, механіки-водії, водії, старші машин тощо.
4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини. Якщо винний усвідомлював суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачав її суспільно небезпечні наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, то його дії слід кваліфікувати за відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров’я громадян.
5. Кваліфікуючою ознакою злочину є загибель кількох осіб.
Закон України “Про дорожній рух” від ЗО червня 1993 р.
Стройовий статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (ст, 162).
Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ від 31 грудня 1993 р № 1094.
Інструкція про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України. Затверджена наказом МО № 10 від 10 січня І995 р.
Положення про проведення технічного огляду автомобілів, автобусів, мото-транспорту та причепів vЗбройних Силах України. Затверджене наказом МО від 2 грудня 1996 р. № 423.
Положення по підготовці водіїв та тшшс фахівців автомобільної служби у Збройних Силах України та допуску їх до керування транспортними засобами. Затверджено наказок МО від 10 січня 1997 р, Лй 5,
Положення про службу безпеки дорожнього руху Держкомкордону. Затверджене наказом Голови Держкомкордону від 24 квітня 1998 р. N° 169.
Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України. Затверджене наказом МО від 1 листопада 1999 р. № 330.
Постанова ПВС від 24 грудня 1982 р. № 7 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини “.
Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки,—
карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.
1. Основний безпосередній об’єкт злочину — порядок здійснення польотів та підготовки до них, а також порядок експлуатації військових повітряних апаратів. Його додатковим обов’язковим об’єктом є життя та здоров’я людини і право власності.
2. З об’єктивної сторони злочин характеризується суспільно небезпечним діянням (діями або бездіяльністю), суспільне небезпечними наслідками у вигляді катастрофи або інших тяжких наслідків, причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками, і може виражатися у порушенні правил: 1) польотів; 2) підготовки до польотів; 3) експлуатації повітряних апаратів.
Літальний апарат — це повітряне судно (апарат), що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатне маневрувати в тривимірному просторі. До військових літальних апаратів належать літаки, у т.ч. безпілотні, гелікоптери, планери, аеростати тощо, які належать ЗС, ПВ, іншим військовим формуванням України та зареєстровані у реєстрі державних повітряних суден.
Порушення правил польотів може полягати в порушенні правил пілотування (ухилення від завданого ешелону польоту, порушення встановлених норм і схем набору висоти, виходу із зони аеродрому, зниження чи заходу на посадку), проведення різних повітряних операцій (десантування, бомбардування, будування інженерних споруд за допомогою вертольотів тощо), або інших правил польотів (взяття на борт судна кількості пасажирів, яка перебільшує встановлені нормативи, політ з виключеним радіозв’язком, несанкціоноване світлове чи інше електромагнітне випромінювання, вліт без дозволу в заборонені зони, передача управління літальним апаратом сторонній особі, політ літерного рейсу гелікоптером за правилами візуальних польотів у гірській місцевості вночі) тощо.
Порушення правил підготовки до польотів полягає у недоброякісному плановому або неплановому ремонті і технічному обслуговуванні повітряних апаратів, тобто в ремонті (технічному обслуговуванні) з відступом від стандартів, норм і правил, які визначають технологію їх проведення (наприклад, залишення тих вад, які треба було усунути, встановлення зіпсованих деталей). Порушенням вказаних правил є і випуск повітряного апарата в політ з незавершеним технічним обслуговуванням, заправка його некондиційним пальним чи спеціальними рідинами, неврахування стану ресурсів та строків служби повітряного судна і його комплектуючих, допуск до польоту з порушенням передполітного відпочинку чи нормативів робочого часу, вимог щодо медичного огляду, або недоброякісний ремонт і утримання аеродромів, засобів сигналізації, зв’язку тощо. - Порушення лровид експлуатації повітряних апаратів може ви-разитись в експлуатації несправних повітряних суден, або таких, що не зареєстровані та не мають посвідчення про придатність до польотів (або особливого посвідчення про придатність до польотів, яке видається для перельоту до місця ремонту після пошкодження, яке спричинило часткову втрату придатності.до польотів), використанні повітряних суден не за призначенням, неправильному розміщенні вантажу на борту повітряного апарата і т. ін.