Смекни!
smekni.com

Роль фізичного виховання у формуванні здорового способу життя (стр. 3 из 3)

2. Соціальний захист інвалідів як найбільш защемлених у соціально-економічному й морально-психологічному відношенні верств населення вимагає цілеспрямованої діяльності держави й інших суб'єктів в області формування цивілізованих умов життя, які обов'язково містять у собі й заняття фізичними вправами. Це, крім підвищення рейтингу залишкового здоров'я інвалідів, дозволяє успішно справлятися з навчальним навантаженням, із професійною діяльністю, налагоджувати міжособистісні контакти, одержувати позитивні емоції. Одним із провідних напрямків у відновленні втрачених можливостей нормальних рухових актів є застосування сучасних тренажерних пристроїв. Тренажерні системи чи не єдиний засіб для відновно-реабілітаційних і фізкультурно-оздоровчих занять інвалідів.

3. Особливості сучасного виробництва й виробничих відносин жадають від людини високих функціональних можливостей організму: уваги, пам'яті, оперативного мислення, швидкості реакцій, стійкості до несприятливих факторів, високій працездатності й т.д. Все це можливо розвити й підтримувати на високому рівні за допомогою так названої професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП). Кращим доказом даного висновку є підготовка космонавтів, де ППФП приділяється левина частка часу із загального строку підготовки до польоту.

Підводячи підсумки, необхідно вказати загальні цілі й засоби фізичної культури у формуванні здорового способу життя:

1. Принцип оздоровчої спрямованості - один з основних принципів масової фізкультурної діяльності, що випливає із цілей і завдань фізичної культури в суспільстві. Це фізичний розвиток підростаючого покоління й молоді, фізичне вдосконалювання дорослого зайнятого населення, збереження гарної фізичної форми людей літнього віку.

2. Тому що фізична культура є засобом активного повноцінного відпочинку людей, особливо важливе загально гігієнічне значення мають заняття фізичними вправами на лоні природи, тобто її види, які сприяють регуляції вегетативних функцій організму.

3. Нарешті, фізична культура для багатьох стає формою самовираження. Фізична культура - природний спосіб прояву особистості в суспільстві. У більшості видів спорту ми маємо справу не просто із проявом фізичної сили або витривалості, а із цілісним вираженням людської особистості або сили колективу. У цьому плані спорт дає людині багатобічну задоволеність від прояву своїх сутнісних сил. Як і мистецтво, спорт постійно розкриває нові людські здатності й можливості.

4. Мабуть, важко знайти більше ефективний засіб для зниження соціальної напруженості в суспільстві, для профілактики асоціального поводження молоді, чим заняття фізичними вправами й залучення її в коло осіб, зацікавлених спортом.

Для рішення цих проблем соціальному працівникові необхідно працювати в тісному контакті з фахівцями фізичної культури: тренерами дитячих спортивних шкіл, керівниками спортивних суспільств і організацій, викладачами по фізичній культурі навчальних закладів, тренерами за місцем проживання. У співдружності з ними необхідно вирішувати й завдання по зміцненню матеріально-технічної бази для занять фізичною культурою й спортом у регіоні.

Необхідність радикальної перебудови фізичного виховання продиктована різким загостренням питання про здоров'я населення.

Щодня у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю люди не виходять на роботу, хворіють на респіраторні захворювання, близько 20% мають надлишкову вагу, страждають різними хронічними захворюваннями. Кількість здорових дітей за роки навчання в школі скорочується в чотири рази.

Значна частина молоді не одержує достатнього утворення в сфері фізичної культури, у неї не формується потреба в регулярних заняттях фізичними вправами, масовим спортом. Рівень фізичної підготовленості молоді в цілому не відповідає сучасним соціально-економічним вимогам до розвитку особистості.

Інтегральною метою фізичного виховання всіх щаблів системи утворення є фізична культура особистості як органічна єдність знань і переконань, ціннісних орієнтацій сфери, фізичного досконалості й практичної діяльності. Система знань і переконань, ціннісні орієнтації особистості організують і направляють її пізнавальну й практичну діяльність, визначають активно позитивне відношення до фізичної культури, сформовану потребу в повсякденних заняттях фізичними вправами, націленість на здоровий спосіб життя й фізичну досконалість, прояв у них самодіяльності.

Корінна перебудова системи фізичного виховання підростаючого покоління припускає організацію безперервного процесу фізичного виховання з обліком конкретних соціальних ситуацій, починаючи з раннього дитячого віку, проведення його в різних мікросередовищах: у родині, класі, групі, секції, клубі й т.д.; за участю всіх суб'єктів виховання: педагогів, батьків, соціальних педагогів, тренерів, громадськості, інструкторів і т.д.

