Основним курсом політики у багатьох країнах Західної Європи та світу стосовно заходів для скорочення нелегального ринку наркотичних засобів обране рішуче протистояння цьому ринку із залученням різних репресивних засобів. Останнім часом навіть термінологічна лексика, що використовується у текстах урядових програм, виступах політиків, запозичується зі словника воєнного часу. Розповсюджені такі звороти: “війна з наркобізнесом”, “антинаркотичний фронт”, “мобілізація сил на боротьбу з наркотиками”, “сили реагування” та ін. Програма США щодо протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу носить назву “національна стратегія”. За широким проведенням оперативних заходів можна побачити тенденцію до відступу від деяких процесуальних принципів розслідування справ про наркотики. Зокрема, в окремих країнах розглядається можливість проведення не санкціонованих прокурором обшуків, затримань, вилучень кореспонденції і т.п. У цілому простежується особливе відношення до справ про наркотики і прагнення до режиму спеціального провадження при їх розслідуванні. Подібна тенденція мотивується зростанням рівня захворюваності на наркоманію.
Відмінною рисою пропонованих концептуальних рішень завдань з попередження розповсюдження наркотиків у багатьох країнах на сьогодні є прагнення до розробки та реалізації політики рівноваги між репресивними методами, з одного боку, і профілактичними та лікувально-реабілітаційними, з іншого. При цьому наголошується, що репресії мають розповсюджуватися тільки на незаконний обіг наркотичних засобів і стосуватися осіб, які у ньому беруть участь, а по відношенню тих, хто страждає на наркоманію, до груп ризику – пріоритетні профілактичні заходи. Наприклад, у національній Програмі комплексного контролю за обігом наркотиків ФРН зазначається, що першим кроком у реалізації міжнародних і національних зусиль повинна стати повна заборона обігу героїну, кокаїну, гашишу. Разом з тим, по відношенню до наркоманів обрано принцип “лікування замість покарання”, тому в країні накопичено позитивний досвід стосовно їх реінтеграції у суспільство.
Сьогодні основні напрями політики стосовно наркотичних засобів у деяких країнах відображено не стільки у законодавстві, скільки у національних програмах попередження зловживання наркотиками та їх розповсюдження. Значення подібних програм полягає у концептуальному осмисленні проблеми, методів і можливостей її вирішення, у розробці і комплексному проведенні заходів вирішення двох спільних завдань: зниження пропозиції наркотиків і зменшення рівня потреби в них.
Відмінною рисою організації допомоги наркоманам у державах Західної Європи і США є максимальне підвищення ролі громадських ініціатив. Мала ефективність традиційних лікувальних програм, нестача уваги до адаптації наркоманів до умов нормального життя, необхідність надання допомоги в налагодженні розірваних соціальних зв’язків та інші проблеми, які незадовільно вирішувалися офіційними інститутами, спонукали громадськість шукати нові підходи до вирішення зазначених завдань, знаходити джерела фінансування [7].
З часом такі ініціативи офіційно визнаються і включаються до загальної системи превентивних заходів. Так, у 80-ті роки у Франції з метою вжиття невідкладних заходів протидії розповсюдженню наркотиків у шкільному середовищі почали спонтанно створюватися так звані “шкільні середовищні комітети”, що працювали за принципом широкого партнерства. У 1990 році наказом Міністерства національної освіти їм було надано офіційного статусу.
Не є винятком і Україна, яка підтримує ініціативи міжнародної спільноти щодо боротьби з розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та ратифікувала відомі конвенції ООН 1961, 1971, 1988 рр. [8].
Сьогодні фахівці не вагаються щодо оцінки ситуації в Україні: набуло досить широкого розповсюдження немедичне вживання наркотичних засобів і психотропних речовин; існує своя сировинна база; є належний попит з боку споживачів і достатня пропозиція з боку постачальників; вже створено кримінальний ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань, однією з найболючіших проблем стає відмивання коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин [9].
У Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки зазначається, що протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до подальшого загострення проблем, пов’язаних з незаконним обігом (культивування наркотиковмісних рослин, розробка, виробництво, відпуск, виготовлення, зберігання, розподіл, торгівля, використання, переміщення на території України та за її межами) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що створює безпосередню загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці країни [10].
Водночас із завоюванням ринку збуту наркотиків міжнародна наркомафія розгортає внутрішню боротьбу між організованими злочинними формуваннями, що діють в Україні, за контроль над незаконним обігом наркотиків. У нашій країні з’явилися особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини, зокрема героїн і кокаїн.
Проте, основну загрозу розповсюдження наркотиків на сьогодні становить традиційне для України використання наркотиковмісних рослин – маку та конопель.
Характерною особливістю існуючої наркоситуації є активізація процесу міграції наркоманів і наркоділків територією України й за її межі в період дозрівання маку та цвітіння конопель.
Прогноз розвитку ситуації по наркотиках в Україні є несприятливим. За оцінками експертів, найближчим часом розширення зон діяльності наркомафії на території України та сусідніх держав не зупинятиметься. Нестабільний економічний стан нашої країни може спричинити не лише активізацію діяльності ділків наркобізнесу, а й втягнення у торгівлю наркотиками малозабезпечених верств суспільства, насамперед молоді і студентів. Це дає підстави стверджувати, що злочинні прояви, пов’язані з наркотиками, найближчим часом виявляється для нашої держави однією з болючих проблем.
Кількість злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, за останні десять років збільшилася в чотири рази і у 2001 р. становила близько 50 тис. Кримінальні угруповання формують розгалужену мережу розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин, активно розширюють зв’язки за кордоном з аналогічними кримінальними угрупованнями. Тільки за останні п’ять років було ліквідовано понад 150 міжнародних каналів контрабандного надходження наркотичних засобів і психотропних речовин на територію України.
За останні два роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби і психотропні речовини, у країні подвоїлась і у 2001 році становила понад 100 тис. осіб. Це, переважно, молодь віком до 30 років, тобто найбільш працездатна частина населення. Проте, пошук і апробація нових методів профілактики наркоманії серед молоді, антинаркотичної пропаганди, лікування і реабілітації хворих на наркоманію є не завжди адекватними ситуації, що склалася. За таких умов боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидія зловживанню наркотичними засобами та психотропними речовинами є важливою складовою частиною діяльності держави і потребує координації зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій, налагодження тісного співробітництва з відповідними державними органами і громадськими об’єднаннями зарубіжних країн, міжнародними організаціями, визначення основних напрямів державної політики у цій сфері.
Необхідно зауважити, що політика у галузі попередження розповсюдження наркотичних засобів і захворюваності на наркоманію має декілька загальних напрямів у різних країнах.
Традиційним напрямом є рішуча нестерпна боротьба з нелегальним розповсюдженням наркотичних засобів. Використовуються різні репресивні заходи, широко застосовуються оперативні акції, форми міжнародного співробітництва. Даний напрям політики забезпечується завдяки вкладанню значних матеріальних коштів і закріплюється кримінальним законодавством, яке передбачає широкий перелік заборон операцій з наркотиками (із суворим покаранням за їх порушення).
Новий напрям – суттєва зміна ставлення до осіб, які страждають на наркоманію. Вживаються заходи, спрямовані на подолання негативного уявлення про наркоманів у суспільстві. У межах державних інститутів проводиться психологічна робота з хворими та їх сім’ями, велику увагу при цьому приділяють заходам щодо соціальної реабілітації. Даний напрям отримує фінансову підтримку з боку держави та закріплюється законодавством про охорону здоров’я і соціальним законодавством. Активно реалізується принцип “лікування замість покарання”, у зв’язку з чим кримінальні кодекси практично всіх європейських країн містять інститут заміни кримінального покарання на лікування.
Здійснюючи боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, Україна прийняла Концепцію, що визначає такі пріоритетні напрями роботи у сфері міжнародного співробітництва з цих питань: