Між тим будівельний підряд, крім.родових ознак договору підряду, має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет – будівельні роботи; характер здійснення цих робіт, які нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 8 75 ЦК); організацію виконання будівельних робіт, що дає можливість розглядати його як самостійний вид договору підряду [16, с. 37].
Норми, що регулюють відносини будівельного підряду, містяться.у нормативно-правових актах, які утворюють законодавство в галузі будівництва, що за своєю суттю є комплексним, включаючи не тільки норми цивільного права, а й адміністративного, земельного, фінансового тощо.
В умовах ринкової економіки будівельне законодавство суттєво оновилося, хоча цей процес триватиме і надалі. До нормативно-правових актів в галузі будівництва належать закони України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІ, «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р. №2780-ХІІ, «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 p. №687-XIV, «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 p.. №1490-II, «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні робіт на будівництві об'єктів» від 6. квітня 2000 р; №1641-Ш; Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р., Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. №609, Порядок державногофінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1764, тощо.
Характерною особливістю законодавства в галузі будівництва є те, що воно включає нормативно-технічні акти, до яких відносять будівельні норми та правила, державні стандарти, що регламентують техніко-економічні основи будівництва з урахуванням особливостей будівельних робіт.
Рекомендаційний характер мають відомчі нормативні акти, зокрема Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Міністерства у справах будівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993 р. №9), Положення про взаємовідносини організацій – генеральних підрядників з супідрядними організаціями, затверджене науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури (протокол від 14 грудня 1994 р. №4).
Поняття та значення договору будівельного підряду. Поняття договору будівельного підряду дається у ч. 1 ст. 875 ЦК. Відповідно до неї за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи й оплатити їх.
Відносини, що складаються в процесі капітального будівництва, мають специфічний механізм правового регулювання, зумовлений насамперед особливостями капітального будівництва як діяльності, спрямованої на створення нових і реконструкцію старих основних фондів виробничого і невиробничого призначення.
Головними учасниками підрядного контракту є замовник і підрядник. Замовник – це юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставку продукції, надання послуг, пов’язаних з капітальним керівництвом, організовує проведення торгів, укладає договори, тощо.
Підрядник – особа, яка укладає договір підряду (контракт) на будівництво (проектування) об’єктів відповідно до визначених у ньому умов виконує передбачені договором підряду.
Взаємовідносини організацій – генеральних підрядників (генпідрядників) з субпідрядниками організаціями (субпідрядниками), їхні права, обов'язки і відповідальність при укладанні та виконанні контрактів субпідряду на виконання окремих видів робіт для забезпечення введення в дію виробничих потужностей і споруд, а також житлових будинків та інших об'єктів соціального призначення можуть бути врегульовані відповідно до «Положення про взаємовідносини організацій – генеральних підрядників з субпідрядними організаціями», затвердженого Науково-технічною радою Державного Комітету України у справах містобудування й архітектури 14 грудня 1994 р., яке має рекомендаційний характер [17].
Предметом договору будівельного підряду є проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем знаходження об'єкта.
Нове будівництво (новобудова) – це будівництво підприємств, будівель і споруд, яке здійснюється на нових майданчиках на підставі знов затвердженої проектно-кошторисної документації. Розширення – це здійснюване за новим проектом будівництво других і наступних черг діючих підприємств, додаткових виробничих комплексів і виробів, а також нових або розширення діючих цехів. Реконструкція (технічне переоснащення) – проведення відповідно до плану технічного розвитку об'єднань (підприємств) комплексу заходів (без розширення виробничих площ) щодо підвищення технічного рівня окремих дільниць виробництва, агрегатів, установок шляхом запровадження нової техніки, технології, заміни устаткування тощо.
У 1993 р. Науково-технічна Рада Міністерства України у справах будівництва й архітектури розробила Положення «Про підрядні контракти в будівництві», яке розроблено з урахуванням вітчизняного і закордонного досвіду й особливостей ринкових відносин у цій галузі. Воно має рекомендаційний характер, але оскільки воно детально регламентує відносини підряду в будівництві, доцільність його врахування не викликає сумнівів.
Висновки
Отже, зараз я хотів би зробитивисновки по всій курсовій роботі. Говорячи про суть всього договору підряду зводиться до наступного: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 – 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
Список використаних джерел і літератури
1. Азімов Г.Н. Забезпечення виконання зобов'язань: Навч. посібник. – Харків, 1995.
2. Бірюкова І.А. Цивільне право». – Підручник. – Х, 2002 р.
3. Борисова В.І., Спасибо-Фаттєва І.В. «Цивільне право». – К, 2000 р.
4. Відомості Верховної Ради України №10 від 2000 р.
5. Гражданское право: Учебник. В 2 т. / Под ред. Е.А. Суханова – М.: Бек, 2000. – Т. 2, полутом І.
6. Дзера О.В. Цивільне право України: Підручник у 2 книгах. – К., Юрінком Інтер, 2002 р.
7. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.08.2000 р.
8. Курс трудового права. // Под ред. А.С. Пашкова, С.П. Маврина. Е.Б.
Хохлова. СПб., 1996. Т. 1 С. 107.9. Лист ДПА в Дніпропетровській області №16244/10/31–238 від 27.09.2000 «Щодо укладання підрядного договору».
10.Мацепура І. Способи забезпечення виконання зобов'язань // Українське право. – 1997. – №3.
11.Мосейчук В. Чим відрізняється договір підряду від трудового
договору?. // Дебет-Кредит №21, 200212.Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В. Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2000 р.13.Самойленко В.М., Пушкін А.А., Гражданское право Украины, Київ, 1994.
14.Стефан М.Й. Цивільний процес. К:Ін Юре – 1997
15.Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. – К.: А.С. К, 2001.
16.Харитонов Я.О. Цивільне право України. – К., 2002 р.
17.Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р., №435 – IV.–на сайті ВРУ.
18.Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
19.Шевченко Я.М. Цивільне право України: Академічний курс. – К., 2003 р.
20.Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.