Перебудова системи фізичного виховання здійснюється на основі наступних вимог: оптимізація режиму шляхом реалізації рекомендує по структурі й обсягу рухового режиму;

- розширення спектра пропонованих систем фізкультурно-спортивних занять із максимальним охопленням всіх проживаючих у мікрорайоні дітей і підлітків, а також їхніх батьків, родин у цілому;

- упорядкування організаційної структури керування фізкультурно-оздоровчою й спортивно-масовою роботою з населенням за місцем проживання.

Експериментальні дослідження із проблеми комплексного виховання учнів з акцентованою увагою на питання фізичного виховання проводяться на базі:

- вивчається рівень фізичного розвитку й фізичної підготовленості випробуваних осіб у результаті впливу комплексних заходів з акцентованим впливом засобів фізичної культури;

- впроваджуються розробки по спрямованому використанню засобів фізичної культури з метою підготовки й професійної орієнтації молоді до конкретних видів трудової діяльності (сільські школи й ПТУ);

- розробляються анкети, пов'язані з мотивацією занять фізичними вправами, відношенням дітей, підлітків, їхніх батьків до цієї ділянки роботи з місця проживання.

- розробляються й експериментально перевіряються методики занять фізичними вправами осіб допризовного віку, вивчається вплив різних варіантів рухової активності на показники здоров'я дітей і підлітків.

Як показники ефективності організації фізкультурно-оздоровчої діяльності в соціумі використаються:

- зміна показників стану здоров'я (по динаміці захворюваності);

- зміна показників фізичної підготовленості дітей і підлітків;

- зміна рівня соціальної відповідальності населення за стан фізкультурно-оздоровчої роботи у своєму мікрорайоні, за стан матеріально-технічної бази фізичної культури;

- зміна активності населення в заняттях фізичними вправами, участі в змаганнях, спортивних святах і т.д.;

- зміна соціальної стійкості підлітків (зменшення кількості правопорушень і ін.).

Отже, прискорення темпу життя, посилення потоку інформації, активна суспільна діяльність викликають велику психічну напругу, що вимагає розрядки, і, саме, фізична культура допомагає збереженню й зміцненню здоров'я й працездатності людей.

Любий соціальний працівник повинен знати про позитивні сторони фізичної культури, що має величезне значення в зміцненні здоров'я й соціальної підтримки населення.


Висновок

фізичний культура здоров'я соціальний захист

Поняття «здоровий спосіб життя» містить у собі раціонально побудований режим навчання, праці, відпочинку, фізичні вправи, об'єднані в оптимальному руховому режимі, правильне харчування, загартовування, відсутність шкідливих звичок, комплекс гігієнічних навичок, психофізичні заходи.

Фізична культура, будучи однієї із граней загальної культури людини, його здорового способу життя, багато в чому визначає поводження людини в навчанні, на виробництві, у побуті, у спілкуванні, сприяє рішенню соціально-економічних, виховних і оздоровчих завдань.

Таким чином, фізична культура спрямована на охорону, зміцнення й розвиток здоров'я населення як психофізичної основи життєдіяльності.

Науково-технічна революція докорінно змінює умови праці: значно скорочуються фізичні зусилля (у першу чергу м'язова діяльність), зменшується рухова діяльність у побуті, механізуються способи пересування, що превалює стає розумова діяльність. Обмежена рухова активність приводить до занепаду сил, утрудняє психічну діяльність. Масова фізична культура стає основним засобом подолання невідповідності між потребою в м'язовій активності й умовами життя.

Прискорення темпу життя, посилення потоку інформації, розширення кола спілкування, активна трудова й суспільна діяльність викликають психічну напругу, що вимагає розрядки. Регулярна активна фізична діяльність сприяє самовідновленню психічної дієздатності людини. Також немаловажне постійне відчуття бадьорості й життєрадісності при регулярних заняттях фізичними вправами. Психічно позитивним є, крім того, відчуття сили волі до занять, спрямованим на фізичне вдосконалювання. Введення в програму свого повсякденного життя цього необхідного компонента способу життя, дозволить більш організовано виконувати свої обов'язки в праці, побуті, суспільній діяльності.

Список літератури

1. Яркина Т.Ф. Теория и практика социальной работы том 1. Москва-Тула, 1993 г.

2. Яркина Т.Ф. Теория и практика социальной работы том 2. Москва-Тула, 1993 г.

3. Павленок П.Д. Основы социальной работы. М. Инфра, 1998 г.

4. Шияна Б.М. Теория и методика физического воспитания. М. Просвещение, 1988 г.

5. Змановский Ю.Ф. Воспитаем детей здоровыми. М. Медицина 1989 г.

6. Яркина Т.Ф. Теорія й практика соціальної роботи. М. Т, 1993 р.