Смекни!
smekni.com

Роль профспілок в забезпеченні охорони праці (стр. 2 из 2)

Як приклад - "азіатська" оцінка відношення до правил особистої безпеки з боку працівників комбінату "Північсталь". Оцінка була висловлена лідерами профспілок металургів ряду компаній Японії, що відвідали комбінат в 2002 році. Члени делегації були здивовані не стільки масштабами комбінату і його технічним рівнем, скільки тим, що поголовно усі працівники носять захисні головні каски без застосування ременів підборідь. Для нас - це формальна норма, але, за великим рахунком, це норма, недотримання якої загрожує, хай і в окремих випадках, серйозними наслідками.

Окрім цього все ще значно відстає від вимог часу забезпечення тих, що працюють засобами колективного і індивідуального захисту від шкідливих виробничих чинників. Але, якщо засоби колективного захисту - складова частина технічного переозброєння, що тільки починається, то повсякденне забезпечення тих, що працюють засобами індивідуального захисту залежить від волі, бажання і здібностей працедавців організувати придбання і забезпечити ними працівників. Саме бажання, а частенько і дефіцит організаторських здібностей не дозволяють поліпшити ситуацію в забезпеченні тих, що працюють елементарними засобами захисту від травм і шкідливої дії виробничих чинників.

В той же час, ринкові умови господарювання надали широкі можливості вибору постачальника, здатного забезпечити якість усіх видів засобів індивідуального захисту за доступною ціною. У цих питаннях саме профспілкові органи на місцях зобов'язані і у ряді випадків вже проводять лінію на різку зміну відношення до цієї проблеми, методично ставлять питання по поліпшенню якості спецодягу, її ремонту, тим самим виконують свою найважливішу функцію - проявляти турботу про збереження життя і здоров'я тих, що працюють.

Професійні пенсії: вимоги профспілок до їх організації

Робота по захисту прав і інтересів працівників включає не лише|не тільки| комплекс функцій, пов'язаних з процесами в поточній трудовій діяльності тих, що працюють, але і з|із| тим, як буде матеріально забезпечений працівник при виході на пенсію, незалежно від того, буде це пов'язано з віком або на підставі певних пільг.

Що працюють в металургії на ділянках з важкими і шкідливими (особливими) умовами праці відповідно до чинного законодавства мають право, відпрацювавши необхідний період часу, на призначення пенсії раніше встановленого законодавством віку, що надає право на трудову пенсію.

За великим рахунком, в цій сфері є багато проблем. Чому за нездатність працедавця забезпечити нормальні умови праці відповідають своїм здоров'ям працівники? Чому частина працівників з особливими умовами праці має право піти на пенсію в 50 або 55 років (45 і 50 років для жінок) відповідно до списків виробництв, що надають це право, тоді як внески до Пенсійного фонду платять усе порівну?

Ще однією сферою соціального захисту працівників як в процесі трудової діяльності, так і після її закінчення, являється страхування від можливих нещасних випадків і професійних захворювань.

У Україні вже декілька років діє система обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Введення цього інституту соціального захисту дозволило реалізувати давно назрілу необхідність переходу від прямого відшкодування працедавцем шкоди здоров'ю тих, що працюють від нещасного випадку або професійного захворювання, до страхування від них і виплат відшкодування шкоди потерпілим через органи соціального страхування на місцях. Окрім цього розв'язана складна в недалекому минулому проблема відшкодування шкоди потерпілим у разі банкрутства, або ліквідації організації.

Введенням нового порядку|ладу| відшкодування шкоди потерпілим зроблена перша, але ще боязка, спроба створити економічні важелі впливу на працедавців, в їх зацікавленості прагнути до зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності через систему знижок і надбавок до страхових тарифів залежно від динаміки показників травматизму і профзахворюваності.

В той же час, введена система ще далека від досконалості. На нашу думку, необхідно розширити шкалу страхових тарифів, тим самим врахувати відмінності професійного ризику по підгалузях економіки, унеможливити працедавців, використовуючи протекціоністські методи, переводити підприємства з одного класу професійного ризику в іншій без достатніх підстав. Необхідно ввести систему знижок і надбавок, що дозволяє заохочувати ті організації, в яких динамічно знижується травматизм і професійна захворюваність, скорочуються робочі місця з шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.

Окрім цього, індексація щомісячних страхових виплат потерпілим, по встановленому порядку, виробляється виключно в межах засобів, передбачених в бюджеті Фонду соціального страхування на відповідний рік, що створює загрозу ризику для потерпілих залишитися в якій-небудь, можливо і тривалий період часу, без індексації суми відшкодування шкоди.

Важливим напрямом в діяльності профспілки є робота по організації профілактичного оздоровлення працівників.

Починаючи з 30-х років минулого століття, як ефективний засіб зниження ризику професійних захворювань, проведення посттравматичної реабілітації і профілактики загальної захворюваності, широкого поширення в металургії набули профілакторії, що в більшості своїй розвинулися в санаторії-профілакторії. Вони зіграли значну роль в оздоровленні мільйонів працівників галузі і продовжували б працювати ефективно, коли б не недалекоглядна політика державних органів, що займаються соціальними проблемами. профспілка гірничий металургійний техніка безпека

Медичний персонал і витрати на лікувальну роботу профілакторіїв фінансувалися за рахунок засобів соціального страхування і засобів підприємств, які несли основний тягар господарських витрат за їх змістом. Починаючи з 2001 року, з моменту введення єдиного соціального податку і різкого скорочення тарифу внесків на соціальне страхування, витрати по оздоровленню працівників в профілакторіях практично повністю перекладені на підприємства, що утримують їх. Таким чином, фактично ліквідовується ефективний засіб оздоровлення трудящих, що впливає до того ж і на зниження витрат на оплату днів непрацездатності по загальній захворюваності, оскільки багато підприємств не в змозі нести повні витрати по медичному обслуговуванню і господарському змісту профілакторіїв. І не випадкове їх число буквально за декілька років скоротилося практично в 2 рази.

У останнє десятиліття в країні сталися великі зміни, які привели до істотної трансформації діяльності підприємств і|профспілок. Змінилася і правова база. У новому законодавстві про охорону праці визначаються і нові, за своєю суттю, зміст, форми і методи роботи профспілки і його органів в області охорони праці. Незмінною залишається мета - безпека працівника на виробництві, виключення або зведення до мінімуму впливу шкідливих виробничих чинників на тих, що працюють.

Держава абсолютна об'єктивно повернуло собі обов'язок здійснювати державний контроль за станом охорони праці, визначати політику в цій області, розглядати причини і встановлювати винних в нещасних випадках, що сталися, або захворюваннях, пов'язаних з професійною діяльністю.

В той же час профспілкам законодавчо надані широкі права в області здійснення громадського контролю за станом охорони праці. Ці права дозволяють активно впливати на дії як державних органів управління охороною праці, так і на працедавців, що безпосередньо здійснюють заходи щодо охорони праці і здоров'я тих, що працюють. Завдання профспілок - навчитися ці права реалізовувати і максимально можливо захищати людину праці.