Для такої економіки можемо описати поведінку і споживача, і виробника, а тоді показати, як вони пристосовуються, щоб досягти сукупної рівноваги. По-перше, споживачі будуть розподіляти свої доходи між різними товарами для того, щоб максимізувати своє задоволення. Вони вибирають товари так, що граничні корисності на грошову одиницю видатків однакові для останньої одиниці кожного товару.
Які умови для максимізації прибутку виробників? На ринках продуктів кожна фірма запроваджує свій обсяг виробництва таким чином, щоб граничні витрати виробництва дорівнювали ціні товару. Оскільки це характерне для кожного товару і для кожної фірми, то звідси випливає, що конкурентна ціна кожного товару відображає граничні витрати суспільства на цей товар.
Звівши докупи умови для досконалих конкурентних виробників і споживачів, бачимо, що для кожного споживача гранична корисність споживання для кожного товару дорівнює граничним витратам на цей товар. Згодом гранична корисність на останню грошову одиницю кожного товару урівноважується.
У загальній рівновазі граничні корисності всіх споживчих товарів на одну грошову одиницю дорівнюють одна одній і граничним суспільним витратам виробництва цих товарів.
Наприклад: є два індивіди-пани Сміт і Рікардо - і два різновиди товарів - зерно й одяг. У стані рівноваги для споживача пан Сміт купує зерно й одяг доти, доки ГК на один долар кожного товару є 1 (Сміт) утиль. Так само пан Рікардо розподіляє доход так, що він отримує 1 (Рікардо) утиль на один долар видатків. Виробники зерна й одягу запроваджують обсяги виробництва таким чином, що ціна дорівнює граничним витратам, тому однодоларовий набір зерна буде мати граничні витрати виробництва в один долар для кожного виробника, як і доларовий набір одягу. Якби суспільство стало виробляти на 1 дол. більше зерна, то це коштувало б йому однодоларового набору недостатніх праці, землі й капітальних ресурсів.
Зведемо ці умови разом і побачимо, що кожний додатковий долар споживання або Сміта, або Рікардо дасть 1 додатковий утиль задоволення, незалежно від того, чи ці додаткові видатки зроблені на одяг чи продовольство. Так само кожна додаткова одиниця видатків матиме граничні, або додаткові, витрати суспільства на 1 додатковий долар ресурсів, і це відбувається, незважаючи на те, що додатковий долар витрачав Сміт або Рікардо на продовольство чи одяг. Отже, загальна рівновага ринків визначає ціни й обсяги виробництва так, що гранична корисність кожного товару для споживачів дорівнює граничним витратам кожного товару для суспільства.
Перш ніж досліджувати, чому досконало конкурентні ринки ведуть до ефективного розподілу ресурсів, повторимо умови конкурентної загальної рівноваги. Вони складаються з двох груп:
Перша стосується споживачів і відповідає верхній петлі графіка 1;
Друга торкається виробництва і відповідає нижній петлі.
1. Стан рівноваги для споживача
Аналіз поведінки споживача свідчить, що коли споживачі вибирають між товарами, то будуть максимізувати корисність для себе через урівноваження граничної корисності на 1 дол. видатків. Застосовуючи це правило, побачимо, що співвідношення граничних корисностей двох товарів, відоме як "гранична норма заміни" між двома товарами (або ГНЗ1,2 для співвідношення між товарами 1 та 2), задовольняє умову
ГНЗ=ГК1/ГК2=Р1/Р2
Тобто співвідношення граничної корисності двох товарів або відносини задоволення, що дають ці два товари, дорівнює співвідношенню їхніх цін. Ця умова повинна підтверджуватися для окремого споживача, який купує ці два товари.
2. Стан рівноваги для виробника
Поведінка фірм, які намагаються максимізувати прибуток, веде до аналогічного, однак дещо складнішого набору умов. Конкурентні фірми вибирають обсяги "затрати-випуск" наступним чином:
А. Перша і найважливіша умова обсягу випуску продукції для виробників полягає в тому, що його усталюють так, щоб ціна кожного товару дорівнювала граничним витратам на цей товар. Підставивши це у рівняння, отримаємо:
ГВ1/ГВ2=Р1/Р2
Як бачимо, у конкурентній економіці співвідношення граничних витрат двох кінцевих продуктів дорівнює співвідношенню їхніх цін. Ця рівність справедлива для всіх товарів, які виробляють, і для всіх, фірм, що їх виробляють. Співвідношення граничних витрат можна ще тлумачити як коефіцієнт, за яким суспільство може перетворювати один товар в інший (інколи співвідношення граничних витрат ще називають "граничним коефіцієнтом трансформації товарів", або ГКТ). Якщо граничні витрати на кукурудзу 1 дол., а граничні витрати на стрижку волосся - 10 дол., то, передаючи ресурси від перукарів до фермерів, суспільство може перетворити одну стрижку волосся в десять одиниць кукурудзи.
