Із фіскальною метою чиновники пропонували деякі містечка офіційно перевести до розряду сіл. Так, на думку волинського губернатора, висловлену в звіті за 1840 р., низку містечок Рівненського повіту (Клевань, Деражну, Олександрію, Тучин, Гориньгород, Людвіполь, Березне, Костопіль, Добровицю, Висоцьк), які “хоча й були утверджені колишнім польським урядом”, але не мають документів на підтвердження своїх привілеїв, можна перейменувати у села. Тоді б власники цих містечок втратили право на збирання податку з різників і продавців продуктів харчування [11, 99-100 зв.].
За кількістю мешканців міські поселення Волинської губернії 1798 р. можна класифікувати таким чином (табл. 2):
Таблиця 2
Класифікація міст і містечок Волинської губернії 1798 р. за кількістю населення.
| Кількість осіб | До 500 | 501-1000 | 1001-2000 | 2001-4000 | 4001-5000 | Понад 5000 | Всього |
| Кількість міст і містечок | 42 | 46 | 36 | 13 | 7 | 2 | 146 |
| Проценти | 28,7 | 31,5 | 24,7 | 8,9 | 4,8 | 1,4 | 100,0 |
Складено за: [4].
Як бачимо, наприкінці ХVІІІ ст. близько 60 відсотків міських поселень (а це виключно містечка) налічували до 1000 мешканців. Ще в однієї четверті міських поселень кількість мешканців не перевищувала 2 тисяч осіб. Було лише два міста – Дубно і Житомир , – у яких налічувалося понад 5 тисяч осіб.
У всіх класифікаціях міст за кількістю населення рубіжною є цифра 20-25 тисяч осіб. Це не випадково: саме в містах, населення яких перевищує 20-25 тисяч, створюються умови для радикальної зміни способу життя порівняно із селом. Наприкінці ХVІІІ ст. цілком виправдано вважали великими міста ті, в яких мешкало понад 25 тисяч осіб. Отже, ні одне місто Волині тоді й близько не наблизилося до зазначеної кількості мешканців. Таким чином, у жодному з волинських міст цього часу не склалися умови для формування нових, ринкових, відносин.
Наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. простежувався значний приріст населення міст і містечок Волинської губернії. Основним статистичним матеріалом у вивченні питання про чисельність міського населення послужили результати переписів населення Російської держави (V-ХІІ ревізії), статистичні таблиці другої чверті ХІХ ст., а також адміністративно-поліцейські звіти. Про недоліки ревізького обліку населення не раз говорилося в історичних дослідженнях. Тому варто звернути увагу на так званий адміністративно- поліцейський облік населення, введений у Російській імперії наприкінці ХVІІІ ст. Він визначав приблизну чисельність населення в період між ревізіями, однак до середини ХІХ ст. не може вважатися самостійним видом обліку населення., оскільки цілком базувався на матеріалах ревізького і церковного обліків. Відомості про чисельність та рух оподаткованого і неоподаткованого населення губернатори включали до своїх звітів. Із 30-х років ХІХ ст. губернські звіти стали детальнішими. Губернатори щорічно подавали відомості “про рух народонаселення в губернії”, використовуючи матеріали останньої ревізії та церковного обліку про природний рух населення. З початку 40-х років у звіти включаються відомості про чисельність населення за статтю, про народжуваність, смертність та кількість шлюбів у повітових містах і повітах окремо. При цьому дані про населення базувалися не лише на результатах ревізій, але й враховували природній приріст. Тоді ж з’являються перші відомості про національний склад населення: у звіти був уведений спеціальний розділ “Іновірці”.
Таблиця 3
Зміна чисельності населення Волинської губернії та повітових міст у 1798-1853 рр.
| Місто/повіт | 1798 р. | 1846 р. | 1847 р. | 1848 р. | 1853 р. | Приріст населення впродовж 1798-1853 рр. (%) |
| ЖитомирПовіт | 5419 88511 | 24681 143227 | 24648 152423 | 24372 151035 | 23535 156799 | 334,3 77,2 |
| Новоград-ВолинськийПовіт | 1928 87089 | 6433 140366 | 6467 141229 | 6261 138257 | 6218 140371 | 222,5 161,2 |
| ОстрогПовіт | 4098 78357 | 9031 8633 3 | 9074 87385 | 8497 85548 | 7569 92237 | 84,7 17,7 |
| ЗаславПовіт | 4566 81244 | 9252 108953 | 9260 109810 | 8804 107772 | 8348 114527 | 82,8 41,0 |
| РівнеПовіт | 2638 98371 | 5858 111369 | 5917 112383 | 5499 112176 | 5305 114350 | 101,1 16,2 |
| Володимир-ВолинськийПовіт | 1943 108272 | 5831 125424 | 5769 126022 | 5607 125559 | 6476 136350 | 233,3 25,9 |
| ЛуцькПовіт | 2349 80749 | 6161 95875 | 5708 96395 | 5226 95938 | 6212 105045 | 164,5 30,1 |
| КовельПовіт | 1674 79862 | 4429 98050 | 4426 98807 | 4342 99106 | 3996 114176 | 138,7 43,0 |
| Старо–костянтинівПовіт | 4581 80284 | 11146 108769 | 11275 110510 | 10654 108023 | 10850 106878 | 136,8 33,1 |
| ОвручПовіт | 852 84198 | 3901 78295 | 3942 79576 | 3857 80286 | 7431 91286 | 772,2 8,4 |
| ДубноПовіт | 6535 98371 | 10235 89576 | 10064 90241 | 9208 88574 | 9441 93116 | 44,5 -5,6 |
| КременецьПовіт | 3528 87014 | 8394 121896 | 8410 122398 | 7967 121819 | 11543 125036 | 227,2 43,7 |
| Всього у містах | 40111 | 105352 | 104960 | 100294 | 106924 | 166,6 |
| Всього у повітах | 1052322 | 1308133 | 1327179 | 1314093 | 1390171 | 32,1 |
| Всього у губернії | 1092433 | 1413485 | 1432139 | 1414387 | 1497095 | 37,0 |
| Складено за [4; 7, 133-133 зв.; 8, 64-64 зв.; 9, 113-113 зв.; 10, 78-78 зв.]. | ||||||
Табл. 3 засвідчує про зростання населення міст Волині. Від 1798 до 1853 р. людність 12 міст Волинської губернії збільшилася з 40 тисяч до майже 107 тисяч осіб, тобто у 2,6 раза, а усієї губернії – з 1 млн. 92 тисяч до 1 млн. 497 тисяч, тобто в 1,4 раза. Отже, темпи приросту чисельності населення повітових міст у зазначений період були майже у двічі вищими порівняно з приростом усього населення Волині.
Приріст населення міст відбувався протягом досліджуваного часу, за винятком декількох років, коли панувала епідемія холери: у 1830-1831 рр. і 1848-1849 рр. Наприклад, у 1848 р. епідемія холери виникла в губернії в червні місяці, спочатку в Житомирі, куди була занесена з Києва, а згодом поширилася по усіх повітах, чому сприяло особливо тепле літо. Епідемія тривала до кінця 1848 р., але останні її прояви зникли лише в березні 1849 р. На цю заразну хворобу захворіло 63929 осіб, тобто 4,51 % усього населення губернії, померло 24698 (38,61 %) хворих. Смертність від холери була вищою серед євреїв, що можна пояснити їх більшою мобільністю, скупченістю проживання в містах і містечках [11, 19-20].
У 1848 р. епідемія спричинила зменшення населення міст на 4,45 %, а всієї губернії – на 1,24 %. Найбільше постраждали міста Дубно, Луцьк, Рівне, Острог, де людність зменшилася, відповідно, на 8,51 %; 8,45 %; 7,07 % і 6,36 %. Після епідемії простежувалося поступове зростання чисельності міського населення: у 1853 р. воно збільшилось на 6,61 % порівняно з 1848 р., але порівняно з 1846 р. – всього на 1,49%.
За першу половину ХІХ ст. високими темпами приросту населення виділявся Овруч (772 %), Житомир (334 %), Володимир-Волинський (233 %), Кременець (227 %). Причини швидкого розвитку цих міст були різні: наприклад, Овруч опинився в центрі внутрішньої колонізації, яка тоді інтенсивно проходила в північно-східному регіоні губернії, а піднесення Житомира зумовлене його перетворенням у 40-50-х роках ХІХ ст. на справжній губернський центр.