Смекни!
smekni.com

Розклад феодалізму і генезис індустріального суспільства (стр. 4 из 4)

реалізовувався прибуток.

На 1792 р. Великобританія мала позитивне торгове сальдо більше ніж у 5млн фунтів стерлінгів (імпорт — 19,5 мли фунтів стерлінгів, експорт — 24,9 мли фунтів стерлінгів). Цю торгівлю забезпечували ЗО 470 кораблів, з них лише 3620 були іноземними. Обсяг зовнішньої торгівлі Великобританії становив 1/5 європейської та 1/7 світової.

Франція не вела такої активної колоніальної торгівлі та експансії. Це було пов'язано з меншим економічним потенціалом, незаінтересованістю та пасивністю французької буржуазії. Колоніальні торгові компанії створюва­лися за ініціативою та допомогою держави (Ост-Індійська компанія отри­мала від державного скарбу 90 мли ліврів). Як наслідок Франція програла боротьбу за колонії.

XVI— XVIII ст. — період завершення становлення національних ринків, їх розширення та зміцнення. Це було пов'язано з подальшим відокремленням сільського господарства від промисловості, розвитком територіального по­ділу праці, міст і міського населення, відміною внутрішніх мит, удосконален­ням шляхів сполучення. Найбільшим за обсягом був національний ринок у Великобританії, хоча за кількістю населення вона поступалася Франції, Іспанії. Визначальну роль у XVIII ст. відігравало будівництво шосейних доріг і каналів. У 1657 р. було створено генеральний поштамт для всієї країни. У кінці ХVIII ст. обсяг ного становив приблизно 40—60 млн фунтів стерлінгів нарік, або 4—6млн прибутку (обсяг зовнішньої торгівлі нарік — у середньо­му 20 мли фунтів стерлінгів). Зв'язок між різними регіонами країни за­безпечувався завдяки періодичним ярмаркам, подорожуючим купцям.

Розвиток торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, де у міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов'язання) па пред'явника. Борги та кредити поступали на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук в руки, поки не анулювалися, коли борж­ник, який підписав зобов'язання, не отримував його як кредитор. Загальною стала практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату.

У другій половині XVI — 20—30-х роках XVII ст. розпорядниками європейських платежів і розрахунків були генуезькі купці-банкіри. Почав­ши з фінансування іспанської корони з 10% річних, вони контролювали торгівлю золотом і сріблом в Європі. Після іспанського банкрутства1627 р.генуезьці вклали капітал у позики Австрії, Баварії, Швеції.

Протягом XVII ст. міжнародним фінансовим центром став Амстердам. У 1609 р. був створений Амстердамський депозитний і валютний банк, вкла­ди якого зросли з 1 млн в 1610 р. до 8 мли флоринів у 1640 р. В 1611 р. була створена біржа, яка стала грошовим центром, звідки голландські капі­тали у вигляді позик і кредитів направлялися в усі країни світу. Втратив­ши нромислово-торгову першість, Сполучені Провінції зберегли своє зна­чення найбільшого і найдешевшого кредитора. Вартість кредиту становила 5%.У кінці XVIII ст. Амстердам контролював 3/7 облігацій англійського

національного боргу. Саксонія отримала кредити на 9 мли, США — на 2 мли флоринів. Гарантіями були земля, дорогоцінності, державні борги.

У XVIII ст. у діловому світі почав панувати англійський фінансовий капітал. В 1694 р. був утворений Англійський банк, білети якого до 1797 р. обмінювалися на золото. Формувалися приватні лондонські банки. В 1807 р. їх було 73. У провінціях з'явилися сільські банки або банки графств: в 1750 р. — 13, в 1784 р. — 120, в 1800 р. — 370. Вони були депозитними банками, мали право надавати кредит, враховувати векселі та позики. У 1773 р. була створена Розрахункова палата для компенсаційних розрахунків між банками.

Отже, банки, на відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів нарік, регулярно проводили клірингові розрахунки (залік взаємних вимог та зобов'язань). Сконцентровані у банках гроші перерозподілялися і вико­ристовувалися у промисловості, торгівлі.

Розвивалася податкова система. У Великобританії податки становили з промисловості та сільського господарства в 1715 р. — 17%, в 1800 р- — 24%. У Франції вони були нижчими: у 1715 р. - 11 %, в 1735 р. - 17%, в 1770 р.— 10%. Однак у Великобританії переважало непряме оподатку­вання (70%), у Франції основну частину податків становили прямі.

Характерною ознакою господарств європейських країн був державний борг. Постійними боржниками були королі Іспанії. У Великобританії тільки в 1716 р. англійський державний борг називали національним. Країна була боржником голландських банкірів. Практикувалися примусові позики у насе­лення. Проте борг Великобританії ніколи не досягав критичного рівня (по­двійної суми національного доходу). У Франції перед революцією в 1789 р. він становив 3 млрд ліврів, що зумовило фінансову кризу і зубожіння держави.

Одночасно швидкий розвиток мануфактурного виробництва у Вели­кобританії порівняно з іншими країнами у XVII—XVIII ст. забезпечив її економічні успіхи, сприяв ліквідації торгової монополії Голландії. Це була перемога промислового капіталу над торговим.

Отже, визначальним моментом господарського розвитку країн Західної Європи була підприємницька перебудова на ринкових засадах, формування індустріального укладу. Проте на кінець XVIII ст. нові відносини перемогли частково. В Іспанії, Португалії, Італії запанувала феодальна реакція, економіка характеризувалася занепадом і відносним застоєм.

***

В економічному житті найрозвиненіших країн світу у XVI-XVIII ст. Відбулися суттєві зміни. Після великих географічних відкриттів утворилися колоніальні іиперії (іспанська, португальська, голландська, французська, англійська). Наступила епоха промислових переворотів, а разом з нею формування світового господирства. Поява заводів, нових станів – найманох фабричних робітників і власників на засоби виробництва, потужних підприємств стимулювала генезу індустріального суспільства. На зміну ручній мануфактурній діяльності людини прийшла машинна, високопродуктивна праця. Відбулися кардинальні зміни і в інших галузях економіки (сільському господарстві, транспорті, фінансах, торгівлі).

Генеза індустріального суспільства супроводжувалася зміною та вдосконаленням знарядь праці, розвитком промисловості і торгівлі. Потреби економічного розвитку диктували необхідність переходу від дрібного до розширеного товарного виробництва.