Для осіб категорії А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефективної й еквівалентної доз за календарний рік. Обмеження орпомінення категорії В ( населення ) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії Б. Остання означає, що значення річної дози опромінення осіб, що входять до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.
Таблиця 3Ліміти доз сумарного внутрішнього і зовнішнього опромінення
| Ліміти доз, мЗв рік-1 | Категорія опромінюваних осіб | ||
| А | Б | В | |
| ЛДе (ліміт ефективної дози) | 20 | 2 | 1 |
| Ліміти еквівалентної дози: | |||
| ЛLlens (для кришталика ока) | 150 | 15 | 15 |
| ЛДskin (для шкіри) | 500 | 50 | 50 |
| ЛДextrim(для кистей і стіп) | 500 | 50 | - |
Чисельні значення наведених в табл.3 основних дозових лімітів НРБУ-97 встановлюють на рівнях, що виключають можливістіь виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одночасно гарантують настільки низьку ймовірність виникнення стохастичиих ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.
Крім лімітів ефективної й еквівалентної річних доз, НРБУ-97 вста-новлюють допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм людини за календарний рік, потужності еквівалентної дози, концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді та раціоні, щільності потоку частинок, забруднення шкіри, спецодягу, робочих поверхонь тощо. Значення окремого допустимого рівня розраховується за умови, що створена ним річна доза не повинна перевищувати ліміту відповідної дози. При багатократномурадіаційному опроміненні допустимі рівні визначаються за умови, щоб річна сумарна доза від усіх джерел випромінювання не перевищувала відповідного ліміту дози.
Захист від радіаційного випромінювання
Питання ахисту людини від впливу радіаційних випромінювань постали одночасно з їх відкриттям. Це пояснюється, по-перше, тим, що радіаційне випромінювання швидко почало застосовуватися в науці та на практиці, і, по-друге, комплексом їхніх негативних впливів на організм людини.
У нашій країні захист працюючих від впливу радіаційного випромінювання забезпечується системою загальнодержавних заходів. Вони складаються з комплексу організаційних і технічних заходів. Ці заходи залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання та від типу джерела випромінювання.
Для захиситу від зовнішнього орпомінення, яке має місце при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля необхідно направити на попередження переопромінення персоналу шляхом:
- збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною (захист відстанню);
- скорочення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом);
- екранування джерела випромінювання (захист екранами).
Під закритими джерелами радіаційного випромінювання розуміють такі, які виключають можливість потрапляння радіоактивних речовин в навколишнє середовище. У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані.
Захист від внутрішнього опромінення вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та попередження потрапляння їх у повітря робочого простору.
Під внутрішнім опроміненням розуміють вплив на організм людини випромінювань радіоактивних речовин, що потрапляють всередину організму. На дверях приміщень, у яких проводиться робота з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання, повинен знаходитися знак радіаційної небезпеки – на жовтому фоні три червоних пелюстки.
Особливе значсння при роботі з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання має особиста гігієна та засоби індивідуального захисту працюючого. Взалежності від виду виконуваних робіт і небезпечності цих робіт застосовують спецодяг (комбінезони або костюми), снецбілизну, шкарпетки, специзуття, рукавиці, распіратори.
Радіоактивні речовини повинні знаходитися в спеціальних приміщеннях. По кожному з них необхідно вести суворий облік надходжень і витрат, щоб виключити можливість їх безконтрольного використання. Порядок транспортування радіоактивних речовин регламентується спеціальними правилами. Радіоактивні речовини перевозять у спеціальних контейнерах і спеціально обладнаним транспортом. До організацій і установ, у яких постійно виконуються роботи з радіоактивними речовинами, підвищені вимоги з охорони праці. Керівнинтво цих організацій зобов'язане розробити детальні інструкції, в яких викладено порядок проведення робіт, облік збереження та використання джерел випромінювання, збір та знешкодження відходів, порядок проведення дозиметричного контролю. Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії яких базується на таких методах:
- іонізуючих (вимірювання рівня іонізації випромінювання);
- сцинтиляційних (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, які виникають у речовинах, що люмінесціюють при проходженні крізь них іонізуючих випромінювань);
- фотографічннх (вимірювання густини почорніння фотопластинки під дією іонізуючого випромінювання).
Результати усіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися і зберігатися протягом 30-ти років. При індивідуальному контролі ведуть облік річної дози опромінення, а також сумарної дози за весь період професійної діяльності людини.
Список використаної літератури:
1.Основи охорони праці: Підручник. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, о. І. Полукаров, В. С. Козьяков, Л. О. Митюк. За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – К.: Основа, 2003 – 472 с.: іл.
2.Закон україни “Про охорону праці” від 21.11.2002р;
3. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці: Навч. посіб.. — Львів: Афіша, 2002. — 315, [1] с.
4. Кузніченко О.М,, Кузніченко О.В. Основи охорони праці: Альб. структур.-логіч. сх.: Навч. посіб. / О.М.Кузніченко, О.В.Кузніченко. — Х.: Еспада, 2005. — 172.