Фундаментальне положення для розуміння конкурентної економіки полягає в тому, що конкурентні ціни відображають суспільні витрати або рідкісність. Щойно зауважили, що співвідношення граничних витрат, або ГКТ, між двома товарами вказує нам коефіцієнт, за яким суспільство може перетворювати один товар в інший. Проте оскільки співвідношення цін двох товарів дорівнює ГКТ між двома товарами, то це означає, що відносні ціни відображають суспільну рідкість за умов досконалої конкуренції. Саме цей істотний факт, що конкурентні ціни забезпечують точний сигнал про відносну рідкість різних товарів, свідчить про обгрунтованість принципу невидимої руки, що досконало конкурентні ринки ведуть до ефективності, пов’язаної з розподілом ресурсів.
Б. Крім умови, пов’язаної з обсягом виробництва і наведеної у пункті А, конкуренція приводить до деяких взаємозалежностей, які стосуються використання факторів. Ми бачили, що фірми, які орієнтуються на максимізацію прибутку, вибирають кожного фактора таким чином, щоб вартість його граничного продукту дорівнювала його ціні. Звідси:
граничний продукт землі в товарі 1 х ціну товару 1 = ренті за землю;
граничний продукт землі в товарі 2 х ціну товару 2 = ренті за землю;
граничний продукт праці в товарі 1 х ціну товару 1 = заробітній платі і т. д.
Ці взаємозалежності є важливими. По-перше, оскільки кожна фірма в деякій галузі натрапляє на однакові ціни факторів виробництва і створених продуктів, то граничний продукт фактора А однаковий для кожної фірми в цій галузі.
Переставляючи члени у наведеному вище рівнянні, можна побачити, що співвідношення граничних продуктів факторів дорівнює співвідношенню їхніх цін:
граничний продукт землі в товарі 1 /граничний продукт праці в товарі 1 = ціна землі /ціна праці
Крім того, ця взаємозалежність справедлива для всіх фірм, що використовують землю і працю для виробництва товару 1, а також для всіх факторів виробництва (капіталу, нафти, некваліфікованої праці тощо) і для всіх вироблених товарів. Цяфакторна умова є важливою, бо вона означає, що співвідношення граничних продуктів факторів виробництва є однаковим для всіх факторів і всіх фірм. Якщо маса праці є недостатньою стосовно землі в Україні, то земельна рента буде низькою щодо заробітної плати. Співвідношення фактор-ціна дає знати фірмам, щоб вони функціонували при вказаному співвідношенні землі й праці. Для факторів виробництва, як і для обсягів випуску, конкурентні ціни є надійними показниками економічної обмеженості факторів виробництва.
Отже, за умов конкурентної загальної рівноваги з максимізацією споживачами корисності та максимізацією фірмами прибутку співвідношення граничних корисностей товарів для всіх споживачів дорівнює відносним цінам цих товарів, відносні граничні продукти всіх факторів виробництва є однаковими для всіх фірм і всіх товарів та дорівнюють відносним цінам цих факторів виробництва.
Ціни при соціалізмі. Аналізуючи зв’язок між цінами, споживачами і виробниками, ми не згадували про організацію економіки, тобто чи фірми є власністю держави, чи є вони приватні. Щоб економіка була ефективною, між граничними корисностями і граничними витратами різних товарів повинні бути деякі параметри ефективності як у суспільстві організованому за соціалістичними рецептами, так і в капіталістичній економіці.
У більшості соціалістичних систем, які ще донедавна були в колишньому Радянському Союзі або Східній Європі, цінами як знаряддям розподілу ресурсів практично нехтували. Плановики цих країн вважали централізоване планування основних товарів основним знаряддям розв’язання проблеми “що”, “як” і “для кого”. Економісти твердять, що ігнорування ролі цін призводить до значних втрат, бо є надвиробництво одних товарів, тоді як інших бракує.
Останніми роками економісти колишніх комуністичних країн нарешті усвідомили вирішальну роль цін. Вони рекомендують застосувати ціни для того, щоб керувати виробничими рішеннями фірм, а також вибором споживачів. На початку 90-х років багато колишніх комуністичних країн застосовують ціни, щоб підвищити ефективність економіки.
Найпершим завданням економіки є вирішення проблеми “що”, “як” і “для кого”. Це не просте завдання. Оскільки економіка реально функціонує, потрібно знати, наскільки вона ефективна. Конкурентний ринок розподіляє ресурси з високою ефективністю між індивідуальними ринками, тобто при частковій рівновазі. Чи сукупність ринків у загальній рівновазі також розподіляє ресурси ефективно?
Як уже зазначалося поняття розподільної ефективності вимірює ступінь, до якого суспільство забезпечує споживачів набором товарів у бажаних пропозиціях. Точніше, розподільна ефективність (інколи її називають "ефективністю Парето" або просто "ефективність") є тоді, коли немає способу так перетворити виробництво або споживання,що збільшення задоволення потреб однією особою відбулося без зменшення задоволення потреб іншої. Ефективність фактично означає, що не можна поліпшити становище однієї людини, не завдавши шкоди іншій.