У період першої світової війни М. Туган-Барановський неодноразово повертався до проблеми кооперативного руху і проблеми паперових грошей. Так, 1914 р. він опублікував роботу “Економічна природа кооперативів і їх класифікація”, а 1916 – книгу “Соціальні основи кооперації”. Були й інші роботи, такі, як “Паперові гроші і метал”, де розглядалася проблема зростання викликаного війною “дефіцитного” фінансування, що здійснювалося царським урядом, і посиленням інфляційного тиску, який став його результатом. І, нарешті, “В поисках нового мира. Социалистические общині нашого времени”, де М. Туган-Барановський зробив огляд історії різноманітних утопічних колоній у Європі та Північній Америці. У цьому огляді він порушив питання про так званий “гарантизм”, тобто ідею “чистого благополуччя” у суспільстві. Книга “Соціальні основи кооперації” – фундаментальна праця, в якій проаналізовано і узагальнено досвід світового кооперативного руху. Трактуючи кооперацію, як результат впливу на капіталістичне суспільство соціального ідеалу, М. Туган-Барановський зумовив тим самим зближення нормативних уявлень про її природу і через мірну абстрактність досліджень.
Під час першої світової війни вчений поглиблював дослідження в галузі теорії грошей, яку трактував у відповідності з теорією циклічності. У праці “Паперові гроші й метал” він критично розглянув погляди попередників на грошовий обіг і створив власну теорію, яка вважається кількісно-номіналістичною. М. Туган-Барановський багатьма дослідниками вважається засновником теорії паперових грошей, яку плідно використав Дж. Кейнс у своїх прагматичних рекомендаціях, спрямованих на державне регулювання грошового обігу.
Однією з найцінніших прикінцевих праць вченого є дослідження “Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію”, у якій викладено власну концепцію класифікації наук, що виходять із єдності навколишнього світу, наведені цінні матеріали про взаємопроникнення наук, зокрема економічних, природничих і філософських. У їх епіцентрі вчений ставив потреби та інтереси людини, з цих позицій висловлював побоювання перед диктатурою.
На основі кооперативних теоретичних уявлень вчений здійснив глибокий науковий аналіз основних типів і видів кооперації в усіх сферах і галузях економіки, детально проаналізував зарубіжний та вітчизняний досвід кооперативного руху.
За своїми поглядами М. Туган-Барановський до кінця життя залишався соціалістом реформістського спрямування. Свої соціалістичні погляди він виклав в численних працях, особливо серед яких варто виділити: “Сучасний соціалізм в історичному розвитку” (1906), “Соціалізм як позитивне вчення” (1917), а також “Соціальні основи кооперації” (1919).
Кінцевим соціальним ідеалом М. Туган-Барановського був анархічний комунізм – лад вільних людей, в якому не існує експлуатації найманої праці. Однак, таке суспільство він розглядав як мету, до якої потрібно прагнути і рухатись послідовно, але яка, можливо ніколи не буде досягнута. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаним уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державної або синдикатної системи. В примиренні “двох протилежних начал – свободи особи і панування спільноти” вбачався головний зміст соціалістичного ладу. Водночас М. Туган-Барановський обґрунтував необхідність соціалізму як з матеріальних, так і з соціально-правових позицій.
В останніх працях М. Туган-Барановського обґрунтовувались переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні з свободою кооперативної форми організації виробництва. За цими уявленнями, держава стає власником і верховним розпорядником всіх суспільних “капітальних благ”, передаючи їх частину в тимчасове користування трудових кооперативів. Останні повинні поставляти в державні фонди певну кількість виробленого продукту , а решту використовувати для задоволення власних потреб і на розвиток.
М. Туган-Барановський заперечував проти революційного насильства як засобу досягнення соціалізму. Стосовно конкретних перспектив соціалістичних перетворень у Росії він стверджував, що “сучасна Росія до соціалізму ще безумовно не дозріла”, пророцьки наголошуючи, що соціалізм, який прийде на зміну нерозвиненому капіталізму, приречений на жорстку диктатуру і злидні.
Величезне теоретичне і практичне значення мало обгрунтування М. Туган-Барановським ідеї про забезпечення національної грошової одиниці за умов відсутності золотого запасу так званим “стратегічним товаром”, яку він розвивав при впровадженні в січні 1918 року національної української валюти – гривні, перебуваючи на посаді генерального секретаря фінансів Центральної Ради – уряду незалежної України.
Навіть незважаючи на те, що свій перший ступінь Туган-Барановський одержав з математики й фізики, основні його праці свідчать, що він не став “тим, хто гризе цифри”, тим, чим математично натреновані економісти стають нині. Не займався він також езотеричною “грою розуму”, як нещодавно припустив Коландер. Але водночас М. Туган-Барановський не був і типовим вченим-економістом, для якого весь світ обмежувався лекційним залом. Хоча в тому, що царські чиновники не без успіху віддаляли його від університетського середовища через його “політичну неблагонадійність”.
На відміну від більшості сучасних американських учених-економістів М. Туган-Барановський цікавився питаннями економічної політики. У цьому зв”язку варто зазначити, що лондонський Economist 1987 року писав, що лише один з двадцяти теоретиків-економістів вияваляє професійний інтерес до важливих питань економічної політики.
М. Туган-Барановський мав уявлення про сформульовану Джоном Невіллом Кейнсом відмінність між позитивною економікою, нормативною економікою та політичною економією. За Дж. Кейнсом, “політична економія це ... наука, а не мистецтво або етичне дослідження”. Вона описана як стійкий нейтралітет між конкуруючими суспільними науками.
Для М. Тугана-Барановського поділ між звільненою від проблем цінності позитивною економікою та обтяженою цією проблемою політичною економією не був так яскраво окреслений.
Незважаючи на те, що М. Туган-Барановський у молоді роки багато часу витратив на студіювання Маркса, критично переосмислюючи його, і навіть на те, що якийсь час сам був марксистом, він зрештою відкинув марксизм як соціальну доктрину.
Методологія М. Тугана-Барановського значно відрізнялася від сучасного моделювання, вишукано прикрашеного маскарадною езотеричною математикою. Він досліджував проблеми з чотирьох точок зору: ретельно спостерігав і старанно узагальнював соціальні явища, що видно з його роботи 1894 року “Промышленные кризисы в Англии...” або книги 1898 року “Русская фабрика...”. Завдяки цьому він зміг уловити “дух часу” при дослідженні і, таким чином, упорядкувати і розташувати свої дані у відповідній інституційній оправі. Як математик М. Туган-Барановський вмів оперувати цифрами. Крім того, його аналітична структура була побудована в конкретному юридично-інституційному середовищі. Таким чином, він звернув увагу на те, що Йозеф Шумпетер пізніше називав економічною соціологією.
В цьому рефераті ми розглянули економічні концепції такого визначного дослідника, який зробив помітний внесок в розвиток економічної думки. Його ім’я намагались викреслити і історії на його батьківщині, але в світі він здобув заслужене визнання. М. Туган-Барановський мав непересічне значення для розвитку світової економічної думки, його теорії за радянських часів з політичних і ідеологічних мотивів подавались у викривленому вигляді, а ім’я намагались витерти з пам’яті.
Соціалізм М. Тугана-Барановського не має нічого спільного з ленінсько-сталінським, однак в ньому є багато спільних рис з “соціальним ринковим господарством” сучасних неолібералів.
Реформізм М. Тугана-Барановського проявлявся не лише в запереченні революційного і пролетарського насильства як засобу як засобу досягнення соціалізму, а в і його відношенні до соціалістичних перспектив Росії. Він стверджував, що “до соціалізму сучасна Росія безумовно не дозріла”.
Свої ідеї М. Туган-Барановський намагався втілити в життя разом з своїми однодумцями – соціалістами М. Грушевським, В. Винниченком та іншими – вже в Українській державі, однак агресія більшовицької Росії перекрестила їх плани.
Список використаної літератури:
1. Хрестоматія “Українська економічна думка” С. М. Алупко К.: “Знання”, 1998 р.
2. М. И. Туган-Барановский “Социальные основы коопераций” Москва: “Экономика”, 1898 р.
3. Лортикян Е. “Українські вчені-економісти на рубежі XIX - XX” (З історії економічної думки) Економіка України К.: 1997, №2 .
4. “Преса України”: Економіка України, 1999, - №5.
5. Біла С. “Проблеми структурної політики держави в економічній літературі України та Росії в першій третині ХХ ст.” К.: Економіка України, 1999 р.
6. Павловський М. “Про історію розвитку економічних вчень” 2-ге вид. К.: Шлях України, 1997 р.
7. Балабнінс Н. “Значення Тугана-Барановського сьогодні”: Вісник НАН України К.: 1995 р.
8. Злупко С. “М. Туган-Барановський: наукові новаторства”: Уні-Версум, 1995 р. Січ-Лют.
9. Коропець кий І. С. “Українські економісти XIX ст. та західна наука” К.: “Либідь”, 1993 р.
10. Ковальчук В. М., Сарай М. І. Економічна думка в історичному аспекті. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ-“Астон”, 1999.